“Кришталеве місто”
Пластикова молодість
Шукає захисту
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У дворах кришталевого міста
Яке лише на перший погляд
Обивателів
Здається великим та надійно зліпленим
Із бетону відмерлих решток
Почуттів
Чи пінопласту серцевих атавізмів
Двоє випадкових
Вершників
По дорозі
У казку
Сповнених молодості та рішучості
Вирушили на схід
Намагаючись вгадати пальцями
Тепло світлофорів
Що вони зустрінуть
На своєму шляху
Сонце схарапуджене
Небо окрадене
Чи може
Мертвого нареченого
Позначеного хрестиком
У кишці обстріляної з гранатометів
Церкви
Сірої мишки з білого каменю
З куполами
З золотими верхівками
Хрестик розшифровується так
Один
Два
Три
Пробіл
А десь обабіч дороги
Старі люде
Волочуть новий двохсотий вантаж
Або як вони кажуть самі груз двєсті
У ящиках ніби
У капілярах дерев
Кожне місцеве дитя
Бажає зазирнути
Всередину ящиків
У сподіванні що там лежать
Нові ляльки
Та смачні яблука
З ринку
Пластикова молодість
Шукає серед чорних грубих ящиків
Вантажів телевізорів будинків
Бодай якогось захисту
І не знаходить
Тоді кришталевий світ і кришталеві люди
Тануть
Молодість починає шукати захисту
У набоях
І знаходить наречених
Назавжди втрачених
Місцеві кажуть
…
Але казати стає нікому
Тоді
Пластикова молодість
Лишає всі свої сподівання
Знайти захист
У кришталевому місті
Пісня про калину
Небо спатиме й без нас –
Щохвилинно, тихоплинно.
Хрусткіт видовблених трас –
Там ти виросла, калино,
Там дощі, вогні, хрущі,
Там шляхи, немов портали,
Що припали до душі,
Нас по-своєму вітали,
Там від холоду земля
Безязико шипотіла,
Тиха пісня, мов змія
Гіпнотично, йшла крізь тіло,
Там бували я і ти,
Там війна нас наздогнала,
Зруйнувши всі мости –
Нині й світу стало мало.
Небо спатиме й без нас.
Там, де вирвано калину,
Буде сонце повсяк час
Лоскотати променем
дитину