Зникають дні «аполітичні».
Ані здогадок, ні дзвінка…
А лютий був все ж симпатичний –
Зі слів, я чув, садівника…
Ну що ж нехай, йому видніше.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У нього нюх в передчутті…
Ти запитаєш щось про вірша –
А він тобі про конфетті…
Мовляв, весною все можливо.
І навіть березень, мовляв…
Постогне трохи, вип’є пива
І гаркне вслід: Ну, хто стріляв?..
21.02.2022.
Прости, синочку, почерком – Боїв
Пишу про смерть… наплакалась охоче
А ти такий… прости, як надоїм…
Приходиш спілкуватися… щоночі
Я вже втомилась… Боже, як на зло
Ні хліба, а ні солі – де поділось?…
По шкірі наче Всесвіту мороз
І я одна на безліч понеділків
Лютневий Київ змійкою скорбот
Тече – стоїть, це видно аж до неба
Вже сотня завойованих висот
А я ще тут… не вибратись із пекла
У кожному куточку погляд твій
Торкається до серця гострим лезом
Я згодна настромитися… тоді
Чому при пам’яті,
Чому твереза?..
Прости, синочку…
22.02.2014.
***
…Переможем! сто відсотків!
Спіч диявола – ху-ла.
– Діду, дай свою пілотку.
Можеш дати ще й ствола.
А ще краще кулемета!
Чи гармату… Діду – дід,
Я зроблю таку віндетту,
Весь здригнеться мокши світ…
Є у мене свої «мітки»:
Це з-під пива пляшок сім.
А коли і де, і звідки –
Розкажу, але не всім…
Хто поліз, прийшов, хай каркне …
Посягнулись на Святе?
Діду, сядь, чи випий чарки
Не хвилюйсь, і я про те…
04.03.2022.
Новин би добрих на обід….
І на вечерю, на сніданок
І щоб не знати інших бід,
Окрім претензій від коханок…
Мені би сон, звичайний сон
Як до війни – спокійний, сочний
І дух набутий, і фасон…
І вголос щоб з любов’ю: – Отче…
Все той же страх… до літа крок
Черешня бджолами обвита…
Скажи, що взведений курок –
Душа неправдами надпита!?
Скажи мені, що все, кінець
Святкуєм, радуєм і плачем!
І ми для всіх навік – взірець!
Скажи, це ж небагато наче?…
18.04.2022.
– Місту Вишгород –
Брате-Вишгороде, брате…
Відстояли, вберегли.
Зустрічай! Сьогодні свято!
Там де море й береги
Ми розквітнем, заспіваєм…
Обійму тебе, а Ти
Тихо вимовиш: – Навзаєм,
Не хвилюйся, ми ж брати!
12.04.2022.
О дваднадцятій сорок сім
Знову чути ракетний обстріл
Я вже вкотре не сплю, не їм
Від плеча не відводжу постіл…
Ой лелечий у небі крик…
Розважаються прийшлі орки
Я ж до цього в житті не звик
Ось такі у нас тут вівторки…
Небо… небо одне для всіх
Навіть сонце не сміє… знаю
Не кажіть мені: вбивство – гріх
З неба морок не осідає…
11.04.2022.
***
Віршуємо! Снаряд – бронижилет…
Ніяких образів, тим більш, сюжету.
Колись згадають, жив такий поет
У дні війни на полі інтернету…
Заряджений пістоль, не будь війни,
Він цілив би у пляшку, чи в повітря.
– А заповідь “не вбий”? – Господь звільнив.
У кожного митця своя палітра…
Згуртуємось і вибачимо дням,
Де одне одного охоче гризли…
– Несіть сюди і винесіть із ям
Лицем на світ, до Матері – Вітчизни
Не плачте діду, сестро… (- Тут ще пес!)
Ми помстимось за убієнних, знайте!
І зробим все, щоб кожен з вас воскрес…
– Народ! Ви бачили усе, вставайте!!!
Заряджений пістоль, не будь війни,
Він цілив би у пляшку, чи в повітря.
– А заповідь “не вбий”? – Господь звільнив.
У кожного митця своя палітра…
03.04.2022.
***
Сидів би ти краще, загарбнику, дома
Цідив би бояришник, смоктав би собі…
Дивись не опухла б твоя аденома
І невалявся б на колінах в ганьбі…
Можливо й здолав би житейські проблеми
З портретом не вбивці, і загарбника… Тож
А як тебе вбити – посталу дилему –
У полі, у небі… пізнаєш – примнож…
05.03.2022.
