Найманці

93

НАЙМАНЦІ

 

Уночі їх, як татів, убили

у бою, що самі ж почали.

На донецькій землі заробили

лише посвист сухий ковили.

 

І свої, озвірілі від крові,

ще не вигнавши хміль з голови,

їх без сліз, без печалі й любові

повкидали, як псів, у рови.

 

Там не стане ні пам’ятний камінь,

ані дітьми освячений хрест.

Там веселий гулятиме Каїн,

де чадить терикон Еверест.

 

Я пшеницю там знову посію,

і вона закричить із ріллі:

– Заберіть свої трупи в Росію,

покладіть під салюти в Кремлі,

щоб в моїй не смерділи землі!

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!