“Українська літературна газета”, ч. 10 (353), жовтень 2023
З РУКОПИСУ НОВОЇ ЗБІРКИ
Підпишіться на закритий телеграм УЛГ! Посилання на канал
У ДНІ ВІЙНИ
Де взяти слів таких жагучих,
Таких нечуваних проклять?
І біль тих ран моїх пекучих
В слова співучі переллять.
Дмитро Загул.
Не вистачає слів, немов легеням кисню.
М.Г.
Жахливі бої, і жахливі руїни,
Жахливі сирени, тривоги і вибухи,
І переляк дітей, і поранені, й вбиті…
Жах заціплює душі.
І гинуть слова,
Що назавжди могли б
передати нащадкам.
Слова….
Може, хтось видатніший їх потім знайде
І оновленим зором сягне в сьогодення,
В цю жорстокість й звитяжність подій,
Руйнувань і боїв, й переможних сердець.
А період цей стане
Епохою милиць, руїн і протезів,
Що на них здобула
Україна свою Перемогу:
В ній-бо мужність і кров,
Єдність, праця й любов,
Що просотана ними земля України.
Хочу я, щоб поет той
Зміг серцем збагнути
Боротьби тої велич і велич народу свого
І знайшов ще не бачені досі слова,
Що назавжди б зостались
В історії й серці народу.
Вересень 2023 р.
КОЛИ РОСІЯ НАХАБНІЄ
(Неочікуваний триптих )
* * *
Російщина нахабно наступа.
О, українці, стережімось!
Бо думку, що лінива чи тупа,
Затьмарює нацменів одержимість.
Російське все – живучіш, ніж колись,
На фоні закордонного завалля,
І глибшає у нас найбільша з криз,
Країна наче котиться в провалля.
В нас прагматичність верх бере,
Стає уже аморфною свідомість,
Політики (сам чорт не розбере)
Не можуть ради дать в своєму домі.
Російщина ж глузує напряму
(Та й інші закордонні демократи),
Все тягнуть нас в імперію-тюрму
Та Україну прагнуть знов продати.
Одумайся ж, з очей полуду скинь,
Народе український, покажи ти,
Що зможеш пережить
не лиш гіркий полин,
А й стать достойно та багато жити.
2004 р.
* * *
Росія все ніяк не може вгамуватись:
У горлі комом їй Донбас застряг,
Стоїть Україна, мов гордий «Варяг»,
Її не здолати, вже як не старатись.
В борні змінились ми, як ще ніколи,
Біда навчила нас перемагать.
Вітчизну рідну мусим відстоять
Й свою на щастя визначити долю.
Рядки останні – замість епілогу:
Росії назавжди тепер – ганьба,
Ми ще не вмерли, кличе нас труба.
Героям слава! Жде нас перемога.
2014 р.
* * *
Війна — жорстока не на жарт,
Немов сказивсь паскуда Путін.
Тож розслаблятись нам не варт,
Борімось дружно, мужньо, путньо!
Бо ще не вмерла Україна,
Не вмре нізащо, хоч в огні.
Ми на землі своїй – єдині
У цій святїй за мир борні.
Лише на себе і на Бога
Надія в правій боротьбі.
І ми здобудем Перемогу,
А Путін здохне хай собі.
07 березня 2022 р.
В ЧАРІВНИХ ПРОМЕНЯХ ЖИТТЯ
Іде все, минає – і краю немає…
Тарас Шевченко.
Час – тільки те, що можна віддати
Людям на щастя і на добро.
Дмитро Павличко.
Летять секунди,біжать хвилини, спішать години,
Хоч переводять стрілки,
Услід за ними цілком незмінно
Перебіг часу трива невпинно –
То що ж він значить в житті людини?
Живем у часі, а він минає,
Усе позаду він залишає:
Роки, події, життя і мрії,–
Й що буде далі, ми ще не знаєм,
А час постійно випереджає.
В нас за плечима життя і смерті,
Діяння й війни, чуття і вчинки;
«Сьогодні» — знаємо – стане «вчора»,
Не знаємо нині, що завтра вчиним,
Лише збагнемо, що час не спиним,
Багато – з часом— нам не пізнати,
І ми не владні час наздогнати.
Вантаж подій, здобутків, знань і часу
Зростає прогресивно в русі з часом,
І давить, і гнітить уся ця маса,
Й немов штовхає людство в позачасся.
Що залишається? Лиш мрії й почуття,
Та об’єктивно їх не візьмеш в майбуття,
Яке зникає з часом у минуле,
І з ним вони ідуть у небуття.
А ми живем в лещатах почуттів, надій і мрій,
З яких найбільш привабливе – кохання,
Яке стає основою життя
І мрій про щастя й майбуття.
Воно невпинно спонукає нас
До щастя прагнути, не зваживши на час:
Щасливі ж, кажуть, час не помічають
І мовби в позачасся поринають.
Кохання нас утримує у часі,
У прагненні подовжити життя.
Воно й в минулому, й тепер, і в мріях про буття –
Панує над усім, тож, певно, і над часом.
