“Українська літературна газета”, ч. 10 (366), жовтень 2024
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«КУДИ Ж ТИ, ПТАХО!..»
(цикл)
1.
Обпалене крило моєї долі
Услід птахам у розпачі гука.
Не сіє зерен осені рука –
Відтята стогне на кривавім полі.
В очах півнебом краплі прохололі,
Пече вустам безвихідь нарікань.
Обпалене крило моєї долі
Услід птахам у розпачі гука.
Снують дими сітки на видноколі…
Куди ж ви хлопці? Там чатує кат,
Не боячись ні гніву, ні покар…
Руїнами вкривається поволі
Обпалене крило моєї долі…
2.
На вулиці валують цвіркуни,
А в хаті стогне із нуля каліка!
Над землями Донеччини шуліка
І над Херсоном яструби війни.
І страху шавкіт:
«Не стріляти в них…»
(Це зради меншовартість многолика).
На вулиці валують цвіркуни,
А в хаті стогне із нуля каліка.
Якого ще потрібно сатани,
Аби прозріть примусив сліполиких
І дать душі розмах крила великий?
Щоб велетнями билися сини!?
На вулиці валують цвіркуни…
3.
Молитва пісні і пісень молитви
Одвічно в неприкаяній душі.
Хоч раз в житті себе розворушіть
Хоча б для себе , для своєї битви!!!
Примара всіх – за мевами гонитви:
Когось повчати, ганить спориші…
Молитва пісні і пісень молитви
Одвічно в неприкаяній душі.
День посивілий в роздуми сповитий,
Мамаєм поправляє контуші…
Сумліннями на марне не сушіть –
В мого народу є безцінний витвір,
Якого тать не вб’є несамовитий –
Молитва пісні і пісень молитви.
4.
Щурі листків катальпи на траві
Розкришують скупий окраєць літа:
В калин червоні бризки на ланітах
Відлунюють притишене «Повір..!»
Іще зіркам призахідним привіт
Шлють цвіркуни, ховаючись у квітах.
Щурі листків катальпи у траві
Розкришують скупий окраєць літа.
А може й ми з тобою неправі,
Що в клопотах не розпізнали міти..?
Ця осінь владна й гордо розодіта
І наш з тобою обіймає світ…
Щурі листків катальпи на траві.
5.
Перечитую «Похорон друга» Тичини,
Ніби йду по вечірньому мінному полю…
У найкращих синів у головах тополі
Знов саджають продажні й підступні личини.
Всі ґешефти свої вже давно полічили.
І безглуздям смертей навтішалися вволю.
Перечитую «Похорон друга» Тичини,
Ніби йду по вечірньому мінному полю.
Пантеон безіменних ніхто не прочинить,
А ракетні удари розколюють долю.
Знову стогне земля від пекучого болю.
Від наруги підступної блазня – вітчима.
Перечитую «Похорон друга» Тичини.
6.
Куди ж ти, птахо, відлітаєш?
В які краї прослався шлях?
Невже й тебе зреклась земля,
Чи від ракетних трас тікаєш?
Що жде тебе, мабуть, не знаєш:
Стежки – в диму, а мрії – в хлам
Куди ж ти, птахо, відлітаєш?
В які краї прослався шлях?
Себе назавши покидаєш
Надій і сподівань полям…
Як тільки стрінеш переляк,
Страх спопелить усе, що маєш…
Куди ж ти, птахо, відлітаєш?!
7.
Красивий день згасає неквапливо –
Багряні сльози осінь витира:
Прийшла важка випробувань пора
З нальотом втрат сивинами на сливі…
Козацькі долі вільні і щасливі
На полі бою зрада відбира.
Красивий день згасає неквапливо –
Багряні сльози осінь витира.
Не вичаха в лампадочках олива –
Іде у засвіт найсвятіша рать.
Хто ж винуватців люто покара.
За те що гине українська нива?!
Красивий день згасає неквапливо.
8.
Ластівки не можуть відлетіть –
Небо пошматоване на клоччя.
Бій за правду навкруги клекоче
І димів лягає густо тінь.
Де ж та справедливість у житті –
Ворог тишу і колосся топче
Ластівки не можуть відлетіть –
Небо пошматоване на клоччя.
Та ніщо не перетне потік,
Тим, що віра у серцях клекоче.
Набирає сили помсти почет
Й булава гартується в гурті…
Ластівки не можуть відлетіть .
9.
Ця осінь стала розмовляти
Метафорами кольорів:
Чорніє дощ, немов згорів.
І кличе далеч, наче мати.
І я стою… Що їй сказати,
Оцій розпачливій порі.
Ця осінь стала розмовляти
Метафорами кольорів:
Сивіють в тридцять п’ять комбати –
Вдовіють зорі угорі.
Пішов у вічність цілий рід…
Про жаль і біль, і справжні втрати
Ця осінь стала розмовляти.
10.
На фотографії – весна.
Очей огром – блакить небесна.
І жайвором угору рветься
Дівоча пісня голосна…
А тут окіп… І тільки в снах
Дівчатко згадкою озветься.
На фотографії – весна.
Очей огром – блакить небесна.
Душа для спогаду тісна –
Не вміститься сльоза тілесна…
Аж рвуться болю перевесла.
Іде війна. Кипить війна.
На фотографії – весна.
У стежку зваби не забродь –
Дурманом обснують тумани.
А мавка пальчиком поманить –
Не втрима й заборони бронь:
Не допоможе потім бром
Стеблу на згарищах саванинних…
У стежку зваби не забродь –
Дурманом обснують тумани.
Тендітна у довіри брость –
Спинись за йоту до омани:
Веселки крила над лиманом
Ударять вись, де ти боровсь!
У стежку зваби не забродь!
… До ротації лишалось три дні
В неділю мало бути весілля»…
Я – у безмежжі неба
Ти – в плащаниці хмари.
З нас вже не буде пари,
Як не проси у требах.
Вирва зловіща, де ребра…
Й тобі ворог у серце вдарив.
Я – у безмежжі неба
Ти – в плащаниці хмари.
Хлопці, плакатне треба
Хай і комбат не сварить.
Сином уже я марив –
Долю хилив до тебе…
Я – у безмежжі неба.
Привіт, ровесниця моя!
Ти ще струнка й красива, Осінь!
Жаль, що зустрітись не довелося…
Була, мабуть, в чужих краях…
Не розминавсь із часом я –
Проблем сивини у волоссі.
Привіт, ровесниця моя!
Ти ще струнка й красива, Осінь!
Не заспіва про нас паяц –
Слова сплилися у колосся.
Й не розібрать многоголося:
Чому? І Де? Коли? І як?
Привіт, ровесниця моя!
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.