***
1.
10000 – лиш початок…
20000 – перший крок…
Що, кацапи, на останок
Вам зіграти укра рок?
Нумо личико до стволу…
Ось і вступ з акорду на
Ху-ху-ху, а тут вже соло
І це тільки ще весна…
А під Осінь сотні тисяч
Повертались із «навчань»
А кричали сила бича…
А лежить в мішках, як срань…
05.03.2022.
2.
Вже двадцать дві і більше тисяч…
Ще тільки квітень надворі
І перекошені обличчя,
Цікаво, хто поводирі?
Думки, цікаво, хто заквасив
І який бог благославив?
З якої видано ім каси
О той квиток – “крадій і вбив…”
Ця, істинно, картина ночі…
Квадрат Малєвича – міраж…
Не знаю я на світі скотча,
Щоб все це склеїти, щоб аж…
Господь, помилуй, вбивці поруч…
Не ми до них, а вони тут
І серцю нашому – ліворуч,
У далечінь кремлівских пут!!!
26.04.2022.
***
Не питай мене хто я, і звідки…
І чому я похмурий і злий
Ми з тобою, так сталося, свідки
Навіть в снах хтось шепоче: – Убий
Свого ворога ху – московита –
Світу білого нечисть – чортів!!!
Україна моя буде! жити,
Якби ворог цього не хотів…
Відбудуєм, схороним, засієм
І загоїм, але не простим…
І в Премудрому Храмі Софії
Одне одному скажем: – З роси…
05.03.2022.
***
Приходять канцлери в мій дім.
Не по-сусідськи… щоб украсти.
І безлад залишають в нім.
На стінах креслять згини свастик…
Втомивсь від їхніх “перемог”…
І на душі моїй дніпрово…
Я єсмь ніхто для них, та Бог
Колише золоті діброви…
Я єсмь прихильником стихій.
Життя – моє високе кредо.
Лиш підкажіть, осиний рій –
Він дійсно тут шукає меду?..
10.07.2014.
Окупантам – смерть по смерті!!!
Пекло мразям кожним вже!
Українці – Божі тверді!!!
Воїн Правди оживе
У піснях! У книгах наших!
В обелісках! У кіно!
Ну а вам, ублюдкам раши –
Забуття і мох. І дно…
27.03.2022.
Ну що ж іди, бери ковтай.
Не подавись, я попередив.
Згризе потилицю Китай
Без чорної ікри і меду…
Ну що ж грабуй, гріши, сміши,
Цапоязичний ти ісконець…
І пам’ятай – ще до Іши
Тебе чекатиме японець…
Якщо залишиться хоч щось…
Якщо Дніпро тебе не втопить…
А ще Десна, Дністер і Рось…
Якщо кіндрат до них не вхопить
22.02.2022.
***
Ти уяви – не на виставі…
І ти – глядач. Осмілюсь, наче
Одні помпезності в оправі…
Второпав, так чи ні, козаче?
І раптом вистріл – підлий, сучий…
І слідом вибух, хата в друзки
Задовго Ворзеля і Бучи…
І шмат чогось… скоріше блузки…
Ще тільки перший акт, ще перший
Ти розумієш, все це справжнє…
І кожен третій поруч вмерший
І зала наче з крові плавні…
Комусь схотілося на берег…
А човен втомлений, без весел
Ти довіряв завжди паперу –
Пуста затія із ремесел…
Не вітер виє по підвалах!
Не в школах вчитель поміж діток!
І тут і там орди навала
Мандрує знову білим світом…
Не уявляй, не на виставі.
28.04.2022.
– Нашептав мені… –
З того дня відкриті двері…
І життя змінило зміст…
Крики… стогін… волонтери
Музикант поет лінгвітс…
З того дня короткі ночі…
Довгі дні сльозові дні
Старця божого… дівочі…
Різне встрітиш на весні
То коти співають оди…
То цвіте то моросить
А орда свої уроди…
Словом плаче і болить
З того дня вже все інакше
Нам сьогодні не до свят
Тільки щоб не так як завше –
Пятдесят на п’ятдесят…
З того дня ми – одне ціле
З того дня не біс в ребро
Там де чорне буде біле —
Нашептав мені Дніпро
З того дня…
22.04.2022.