Микола Біденко і молоді авангардисти

668

 
 
Вшановуючи пам’ять Поета, ми, учасники Всеукраїнського літературного об’єднання “ПОЕТквАРТаЛ”, провели конкурс аванґардної поезії “СЛОВОСФЕРА” імені Миколи Біденка та однойменний міні-фест, який проходив у одному з улюблених місць відпочинку поета у селі Розкішна Ставищенського району, що на Київщині.
Біденко згуртовував і продовжує згуртовувати навколо себе людей закоханих у справжню поезію, тих, хто ще за життя стали його родиною, і вже нових послідовників та учнів.
Пропонуємо вам знайомство з переможцями конкурсу аванґардної поезії “СЛОВОСФЕРА” імені Миколи Біденка та їхньою творчістю. Аванґардна поезія – це досить умовне визначення, це поезія сучасна, новаторська, але без заперечення чи відриву від традиції. Так чи інакше, справжня поезія молодих є аванґардною, бо прагне бути попереду, бо інша, ніж у попередників.
Олександр Букатюк,
член НСПУ, ініціатор Всеукраїнського літоб’єднання «ПОЕТквАРТаЛ»
 
Єлизавета Новак (ummsbiaus),
(1-ше місце)
Кілька слів про себе:
Моє ім’я Єлизавета Новак, але зазвичай я зву себе ummsbiaus. Поезія: для мене схожа на величний палімпсест, який нашаровує давнину на новаторство. Київ: тут я народилася і живу; енергія цього міста вирує у моєму тілі. Традиція: є основою моєї творчості; народність та образність звуконаслідування – ось де ховається справжній зв’язок слова і думки. Пам’ять: генетично пов’язує нас із предками, етнічно – ми думаємо і пишемо однією мовою, історично – ми абсорбуємо світ в усьому його розмаїтті. Нещодавно: мій скромний переклад Вільяма Батлера Єйтса було надруковано в чудовому журналі «Всесвіт». Одного дня: мрію видати збірку, відродивши в ній прадавню традицію символізації слова, й натхненно створити ілюстрації до поезії власноруч.
 
ПТАШИНИЙ РАНОК
а слідом…
за ніччю йдуть,
спо-
остерігають
пильно,
слідом…
летить…
і чуть!…
дзьоби стискають щільно…
лясне леткá омана:
чур чудо-вічок пана,
Ранком якого звуть,
його світань-маля
ле-ле-лелечо біле,
(а слідом!
летить!
земля!)
і розплітає тіла
чеп-чепурну чупринь,
лине багать волосся,
земле, надрання зринь!
Ранку гілля сплелося,
ле-ле-лебідки клик,
крилами лір злітає,
і розливає лік,
мов океан безкраїй.
ружами рине-ллється,
ляля ла-ластів’я
посвіт у небі в’ється —
(а слідом!
летить!
земля!)
ле-ле-ле-лéжень сиво
лящить як сум відлунь,
хлющить, немовби злива,
лу-лу-лускатий лунь.
біле та ніби з насту
небо стає смугастим,
і застеля поля,
лине лелечий ляскіт,
світ увесь окри-
ля,
і за блакиті птаством
слідом летить земля…
Томаш Деяк (2-ге місце)
 
Томаш Деяк. Ужгород. Поет, музикант. Переможець всеукраїнського конкурсу поезій Dictuum 2014, автор двох збірок текстів Гра з (лю) цифреблатами (Ліра, 2011) і Колискова Кусто (Крок, 2014).
 
***
між схрещених поглядів, вух напружених
піснями і танцями вчиняючи помсту
він кожну секунду ще надолужував
гостро
вгортався у простору постіль, краявся
на шмаття і ртуттю сповзався купи
за хвіст удачу ловив на “гаряче”
ламав драконам останні зуби
і мідні трупи котрі він пройшов наскрізь
стояли в воді до самого полум’я
червоне сонце ховало до нього заздрість
полуднем
а потім у вечір впадаючи полем покошеним
уже впокоєний, стишений і м’який
він, ніби ніколи не було нічого гострого
сонно вкладався у море її руки
випаде знову сміх і безлика синь
тих кого можеш неси
усе інше кинь
в бій за хустки й каблучки йдуть без кінця
тіні словосполучень
лицарі твого лиця
Гензель лишає по собі крапки й тире
сюжет витирає соплі
ніхто не вмре
дівча намалює гусінь відкусить гриб
осінь сезон відпусток
у царстві риб
легко і непомітно минає свят
впійманий на мовчанні
своїх ягнят
Валентина Люліч
(3-тє місце)
 
Народилася 30.03.1983 в сім’ї службовця. З 1989 постійно проживає у Рівному. Член Національної спілки письменників України, заступник голови Рівненської обласної організації НСПУ. Працює у жанрі співаної поезії, автор кількох збірок, бард. Свої вірші та твори інших авторів кладе на музику і виконує на літературних вечорах та зустрічах в супроводі гітари. ЇЇ твори надруковано у багатьох часописах України, Білорусії, Канади. З 2005 року постійно працює в органах прокуратури Рівненської області на різних посадах.
 
***
на чорному чорні
на білому білі
врізаються корні
цнотливістю лілій
танцюють у берцях
бажання безсилі
порізом на серці
сльозами на тілі
затворні
потворні
чорніші
за чорні
насіння
чорнушки
на жорна
на жорна
на рани
на шрами
між нами
у храми
ченці
коридорні
ідуть табунами
бо ми чудотворні
бо ми неповторні
такі ілюзорні
такі бутафорні
однаково
білі
однаково
чорні
а в душах тотемно
то світло
то темно
у двері казенні
вгризаємось ревно
непевно
даремно
шукаємо
терни
щоб важче
до болі
до крові
до скверни
і так
безперервно
системно
там темно
ми діти підземні
у власній могилі
до мороку темні
до вічності білі
 

№12 (200) 16 червня 2017

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!