НАЙМАНЦІ
Уночі їх, як татів, убили
у бою, що самі ж почали.
На донецькій землі заробили
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
лише посвист сухий ковили.
І свої, озвірілі від крові,
ще не вигнавши хміль з голови,
їх без сліз, без печалі й любові
повкидали, як псів, у рови.
Там не стане ні пам’ятний камінь,
ані дітьми освячений хрест.
Там веселий гулятиме Каїн,
де чадить терикон Еверест.
Я пшеницю там знову посію,
і вона закричить із ріллі:
– Заберіть свої трупи в Росію,
покладіть під салюти в Кремлі,
щоб в моїй не смерділи землі!