Йде боротьба із часом за майбутнє –
За те завжди примарне щастя,
Й питання вічне – бути чи не бути? —
Міняє відтінки в борні із часом.
Така ось філософія буття
Чарівним променем нам осява життя.
2019 р.
ДОЛЕНОСНИЙ ВІТЕР
Життя іде
і доленосний вітер
жбурляє нас у небо мрій
у море зла і вир подій
в тепло добра й безодню прірв
і спокушає до гріхів.
Отак жиєм
сьогодні може й завтра
та передбачити не можем
що вітер долі далі принесе
Спонукані життям
і побутом обридлим
ув омуті надій і мрій і віри
в прийдешні кращі дні
в заобрійне примарне щастята все ж давно погрузли у гріхах
і незважаючи на Бога
ізнов грішим
хто дрібно а хто крупно
не боячись ні друзів, ані ворогів.
Про що ми думаєм?
зазвичай ні про що
існуєм з дня у день
( аби напхати пельку?)
чекаємо чогось і боїмося змін
надіємось на щось
напевно на везіння
як станеться
чи як складеться доля.
А мудрі вчили: долю сам будуй
бо твоя доля у руках твоїх
отож будуй складай по камінцю
сама бо не складеться.
Та людство розледащило
і долі жде – якої?
хто ж бо знав чи знає?
Надія лиш на Бога?
Та невігластво долі не сприяє
тож ширяться
ледачість і розпутство
гріхи людські –
не Божі – без спокути.
А далі що?
Бо ж доленосний вітер
несе у безвість нас у невідомість
і що він нам небавом принесе?
що покладе він нам на тацю долі
чи марні мрії
чи перлину щастя
чи жданий успіх
чи неждане щось?
Чи підкладе свиню
а може – дулю?..
Так міркувати можна без кінця
а час не жде
і треба жити
заради себе й інших
для добра
заради світла в серці і в майбутнім.
15-16 квітня 2020 р.
ПЕРЕБІГ ЖИТТЯ
Спочатку щось намріяно,
Осторогами заміряно,
Смакотою замочено,
Сенс діянь позамовчано,
Шляхи порозписано,
Події описано,
Та в часі не прораховано,
Багато що позаховано,
Гріхи зі щастям замішано,
А сльози нам залишено
На згадку про кохання
Як звечора, так зрання.
Грудень 2022 р.
* * *
Коли весна буяла в серці
Й безжурний час лише на мить
З журбою сходився у герці –
Ото, здавалося б, і жить.
Авжеж! Але щасливі миті
Порхали з рук не в ті краї,
До рук чужих. Тож ненаситні
Були ми в радощах своїх.
А нині що? Бажань не менше,
Та мало їх здійснить зумів.
І сумом дихає безмежжя
Ще не розтрачених чуттів.
* * *
Думки вертаються до мрій,
Немов птахи в місця знайомі.
Тче пам’ять спогадів сувій
Про миті щастя й переломи.
В зигзагах долі й почуттів
Такі строкаті амплітуди!
У сплетиві років і днів
Свої ми вчинки рідко судим.Що одійшло – те одійшло,
Журитись, мабуть, і не варто:
Що не збулося чи спливло –
Та все ж не так, як кажуть карти.
О доле, ще наворожи
Мені років, снаги й удачі,
Аби збагнув: не просто жив,
Але для когось щось та значив.
* * *
Раптово примчали незвідані коні,
Щоб вимчати вірно в мрійливі світи…
Невдача. Бо мрії уже на припоні,
І колесо долі хоч як не крути…
Фортуна всміхнулася? Ні, насміялась.
Бо поїзд життєвий вже не дожену.
А те, що лишилося, сумом озвалось
Та спогадом теплим про давню весну.
Рокам і коханню не знайдено міри,
Щоб визначить щастя людського єство.
…Від серця до серця злітатиме віра
У світле майбутнє, в його торжество.
* * *
Не розверзнеться грунт
під ногами душі
і не зірвуться в прірву
чуття незбагненні:
мабуть, пильно
казкові стоять сторожі
на незнаних кордонах
емоцій шалених.
Їх висотам,
глибинам
і далям широт
амплітудам кохань
ще не знайдено вимір
бо такі вже властивості
людських істот
адже їх невмирущість
іще не здійснима.
Смерть існує для тіла
а не для душі
й це ніяк не спростовують
докази вчених…
не розверзнеться грунт
під ногами душі
коли та вознесеться
у світ незбагненний.
* * *
Душа незрівнянно зболена,
Й думки не хочуть пливти за хмарами.
Вони розсіяні вже і зморені
Від стресів й долі тривких ударів.
Емоції вибухають гарячкою,
Немовби міни в боях на Донбасі,
Й не знаєм, коли не лячно нам,
Щоніч спимо, як на тротиловій масі.
Живем безладно і розпорошено,
З новин щораз оббризкані кров’ю…
А все ж так хочем чогось хорошого,
Аби не думать лише про гроші
Й аби довкола – все більш любові.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.