“Українська літературна газета”, ч. 3 (371), березень 2025
* * *
видихнуті у світ розіп’ятими пальцями
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
живі немов метелик після кораблетрощі
очищені ніби риби після нересту
вимиті ніби губи перед поцілунком
і зрештою
відроджені
відрядженні
до щастя
* * *
Стискається вузол
на шиї канату
Хрускіт кісток який
не заповнити жодною пристрастю
Хтось у золотій масці погляду стоїть коло срібного багаття
Хтось напуває спермою м’яту з якої ми народилися
Латекс нічного неба морщиться на стегнах
Випадкова посмішка пихкає загадковістю
Верес здіймається вгору неначе фалос
Хмари розступаються перед закоханою в життя парою
* * *
Волт Вітмен також помилявся. Волт Вітмен мав рацію:
дві речі стали однаковими з волі чи проти волі. Чия воля наказує речам бути іншими, бути різними, бути однаковими? Дві речі намагаються бути схожими. Дві речі можуть бути різними. Дві речі не схожі.
* * *
Ви запізнилися – сказала продавчиня і викинула штрих код мого серця до смітника. Супермаркет закрився на довічну перерву, хмари впали на голову від порожнечі краси.
Птахи заспівали мовою мовчання.
Кожен втрачений атом став яскраво блищати під сонцем.
Скубі Ду помер усередині шлунка, загадковий туман, туманна таємниця, страх перед кішкою, що веде в потойбіччя, штрих-код серця. Оплата готівкою за смерть – коробку з сюрпризом. Продавчиня провела інвентаризацію душі та посміхнулася.
* * *
Чорне молоко світанку текло із сосків
Краплі вологи спускались вниз по ребрах
Дружину ґвалтували тишею у вагіну
Чоловіки тим часом копали те, про що не було сказано
Чоловіки копали те, про що все вже сказано
Целанцівка впала на плечі
Шкіра лопнула і перетворилася на віск
Якою мовою нам тепер мовчати?
Яку правду закопувати в повітряну труну колишньої радості?
Люди не змінюються
Собаки співають гімни богам
Собаки співають гімни людям
Собаки співають гімни людям даремно
Труп ворушиться у вигляді зім’ятого листка
Відчувається кривавий оргазм чіпких пальців
* * *
Дріади гір
І міріади стрілок
Норд ост вісь ігрек ікс координат
Вулканічний дощ палає і падає
Оксамитовим маревом туману
На мало що насправді значущу землю
Вивіряє себе зсередини на зовнішню сутність
Прозорого повітря
Попід небом стратосфери
Попід небом атмосфери
Попід небом
Господарства Бога
Вітер відкриває та закриває
Коробку черепа
Сьогодні ввечері о восьмій годині
Безкінечності
Буде пізно аби щось змінити
Сьогодні ввечері
замовкнуть птиці
Настане жовтень
Дощ
* * *
Пара. Чорна пара.
Пароплав.
Чорною рікою
Хтось везе зерно,
Не помічаючи, що ми з ним – пара:
Він і я,
Я і він.
здається,
Що ми давно кимось вирощені та продані,
Наче ті курки, що ними торгують на вокзалах і площах,
Ті курки, що живуть у хлівах і сараях,
Ті курки, яких годують дешевим зерном і раз на рік
Ріжуть на вечерю господарі.
* * *
о руса р’яна русь
русалка степова
твоя шалена вись
сніги хліба й хліва
злоте волосся нив
птахів вільготний лет
чи це не диво див
чи це не дів сонет
о лебедиво днів
о днів’я лебедів
шавілля ліс і степ
і степовий вертеп
зинзів’я ланцюгів
хребтів могил жуків
махнов’я у серцях
а серце наче цвях
і криця не зігзіг
криниця ж близь доріг
у цьому дивосвіті –
це руса раса русь
* * *
Псевдо події
Осінь лише діагноз весни
Псевдоподії
Вітру лізуть у вічі і що
Адже черемшина
черемшина чепурна
Дівчинка віддасться
Чеченам чорним білим помаранчевим
Навіть не помітить
що лише вчора її
Цілували янголи в соборі
Бо вважали сучасною Марією
Та не треба думати погано
про цю дівчинку
Можливо вона просто
більше не вірить
У чоловіка з букетом терну
і вінком із квітів на голові
А може це все псевдо події
Оці чоловічі псевдоподії
А може це все сон
хворого на снід
М’ясника з далекої країни
Гіршої за гіперборею ненависті
Тим
Що там нікому не платять зарплатню
А до гробів не кладуть хустинок та грошей
Розмірковуючи над матеріальним
Обов’язково виникає бажання
Віддати шматок власного терну цноти чи вінка
Єдиного чого не можна ні купити за великі гроші
Ні обміняти на пробачення всіх гріхів
* * *
Не покидай луки
Не опускай руки
Стовбурці наче дерева
Руки наче дерева
Хвощі наче обличчя
Прищі наше обличчя
Роса наче піт
Роса наче втома
Ти і я в себе вдома
Я і ти в себе вдома
Ми
Наче
Є
Ти
Наче
Я
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.