На берегах тривожної ріки

711

Поезії із нової книги

 

Публікуючи вірші поета з Волині Петра Маха,
висловлюємо щиру подяку шановному Петру Петровичу за сприяння у передплаті
нашого видання.

З повагою, колектив  «Української літературної газети».

 

ШУКАЙ ДОРОГУ НА ВОЛИНЬ!

Натомишся в ході важкій
коли,

Або як засумуєш до
знемоги,

Шукай одразу спішно на
Волинь

Льонами позаквітчану
дорогу.

 

І стане легше дихати,
повір,

Бо тут озерна і лісів
окраса.

І пісня Лесина знялася аж
до зір,

Шанована в народі, бо
прекрасна.

 

Благословить тебе
поліський дзвін,

Що ще з дулібського зійшов
вогниська,

Покличе на молитву щиру
він –

Звідсіль до Божого амвона
близько!

 

 

БЕЗ ВАС НЕМА У МЕНЕ СВЯТА!

А що для мене свято, коли
вас

Немає поруч. І дошкуляє
смуток.

В моїй кімнаті світ
заколивавсь,

Бо голосу родини не
почуто.

 

Я висушу на сонці всі
жалі,

Коли озвуться в коридорі
кроки…

О Господи, із вами світ
широкий,

Без вас, як схрон, що
виритий в землі.

 

О роде мій, радію вже
відтак,

Що з кореня твого живлюсь
незмінно

І дихаю всякчасно
українно,

Немов козак, як упівський
вояк!

 

 

Я РОЗКРИВАЮ ПОСИВІЛИЙ ТОМ…

Ті глосарі1 для
стародавніх мов

Потрібні нині, як і
пораніше.

І не одна лінгвістична
ніша

Їм завдяки заповнилася
знов.

 

Я розкриваю посивілий том,

Де стільки мудрості віки
лишили.

І набираюся потужно сили,

Щоб не сприймати білий
світ притьмом.

 

 

1) Глосарі – словники для пояснення архислів.

 

 

ТАК ТУЖНО СТЕЖКУ ЗАВЕРНУТИ В ГАЙ…

Так тужно стежку  завернути в гай.

Де дихає галява
квітовінням…

Завечоріла там пора
осіння,

Коли ми зустрічались
зазвичай.

 

Моя далека юносте, лети

За верховіття сосен – і
озвися

Пташиним співом у
блакитних висях,

Аби любов не пригасила ти.

 

З нас кожен хай спокутує
той гріх,

Що стався безпричинно на
леваді

Дерева там були нам дуже
раді,

Хилили ніжність із гілок
своїх…

 

Задаленіла давня далина,

Я в іній залетів по самі
вуха…

І тільки божевільна
медовуха

З узлісся пахне на розраду
нам.

 

 

А ДНІ ОДНІ ВІД ОДНИХ УТІКАЮТЬ…

А дні  одні від одних утікають

І через ночі мчаться
щочимдуж…

Я квітів у дібровах не
знайду,

Бо світло десь позникло з
мого  краю.

 

А може, хтось віддав його
в оренду

Із викупом (це модно в
бізнес-час)?

То чим порадувати, добрі
люди, вас,

Як дочекатись слушного
моменту?…

 

Сумна земля без світла і
тепліні,

Не гомонять пісняво і
стежки…

То де ж узявся виродок
такий,

Що викрав сонце  із левад Волині?!

 

 

Я ДУМАЮ ПРО БАТЬКА ДОВГІ ДНІ…

Я думаю про батька довгі
дні,

І прикро – час народження
не знаю,

Бо в Корхові, тепер чужому
краї,

У вічному він спочиває
сні.

 

В квітневу ніч, у сорок
перший рік,

Стріляв поляк, неначе в
Україну.

Зірвалась мати вмить в оту
хвилину,

Бо по штахетах тарабанив
крик…

 

Лишилося нас четверо
дитят.

Я не спитав тоді чомусь у
мами,

В яке число благословилось
саме

На Божий світ татусеве
життя…

 

У Люби, у молодшої сестри,

Вже не довідаюсь – й вона
не знає…

Могила татова з війни, з
чужого краю,

До нас говорить кожної
пори.

 

м.Луцьк

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!