Микола Дудар. Найпочесніший в світі трон

Доживати життя ніким

І дізнатись про це між іншим

І цуратись найкращих рим

З войовничих газетних віршів…

 

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Доживати, мабуть, не гріх

Поміж заздрісних і сварливих.

У садочку цвіте горіх.

Мить зупиниш – то буде диво…

 

Не злічити в Десні добра:

Попід хвилями Всесвіт житній.

А у тебе на думці гра

І твої безконечні злидні…

 

Заримований бачиш сон…

А у ньому – весна і хата.

Найпочесніший в світі трон –

На колінах у мами й тата…

7-8.06.2020

 

***

Про погоду, утому й розлуку,

Про невиспані очі з портрета –

Розмовляв наодинці з фейсбуком

І косив під крутого поета…

Дихав сутністю джунглів і моря.

Відчував, наближається досвід.

Соцмережі такі неозорі!

Де той вірш, що писав я? А ось він!..

14.02.2020

 

***

Крапку поставлено — до і опісля…

Осінь холодна, поклик услід…

Листя опале, мамина пісня…

Там ось був Захід, тут буде Схід…

 

Втрачено сни і високі посади…

Стерто з обличчя облуду дзеркал…

Мамо, я згадую ваші поради…

І об стіну розбиваю бокал…

 

Ось і купе моє – передостаннє…

Хто я і звідки – ніхто не збагне…

Я ще повернусь на пізнє кохання…

Може, воно порятує мене…

29.10.2019

 

 

***

У сіре небо пес загавкав —

Цікаво, що він там уздрів?

Вже третій день, як з книжки Кафки,

А ми із кумом– ще по пів…

Чарчина — гідний співрозмовник.

День заспиртовано і ніч.

Я у життя багатотомник

Записую черговий спіч…

Так, напились… І що із того?

Погрузли в споминах… Авжеж.

У пса розмова є до Бога…

От і у нас із кумом теж…

09.10.2019

 

***

…Вже й наче грудень втретє затвердів…

Дерева білим пір’ям вкрили тіло:

А якби сни їх вийшли з берегів,

Вони б давно у вирій полетіли…

Мороз давно пішов на манівці.

Обтрушує Різдво врочисті шати.

А на снігу шаліють горобці,

І вабить аж самого щебетати…

24.12.201.

 

 

 

 

У свої 68…

 

Нудьгую за стернею, за соломою.

Нудьгую за жнивами, косовицею…

За польовою праведною втомою,

Солодкою міцною медовицею…

Де на рахунок три, вже засинаючи,

Замурзані, невмиті і обвітрені,

Ми по казках своїх блукали заячих,

Літали разом у краї незвідані…

За татом я нудьгую, і за мамою…

За старшою сестрицею – весняночка!!!…

За першим лісапєдом (ось вам!… ) з рамою,

Що ним возив до ставу полоняночку…

Нудьгую за собою, тим, що в пошуках,

Нудьгую за друзяками старенькими…

І спогадів у мене повні кошики.

Та, може, то лиш кошики з опеньками…

 

Все відбувалось так…

В келиху спить вино.

В тебе іскряться очі.

Віриш мені? Воно —

Наш поводир до ночі.

Все розумій без слів.

Присмак несамовитий.

З вишеньки? Ні, зі слив…

Щастя — таке надпити.

Бити кришталь не жаль…

Кадри кінокартини…

В шафі висить мій шаль…

Скоро народиш сина…

03.04.2018

 

“Українська літературна газета”, ч. 1 (293), 15.01.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.