(Триптих)
Благості покров
(Сонет)
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Палахтить на сході сонця златоцвіт…
Відкриває – очка – задрімалий світ.
Чується – не всяким – пісня лісова…
Гне гілля лінивець… спить в кущі сова.
Линуть людства морем звуки і слова…
Десь не дзвону дзвін є… й сталь не косова.
Шле хтось не від серця ближньому привіт…
Сяє десь не милість… не любові квіт.
Облишати – будні – без надій вогнів…
Як буття не тьми без… і гріховних снів.
Не коли – над нами – благості покров…
Злом скрегочуть зуби, ллється шляхом кров.
Тож, чи перестануть – негаразди йти…
В стан як, не прозріння, душам увійти?
Валаамова ослиця
(Сонет)
Зоря – блакиті – входить у лиман…
Пливуть у даль хмарок пухких вітрила.
Буття обійстям – стелиться туман…
Дня забаганки розправляють крила.
І чується – гармидер, стукотня…
Куються ждані… і не дуже дільця.
Скрізь видиться неспокій… біготня…
Й не бруду без – ні душі, ані тільця!
Веселою не є – життя – верста…
Де не прозорі – ні думки… ні лиця.
Хоч – веселяться – очі і уста…
Спить сном, в нас, Валаамова ослиця.
Вподібнюємся, тьми, коли синам…
Сміятись світить… чи у раї нам?
Золоті роси
(Сонет)
Грає барвами веселки синьоокий… Небокрай…
Поки світу видноколо, туч, не найдеться без зграй.
Скільки б сяяти не цвіту – всій красі приходить крах!..
Мить земна, безперестанно, на усіх летить парах.
Благочестя тихі кроки розпадаються на прах…
Прагнуть душі, їсти й спати, Божий мається не страх.
Мріємо – землі з порога – полетіти прямо в рай…
Нам здається, лізем вгору, а стаєм на прірви край.
Огняну про колісницю не – Царя Небес – моли!..
Як справунків колимагу тягнуть пристрастей воли.
Покопайсь в собі, думками, руки вгору піднеси…
Зліз гріховності із воза… й каяття хреста неси.
Не заточує – ще поки – час… немилості косу…
Золотять дні без упину, най, очей… рясну росу!
м. Вінниця