Даль сонячним світлом розквітла,
Та сум причаївсь край дверей.
Відкрийте навстіж мені вікна –
На Рейні співа Лорелей.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Крізь даль мені бачиться зримо
Красуня сумна – нічия.
І кличе мене одержимо
Пекуча на Рейн печія.
Коса золота щонайкраща
Засліплює полум’ям зір.
Пощо застороги і хащі,
Й порогів людський поговір.
Каюк я лаштую в дорогу
Глобальним коханням сп’янів.
Та все ж приховати тривогу
Не можу, почувши той спів.
Мій човен хисткий попід скелі
На спів, на погибель пливе.
Б’ють хвилі жорстоко-веселі
Каюк ось розтрощать – і все!
На Ворсклу вертаюсь додому
(На кого покинув свій край?)
І серця палючу утому
Рятує Маруся Чурай.
ЛИК ЯНГОЛА
Як оглянувся – не знаю!
Як ухопився за крик.
Бачу над прірвою скраю
Жахом збілілий твій лик.
Кручі гойднулись холодні,
Почувши молитву твою.
Бачу себе край безодні.
Де вже на грані стою.
Стогне між скелями річка –
Гостре каміння на дні.
Ти, чи запалена свічка,
Світиш з безодні мені?
Ти, чи запалена свічка, –
Твій всерятуючий крик.
Стогне між скелями річка,
Світиться янгола лик.
КОЛІБРІ
Припаду захмеліло до вуст,
Мов до квітки в повітрі колібрі.
Ранок сонячний – золотоуст
Вимальовує дійства екслібрис.
Щось далеко шепочуть громи,
Та одну я тебе лише чую.
За повітря тримаюсь крильми,
П’ю нектар, твої губи цілую.
Ти закохано знаєш про це,
А я знаю, що ти – моя квітка.
В небі сонце – весільне гільце
Запалило на травах лелітки.
Моя квітко,– крізь неба блакить
Ця любов – лиш фрагменти ескізу…
Я тебе буду вічно любить,
Тільки крила мені не підрізуй!
ТЕБЕ Я ПІДСВІДОМО ВКРАВ
Тебе я підсвідомо – взяв і вкрав,
А всі крадіжки – справа не безкарна.
Допомогла – високість буйних трав,
Яка ж ти гарна,
О, яка ти гарна!
І луг мені, як брату, допоміг,
І нива в срібних щебетах врожайна.
Без змови їх чи я украсти б зміг?
Яка ж ти гарна,
О, яка ти гарна!
Дозорець-сокіл допоміг з небес,
(Бо ти була ляклива, ніби сарна),
Гладінь і хвиля животворних плес,
Яка ж ти гарна,
О, яка ти гарна!
Допомогла мені свята земля.
Моя ти доле, спраго планетарна!
З тобою лиш моє існує – Я!
Яка ж ти гарна,
О, яка ти гарна!
СУД
Палі ‘яті Ігоря Римарука
В засвітах Римарук і Війон
Край святого зустрілись чертога.
І нехай – це був тільки мій сон,
Привела їх дорога до Бога.
Бог сказав їм: ти крав, а ти пив,
Тож забракло вам волі і сили,
Та мені ваш до серця мотив –
Моїм словом ви людям світили.
***
Себе я мушу запитати:
Чому під творами не ставлю дати?
Чомусь не ставлю, де писав також.
Мене пройма високовольтна дрож.
Мені байдуже – Київ чи Очаків,
Та не байдуже літ моїх число.
Ось в день такий писались «Гайдамаки»
І в генія світилося чоло.
___________
Від редакції.
Колектив УЛГ приєднується до привітань
на адресу шановного Івана Гайворона, які надійшли з нагоди його 70-річчя.
З роси і води!