“Українська літературна газета”, ч. 11-12 (329-330), червень 2022
Хто любить поезію, хто любить справжню істинну поезію, ту, яка говорить про найсокровенніше, сховане між словами, невисловне і разом з тим сповнене потуги і краси, щирої, без тіни лукавства, поезію, яка балянсує на невидимій межі між тут і там, позачасову, без обмежень і водночас дуже конкретну, живу – ось хто, вірю, захоче прочитати ці шість дивовижних віршів, які Мойсей Фішбейн (1946 – 2020) створив після своєї поетичної книги «Пророк», виданої в Києві видавництвом «Либідь» 2017 році.
Нові вірші Фішбейна є безумовно шедеврами і становлять органічне продовження поетичного циклу «Пророк» (двадцять шість поезій), який дав назву згаданій книзі і який є найвищим (не побоюся бути пафосним) досягненням української поезії, а, може, і взагалі світової поезії. Фактично Мойсей Фішбейн своєю поетичною творчістю вказує на абсолютно нові духово-культурні горизонти, туди, на ті шляхи, які тільки й можуть принести нам, українцям світове визнання.
Не сумніваюся, той, хто любить і розуміє поезію, згодиться зі мною, навіть якщо прочитає одного єдиного вірша з поданих нижче.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Мойсей ФІШБЕЙН
1.
За снігами душі божі,
біла днина замала,
біла хата на сторожі,
невпізнанні огорожі
хуртовина замела,
білі коні, білі коні,
нескінченний сніговій,
снігоцвіт на підвіконні,
тло, дароване іконі,
в хуртовині вировій,
неспогадувана гама,
недоспівані пісні,
білі душі, біла брама,
біла одіж Авраама
у засніженому сні.
30 жовтня – 12 листопада 2017, Київ
2.
Знесилені тіні побіля порога,
побіля зволожених переплетінь,
і кожна розколина темна і строга,
і в кожній розколині пересторога,
яку наслухає знесилена тінь,
і кожна віддалина ще первозданна,
і в кожній віддалині плекана мла
і плекана синява, вдосвіта ждана,
і плекана світла теплінь пожадана,
заклечана в літеплі світлого тла,
і лине у світлому тлі щонайвище
сполохане тливо небесних доріг,
і з-поза віддалин земний вітровище
кружляє і свище, кружляє і свище,
і тіні лягли на незнаний поріг.
28 листопада – 4 грудня 2017, Київ
3.
Там, де вітри в темноцвіті вертань,
Там, де віддалини зливою вмиті,
Де в тихоплині вселенської миті
Йде незриданна леліточка в тань,
За небокраєм захмарений рай,
За небокраєм останнє розстання,
За небокраєм темнóта остання,
Тьмарено горнє розкрилення зграй,
Звільна знесилена ватра димить,
Жевріє звільна знесилений присок,
Линуть непізнані тіні колисок,
Лине вселенська сповільнена мить.
19-22 травня 2018, Київ
4.
В синяві плине сповільнена мить,
синява сяє вгорі та насподі,
синява сяє в Господній господі,
синява безміру звільна струмить,
сині розломини безміру, сині
снива незнаної тіні криниць,
падає синя леліточка ниць,
недоторканна в ранковій росині,
сяєво плоді у світлім теплі,
в передчуванні ясної години
звільна злітають небесні родини
в білому світі на синьому тлі.
6-7 липня 2018, Київ
5.
Тривання тихо тане в часоплині,
непізнаванне явлено краплині,
що плине серед безлічі краплин,
недоторканне кличе з-поза хлані
туди, де ждуть роздолини захланні,
туди, де звільна гасне часоплин,
несе в собі розкрилені родини
зникоме тло нетлінної години,
безодні розпорошувано, ти
відчуєш: тінь до берега пристала
і грань тисячогранного кристала
сяйне крізь вічний безмір чорноти.
7 лютого 2019, Київ
6.
Ці подуви теплі, ці павітри, ці
пресвітлі світи у лілейнім лелінні,
ці легітні зела, ці грона уклінні,
ці снива, ці плинні меди в молоці,
сповільнено тане зволожена тінь,
палає шарлат надвечірнього тлива,
довкола віддалин юга колихлива
на млистому тлі неземних палахтінь,
зникає в тумані непізнана хлань,
ясна білина в нескінченному лине,
на білому біле крило янголине
у світлому сні щонайвищих долань.
23 квітня 2019, Київ
Підготував Володимир Яворський-Волдмур
2019 р., 17 серпня, Євминка
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/