“Українська літературна газета”, ч. 4 (348), квітень 2023
…Відхід у засвіти висвітлюється співом душі для тих, хто був і лишається поруч, не даючи впасти сутінкам сумнівів… Заздрощі, неприязнь, помста пригинаються низько до землі, щоб зробити фатальний стрибок….
Із закривавлених рук падають плевели невігластва, черствості, рашизму… Світло великодньої душі сяє тисячами сонць надії…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
***
- Перша Пречиста. Перша.
Яблунь обличчя в рум’янах.
Б’ється від болю п’яна
Роздумів риба у вершах…
Літо на милиці спершись
Друзів шукає в туманах…
Перша Пречиста. Перша
Яблунь обличчя в рум’янах.
Там на дорозі звершень
Голос Ісуса й піано…
Чом же прийшла ти в ранах,
Втому з чола не стерши,
Перша Пречиста. Перша?..
***
…На одухотвореність облич лягає засмага надії, ще трохи і спалахне полум’я самопожертви. Але чи не згорить на вогнищі ейфорії манускрипт долі…
- Друга Пречиста. Осінь.
Радощі вклала в мольберти…
Більше не буде смерти
У кольорах стоголосих.
Хмар золотаві коси,
Як діадема серпня.
Друга Пречиста. Осінь
Радощі вклала в мольберти.
Променем в тінях просік
Паросток миру впертий.
Вічності кола не стерти –
Звідти усе й почалося…
Друга Пречиста. Осінь.
***
Сходи храму, хто підтримує тебе, коли ти долаєш їх трутизну? Що відбувається у дзеркалі небес? Кого ти там бачиш? Посміхнися як сам собі. Посмішка ключ від раю і пекла. В чиїх очах відіб’ється дорога істини?..
- Третя Пречиста. Грудень.
Сходи до власного храму:
Віру твою незламну
Вводять віки і люди.
Помисли в серці будять
Пущу обитованну.
Третя Пречиста. Грудень
Сходи до власного храму.
Висвічує відблиск споруду
В душах, немов діораму…
Дівчинку в святість убрану
Звати хтось Матір’ю буде …
Третя Пречиста. Грудень.
***
Світ жіночої душі! Ти ще й досі намагаєшся пізнати його, зрозуміти мотиви, відкрити таїну? Світ ілюзій – ти входиш в нього і виходиш таким яким ти і був, але в іншому часі…
- Чарівний світ осінньої любові
Багрянцем смутку тулиться плеча.
Я довго так тебе не помічав,
Що не розчув сльозу у напівслові:
Світ хризантем чекав напоготові
Нас вигуками щастя зустрічать.
Чарівний світ осінньої любові
Багрянцем смутку тулиться плеча.
Прогнулись коромисла веселкові –
Буланий твій без вершника примчав…
Прозорішає далина стрічань:
Стоїть самотньо у твоїй обнові
Чарівний світ осінньої любові.
***
Свічечка романтики підпалює у пам’яті твій погляд, наповнений теплом і радістю. Він молитвою молитов зігріває душу і відрощує крила…
- Це ти мені подарував світи,
Немов перлини в мудрецевій низці.
Пливу неначе в зоряній колисці.
Серед ніким не бачених картин.
Здається й час здивовано притих,
(Медами сонце сплескує у мисці).
Це ти мені подарував світи,
Немов перлини в мудрецевій низці.
А долі вигин, гордий і крутий,
Такий же відблиск оченят в намисті
У котрих чота, як жаданий вислів:
Душі жага і молитов мотив –
Це ти мені подарував світи.
***
Крізь густі чагарі незвичного і несподіваного пробирається маленьким звірятком вчорашнє у чистій сорочці і віночку сподівань… Зустрінь і пригости його і Словом, і Хлібом…
- Шибу вечора миють дощі,
Щоб тебе я зумів розпізнати.
Тільки розпачу віхоть кудлатий
Скло забризкує димом плачів.
Добирається холод до щік,
А мені ж тут ще довго чекати…
Шибу вечора миють дощі,
Щоб тебе я зумів розпізнати.
Суперечок подерлись плащі.
Клапті бувшого вже – не зібрати
Біля щастя забутої хати,
Де в літах погубили ключі,
Шибу вечора миють дощі.
***
Як вільно і велично гойдаються у заводі човни, їм не треба тоді і веслярів. І як жаско розбиваються вони на бистринах, де навіть і гребці безсилі. Хто не визначає долю твого човна?
- За пам’яттю – вулкани почуттів,
Тепер із нами їх плоди дозрілі.
Автографи рубцями ран на тілі,
У тих, хто бивсь, і тліти не хотів,
Там світ довкола дивно палахтів.
Висвічував щасливих і змарнілих.
За пам’яттю – вулкани почуттів,
Тепер із нами їх плоди дозрілі.
Кругом довкола владарює тінь,
А хочеться, щоб дні сміялись біло,
Щоб вибір був простим і зрозумілим,
Та ми чомусь в німому каятті –
За пам’яттю – вулкани почуттів!
***
Літаки, гвинтокрили і танки орків
24 лютого 2022 року пошматували крону тиші… Не всі янголи встигли розправити свої крила для польоту…
- Від люті й гніву голос розчахнувсь
На крик і біль, що вирвами бунтує,
І рани тиші в темряві бинтує,
Щоб у двобої з лихом – не зігнувсь!
Щоб син додому витязем вернувсь,
І з двору батька вигнав кляту тугу.
Від люті й гніву голос розчахнувсь
На крик і біль, що вирвами бунтує.
Ще – мить і помста випалить улус
Затягне горло їм проклять попруга.
В судомах ницих скорчиться наруга
Й Михайлів спис прохромить Сатану!
Від гніву й люті голос розчахнувсь.
***
Ходили тіні колами, приречені бути лише його пам’яттю…
А він бачив себе прозорим, йому услід жбурляли
свої прокляття вибухами злості ниці…
- Морозяні ранки – налякані круки,
Що ночі горіха розбили нутро.
Снігами навкруг проливається кров
Чия і навіщо?.. Заламані руки.
У тій серцевині кавалочком муки
Страждання людські перекошують рот.
Морозяні ранки – налякані круки,
Що ночі горіха розбили нутро!
Ввірвались у тишу оголені звуки,
(Ніхто не розхитував ханові трон!
Покиданих наспіх отруйних корон)
І біль не гамує розп’яття розпуки:
Морозяні ранки – налякані круки.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.