“Українська літературна газета”, ч. 12 (356), грудень 2023
****
в дзеркалі мого велосипеда
чорнота асфальту небо ти
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
пахне вітер гречкою і медом
придорожні хиляться хрести
ти й не знав що сотню кілометрів
прокатати можна і за раз
мчати крізь глухі подільські нетрі
крізь шипшину що цвіте якраз
під склепінням грозової хмари
по прямій забивши на усе –
навіть те що смужечка від фари
впевнено розплавлює шосе
вдарить грім – нарешті бути зливі
та не знати мертві чи живі
сплять від пилу яблукато-сиві
коники залізні на траві
****
теплих днів маленька жменька
нам залишилась на двох
щоб зібрати всі опеньки
затягти картоплю в льох
золотисті бризки світла
налипають на вікно
ми сховалися від світу –
світ забув про нас давно
і в тісній кухонній ніші
де клубочаться дими
вже не видно хто древніший –
чи то пічка чи то ми
ХЕЛВЕГЕН
1.
сиві дерева досвітнього лісу
стежка вузенька то вгору то вниз
тихо тріщить задубіле залізо
санок якими волочимо хмиз
вітер подме – наїжачиться хвоя
шишки з гілок позлітають умить
і не помітивши нас із тобою
лис чи лисиця в імлі пробіжить
сонця нема – безконечний блекаут
віжки до пальців примерзнуть от-от
врешті привал і по колу блукає
пара гаряча із рота у рот
дихай у комір притулюй до себе
не помічай те що всесвіт зачах
і помирають зірвавшись із неба
юні сніжинки на наших щоках
хай зачекає в сторожці ще трохи –
взятій в оренду всього лиш на ніч –
чудом вціліла з тамтої епохи
кригою вкрита нетоплена піч
2.
знову крижаніють потічки підталі
наростила стежка снігову броню
дерев’яні лижі кольору металік
хвацько прокладають між пеньків лижню
не барися серце – в небі кругла люстра
згасне за годину – значить ти уже
мусиш розпочати свій скітур назустріч
щоби не зостатись в лісі міражем
палиця чи вістря первісного списа
лижник чи мисливець – знає тільки сніг
а далеко в горах замерзає тиса
і скриплять сердито береги скляні
ніби буде буря – ні – то просто сосни
струшують сніжинки з чорних верховіть
лютий цього року вже не високосний
а тому не бійся – їдь хутчіше їдь
3.
достатньо лиш промовити – «ходи»
і від зими не лишиться нічого
а там де сніг тримав міцну облогу –
дзвінкі потоки талої води
ліхтарик у руці – ліхтарик згас
та він і не потрібний нам сьогодні –
нічного неба зоряна безодня
освітить і стежки усі і нас
прокинеться в гілках глухе «ку-ку»
ми будемо іти все прямо прямо
аж поки слід відлиги перед нами
обернеться поволі на ріку
ми ступимо у неї жартома
а випірнемо раптом у прекрасній
новій реінкарнації де в нас ні
людських імен ні прізвищ вже нема
****
пахне піском і мулом берег нічної росі
губиться в очереті стишений шум води
втомлено підіймає рівні ряди покосів
вітер який від ранку гнав нас обох сюди
скинемо долу одяг – піна сорочку злиже
чорна верба сховає місяць серед гілля
щоби не роздивився жодний зальотний крижень
де ми зайшли у річку – випірнем звідкіля
не запливай далеко – тут течія студена
хоч полуденне сонце смажило і пекло
відблиски між лопаток спалахи на раменах –
це почало світліти темне небесне тло
так би з тобою в росі вічно впритул стояти
та вислизає з пальців мокре твоє плече
і височенна хвиля там де була загата –
ніби уже не можна нібито можна ще
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.