На павутині своєї миттєвої неповторності

337

Наприкінці
вісімдесятих років минулого століття ім’я Олександра Бригинця було серед
новаторів українського верлібру. Поезія створеного ним неокласичного
літературного гурту «Музейний провулок, 8», до якого, крім Олександра Бригинця,
увійшли Віталій Борисполець та Володимир Жовнорук, відзначалася свіжістю, новим
мисленням та новими інтонаціями. «Музейний провулок, 8» – предтеча українського
поетичного мислення людини інформаційної цивілізації. Це поезія холодного
розуму, яка зачіпає глибини людської самотності. 1987 року Олександр Бригинець
став володарем Гран-прі міжнародного літературного фестивалю імені Велімира
Хлєбнікова, 1988 року – володарем Першої премії фестивалю «Europa House» та
фестивалів авангардної поезії в Москві 1989 і 1990 років. Олександр Бригинець
був найяскравішим менеджером культури дев’яностих років. Створена ним мистецька
агенція «Територія А» на телеканалі ICTV виховала нове покоління людей,
привчених до української музики. За його ініціативи в Україні з’явилися
безпрецедентні «Мистецькі вершки року» – грандіозне шоу, яке визначало
найкращих українських  письменників,
художників, музикантів, співаків року. Подаємо нашим читачам підбірку верлібрів
Олександра Бригинця, якому 14 квітня виповнюється 50 років. Побажаємо ювіляру
другого дихання. І хай щастить в усіх його творчих починаннях!  

 

Мама за руку

Водила мене

До дитячого садка

 

А вночі співав

Нічний птах

 

Виростаючи

Зі шкільних форм

Я бігав

З друзями

На уроки

 

А вночі співав

Нічний птах

 

Старанно сидів

За книжками

В читалці

Університету

Який тоді був

Лише один

 

А вночі співав

Нічний птах

 

Міцно спав

Приходячи додому

З роботи

 

Махнув крилами

Нічний птах

І полетів –

Зрозумів

Що я його однак

Вже ніколи

Не почую

 

***

Люблю себе

Наче бенкет

Що прагне ненаситних

 

Наче ідола

Що прагне поклоніння

 

Наче книгу

Від якої не відірватися

 

Поки не дочитаєш

 

***

Нічого страшного

Якщо вороги

Можуть

Тебе терпіти

 

Якщо друзі

Можуть

Тебе забути

 

Якщо кохана

Не радіє

Побачивши тебе

 

Нічого страшного

Вже

Не трапиться

 

***

Сподівався

Що все незрозуміле

Кожному з нас окремо

 

Стане простішим

Коли ми будемо

Разом

 

Але навіть те

Що було

Безмежно зрозумілим

Раніше

 

Тепер стало

Таємницею

За сімома печатками

 

Так і говорять:

Вони втратили розум

 

*** 

Усі ми

Ніби

Щось читаємо

Щось думаємо

На щось дивимось

 

Хоча

Насправді

Тільки чекаємо

Коли оголосять

Нашу

Зупинку

 

*** 

Хотів бути маяком

Що веде

Кораблі

 

Хотів бути сигналом

За яким визначають

Точний час

 

Хотів бути абеткою

За якою

Вчаться писати

 

А мені випали

Лише кілька літер

 

Щоправда здатних

Потопити

Корабель

 

Щоправда здатних

Заглушити

Будь-який сигнал

 

Щоправда здатних

Перекреслити зміст

Будь-яких слів

 

Але не більше

 

***  

Є речі

Для мене

Недосяжні

Бо я до них

Ніколи

Не простягну руку

 

Є речі

Мені

Непотрібні –

Приходь

Я їх покажу

 

Та найстрашніші речі

Ті

Без яких я не можу жити

 

Тому що

Страшніше за смерть

Розуміти

Що вони не мають

Для мене

Ніякого значення

 

***

Виграти

У друзів

У ворогів

 

Виграти

У життя

У смерті

 

Виграти

У добра

У зла

 

Виграти

У вчора

У завтра

 

І ще мить

Повисіти

На павутині

Своєї

Миттєвої

Неповторності

 

***

На надгробках

Дві дати –

 

Дві точки

Через які кожен

Може провести

Лінію

 

Ця пряма

Така далека

Від лінії

Реального життя

 

Що знає

Повороти й зупинки

 

Коли я помру

Напишіть одну дату на вибір –

Хай і сьогоднішній 
день

 

Щоб перехожі

Не тішили себе ілюзіями

Ніби вони про мене

Все знають

 

м. Київ

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!