“Українська літературна газета”, ч. 12 (356), грудень 2023
(Записки закоханого студента)
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
ПЕРЕДМОВА
Автора цих записок, луганського поета Колі, давно вже немає. Він зник за нез’ясованих обставин у довоєнному Луганську 2008-го року і відтоді ніяких згадок про нього не було. За свідченнями Коліного друга, луганського художника Яріка, добряче напідпитку (а може під дією якихось сильніших речовин) Коля блукав парком Першого травня і намагався випустити з тамтешнього зоопарку всіх звірів. Потім надів Маску Бога Вітру і кілька годин танцював круг багаття, співаючи «Я люблю тєбя, я люблю тєбя…» (інших слів у цій пісні не було). Зрештою з вигуком «Це ти в усьому винен!» Коля кинувся до пам’ятника Пушкіну, щоб його повалити, але послизнувся, впав і розбив собі голову.
Я оприлюднюю цей сумнівної якості опус, у якому до того ж фігурують моє ім’я і уривок з мого рукопису (кепський жарт цілком у дусі Колі!), лише як згадку про поета, якого я знав, коли жив у Луганську. Всі збіги з реальними людьми, подіями і місцями випадкові, всі запитання – до зниклого автора.
М.Б., 02.10.2023
P.S. Ця штукенція дуже особиста і зовсім не на часі. Але вона є. І це для мене найбільша несподіванка. Хай залишається – як любовний віддарунок Луганську за все, що було.
Моїй дружині присвячую
ПРОЛОГ
Будьте реалістами! Вимагайте неможливого!
(Гасло французьких студентів)
Коля – це ім’я автора,
Микола Байдюк – це ім’я паспорта,
а Блакить – це ім’я Блакиті.
(З рукопису одного графомана)
А могли би ми піднятись
Аж до сьомих до небес,
Та в усьому, звісно, винен
Ненависний нам А.С.
(Напис на пам’ятнику Пушкіну)
МОЛИТВА
(Сонет 55)
Студент факультету української філології Олександр Пушкін, безнадійно закоханий у викладачку української літератури Олену К., звертається подумки до Блакиті і пише собі молитву на кожен день
Твій голос є причиною Всесвіту.
ПОЕМА
(Сонет 129)
Студент Пушкін блукає Калмицьким яром, вітає весну, відчуває себе
Поетом Сліпучого Тембру
і вперше називає Блакить – Блакиттю
І.
Весна!
Весна!!
Я починаю знову…
– Я відпускаю чорні поїзди від мого серця геть! –
Від серця геть…
І йдуть состави, йдуть,
Везуть не сіль, не дрова, –
А чорні мої думи, думи… смуток, смерть.
ІІ.
Весна!
Весна!!
В останньому надриві…
– Люблю її, люблю!
Ім’я її – Блакить!
Це – клятва солов’я.
Над відчаї і стрими
Навічно голос мій стривожений бринить:
ІІІ.
– Вставай!
Вставай-вставай…
Вставай, веселе Сонце!
Тембр!..
Сліпучий тембр!..
Сурми´!
Сурми´ повноголосно!
Що виссю вибухають небеса,
Що серцем закипають груди…
І що весна!..
Весна!!..
Весна!!!..
Повсюди.
ЗАПИСКА
(Сонет 563)
Студент Пушкін передає Олені К.
записку з постскриптумом,
в якій пояснює всі свої вчинки
Я вас любив: любові сеї, певно,
В душі моїй вогонь ще не погас;
Та вам не слід тривожитись даремно,
Я більш нічим не потурбую вас.
Я вас любив безмовно, безуспішно,
Від ревнощів і скутості шалів;
Я вас любив так трепетно, так ніжно…
Тож дай вам Бог, щоб інший так любив.
Олександр Пушкін
P.S. Тільки обожнення може світитися в моїх очах.
Ніколи б не хотів, щоб ви мені набридли.
Ніколи б не хотів бачити вас в побуті.
Тому я ніколи не перейду ту межу,
яку так легко переступити.
ПІСНЯ
(Сонет 718)
Студент Пушкін на фольклорній практиці в Білокуракинському районі складає пісню про те, чому Блакить – це ім’я Блакиті
І.
Ой убили козаченька
В неділеньку вранці,
Поховали козаченька
В зеленім байраці.
Поставили на могилі
Хрест із березóньки,
Ой плакали на могилі
Його дівчиноньки.
Що первая: – Блакить! Блакить!
І друга нівроку;
А третяя… так, неначе
Стала собі збоку.
ІІ.
Ой первая розривалась:
– Чоловіче мій!..
А другая побивалась:
– Приятелю мій…
А третяя – ні словечка,
Ні сльози нема.
А у третьої – лиш мармур,
Мармур на устах.
ІІІ.
Ой первая розривалась –
Та й гулять пішла,
А другая відридалась –
Додому пішла;
А третяя не плакала
(Бачив не один!),
А третяя не плакала –
Зосталася з ним.
ТИСЯЧА СОНЕТІВ ДО БЛАКИТІ
(Сонет 999)
Студент Пушкін пише до Олени К. тисячу сонетів із присвятою «Моїй дружині на ім’я Блакить», але від усіх віршів залишається тільки
Люблю вас, як далеку музику…
СТАНЦІЯ «БЛАКИТЬ»
(Епілог)
Життя пролетіло, як потяг метро,
заходили люди на станціях;
сьомого неба дзвінке полотно –
перелунало, перегуло –
обсипалось на дистанціях.
У що ти вірив? В яку зорю?
В яку Блакить непояснену?
До кого стежку топтав свою –
таку заповітну,
власну?
Не знаю. Не відаю.
Світ стоїть.
Чи є хто далі? Зостаньтеся!
Кінцева зупинка. Напис «Блакить».
Виходять люди на станції…
ОЛЕНА К. ЯК ШЛЯХ ДО БЛАКИТІ
(Післямова у формі трактату для майбутніх теологів)
Люба Оленко!
У плани автора зовсім не входило щось ускладнювати або когось заплутувати, навпаки: автор намагався висловити все якомога простіше, і не його вина, що шлях до простоти виявився таким звивистим.
Правда і вигадка тут ідуть поруч. І відомий вірш Пушкіна, з перекладу якого, по суті, все й почалось, і нерозривна взаємна пов’язаність, «відлунність» Блакиті й Олени К., і тисяча спроб написати тисячу любовних сонетів (жодного сонета нема, але є вірність традиції) – усе це, можливо, лише зручний спосіб нагадати Тобі ті слова, які я написав був доволі давно і які радий повторити знову: «Єсть явища етапні, і єсть явища вершинні. Ти завжди будеш для мене вершинним явищем. Де б Ти не була, з ким би Ти не була, і якою б Ти не була – Ти завжди будеш для мене альфа і омега, начало і причина, життя і безсмертя».
Коля
2006; 2023
ДУЖЕ ВИСОКО НАД НЕНАВИСТЮ
(P.S.)
Ролі виконували:
студент Пушкін — маска автора; на його місці міг би бути студент Шекспір або студент Данте;
Олена К. — маска Блакиті; на її місці може бути лише Олена К.;
Оленка — маска Олени К.; для неї луганський поет Коля написав «Тисячу сонетів до Блакиті»;
луганський поет Коля — маска Миколи Байдюка; називав себе також Поетом Сліпучого Тембру, але зник за нез’ясованих обставин;
Блакить — це ім’я Блакиті.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.