На Перуновім пиру

Чорного соболя, чорного лиса

уполювати стрілою.

В хижі колишеться з липи колиска,

світиться свічка із лою.

 

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Благоговіє у кутику тайстра

перед насущністю хліба.

Наче десниця великого майстра,

тиверця сон чи дуліба.

 

…Мить – і підносять сохатого роги

сонце над світом трисвітле.

Плескають дружно Дніпрові пороги.

В’яжуться міти як мітли.

 

***

Вовчий зубе, вовчий зубе, –

амулете праслов’янський,

вірять тиверці у тебе

на Дністрі і на Дунаї.

З пастухом пасеш ти стадо

і полюєш із мисливцем…

…За дубовою стіною

не буває так безпечно,

вовчий зубе, як з тобою.

 

***

Збирала жінка дикий мед

у глиняний високий глечик.

Бджолиний рій так не до речі

воєнні дії розпочав,

що лінія гнучкого тіла

уся зі стовбуром злилася.

Лиш гордий контур голови

нападників гіпнотизує…

 

…Збирала жінка дикий мед.

 

***

Білим хорватам

пісню співаю,

чаром листатим

хижу клечаю –

слави й неслави

обитель гірську.

…П’ю воду

солодку,

п’ю воду

гірку.

 

***

…Гусячим  пером

                    
Дніпро

описує

загибель 
Святослава.

На  крилах  птичих

лине 
вість  сумна –

де  угри  суть,

де  морву  рве 
Морава.

 

…Із 
черепом  із  княжим

                     
степовик

пред  світом

переможно  походжає –

немов  наймає

чорних 
тих  музик,

що  їх  сама

кістлява 
виряджає.

 

***

Був  би  я 
дужим,

як  в  горах 
ведмідь, –

мав  би  щодня

на  Дунаї  обід.

 

            
Блакитними  хвилями

            
грає  Дунай.

            
Вальсує  із  вілами

            
парубок  май.

 

            
Собакою  в  Буді

            
валує  король.

            
Шугай  Робін  Гудом

            
ладує  пістоль.

 

Був  би  я 
дужим,

як  в  горах 
ведмідь, –

Відень 
трусив  би,

як  з  грушами 
віть.

 

***

Молюсь на вінки

золотої цибулі,

спогадую

бармицю барв –

веселку веселу,

що квітне

тепер лиш у снах…

На віче

зібралися зела:

осіннє ім’я

на вустах.

 

***

Немов дитину, Русь

голубить Леля-мати.

Яр-тур і буйний дуб –

стоять оба на чатах

медових рік, й джерел,

і житніх нив нежатих.

Б’є лебедів орел.

Тужавіє Нежатин –

Чернігову привіт

палкий передає…

…До Світовида дід

солодкий трунок п’є.

 

***

Берендеї на поклін

їхали учора

до дніпровських круч,

до стін,

що цвітуть узором.

 

На Перуновім пиру

покотом лежали.

У дрімучому бору,

як туман, розтали.

 

 

с. Зимна Вода Пустомитівського району на Львівщині.