Між двох Майданів – як між двох епох…

175

Ці вірші писалися
вроздріб  протягом 10 років – умовно від
Майдану і до Майдану…   В умовах
піднесення і розчарування… За Президента розумного і за Президента тупого. Але
різниця між ними була незначною – одному світ застували утопічні мрії, другий
жив за принципом «бери найбільше, збагачуйся найшвидше»… Народ залишався
осторонь їхніх проблем і турбот. Народ не входив у сферу їх інтересів. Лише
лакузам і лакеям вони приділяли певну увагу – цікаво було дивитися, як ті  на льоту перехоплюють кістку, як благовірно
служать Мамоні…

По першому залишилися «мертві бджоли», які «не гудуть», а по другому –
драбинка межигірських пеньків, яка стала символом найголовнішого «козла»
країни…

Завдяки тому, що ці вірші не читав ні перший, ні другий президент, мені
«нічого за них не було», а тепер я пробую 
викласти все (майже все)  на
сторінках «Української літературної газети». Це, так би мовити, мій
індивідуальний сатиричний майдан (чи майданчик) поміж двома суспільними
Майданами з часовим відтинком,  чи то пак
вакуумом, в цілих  десять років…

АВТОР

 

БАНКОВА ВИЩА МАЙДАНУ

Не пацюки і кроти –

«Так!» тут кричали орлани.

Нині ж бо – як не крути –

Банкова вища Майдану.

 

Піднятий сяйвом зорі

У вирішальну годину, – 

Був цей Майдан на горі,

Впав цей Майдан у долину.

 

Кинувши хату й город,

Йшов сюди кожен по правду,

Знизу майданний народ

Вивищив банківську владу.

 

Стих барикадний огром,

Нудить образа поразки,

Ходить, як привид, кругом

Тінь від Майдану – Параска.

 

В національний Йордан

Йшли ми упрост, а не згинці!

Так опустити Майдан

Можуть лише українці.

            2007

 

ХОРОМОТЮРМИ

«Бандитам – тюрми!» – як це
справді хвацько,

Бо ж кожен
третій – в зеки кандидат.

Та сказано це лиш для агітцяцьки:

Вони й самі
вже – в’язні власних грат.

 

В них «стрілки» вічні, в них усе
«в натурі»,

В калічках слів – лиш їм відомий
зміст.

Бандити вже самі зладнали тюрми

Круг Києва і всіх великих міст.

 

В тих тюрмах бронебійні огорожі,

Собаки, стражі і колючий дріт,

Одна на іншу тюрми ті не схожі

Ні здобою, ні кодами воріт.

 

У бідолах і страх, і нерв-неспокій

За мідні труби й власні крим і
рим.

Сидять вони і надувають щоки

В багні чорно-червоної ікри.

 

Ні проклинать їх, ні жаліть не
буду,

Лиш плюну налівак в бік сатани:

У грошей, в нерухомості, у блуду

В довічному ув’язненні вони…

 

Зневаживши святу
біблейську заповідь:

«Бог день
дасть, хліб Бог дасть для всіх», –

Вони таки подумали про завтра,

Але чи є те «завтра» справді в
них?

            2007

 

 

ОСТАННІ БУКВИ АЛФАВІТУ

Абетковий
памфлет

В сім’ї великій блудні діти –

Останні букви алфавіту.

Вже замість «А» – пани й цабе –

Хотять поставити себе.

 

Набридло нам усім вже «Якать»,

«Ююкать» й епатажно «ТАКать»,

Для них бравада – над усе,

Вона суспільну крівцю ссе.

 

Останні знаки алфавіту

Місця не можуть поділити,

«Якщо вже вмерти – то в бою», 

І «Я» стає на прю із «Ю».

 

В солодкім слові обіцяльнім

І величально, й самохвально

Експлуатують солов’я

І леді «Ю», і легінь «Я»…

 

Нема при них твердого знака, –

Їм протилежний лиже м’яко,

Ті «Ю» кричать, буває, – «Я!»,

«У нас позиція своя!».

 

А попередні букви кисло

Над «Ю» і «Я» гуртом нависли

Й волають – «ЙОПЕРЕСЕТЕ!

Чого крізь нас ви гребете?!»

 

Останні букви алфавіту

Повчають лише їх любити,

Всі інші букви їм по «Ю»

Й на «Я» їм думать про сім’ю.

 

У міжусобицях побиті,

Оті йотовані сердито

На місце «А» ведуть себе,

А опиняються на «Б»…

            2009

 

СТЬОБКИ

Чарка-шкварка-чварка-сварка-

бізнес-бісик-чорник-чортик-

рада-радка-безпорадка-

тринди-ринди-ямка-горбик.

 

Ю-вілеї-при-вілеї-

ложа-лажа-ко-лежанка-

порт-моне-пир-портупеї-

банка-банк-бродяга-бранка.

 

Шито-крито-барте-квито-

трони-гони-пере-гони-

бюти-бити-корм-корито-

ремигони-регіони.

 

Віп-персони-визвір-вибір-

пан-пахан-бабло-бидляра-

бренди-смерди-липи-либи-

муза-пузо-ліра-лярва.

 

Арти-шоки-атри-бути-

піра-міди-медо-пірри-

люди-люти-люмпенуті-

порно-правда-прахо-прірва.

 

Демо-крати-торбо-хвати-

олі-гархи-супер-архі-

бари-біржі-маг-магнати-

патрі-архи-іє-рархи.

 

Дядько-взятько-дасться-вдасться-

руно-рана-крах-руїна-

буйство-байство-роздовбайство,

Одним словом – Україна.

            2009

 

***

Крутії і крутелики,

Грошії і гріховники,

Благочинні священики

І святоші-чиновники.

 

Бабії, що над «бабками»

Сушать головно голови,

Кізки, кіски і «лапоньки»,

Холли, вілли і холдінги.

 

Сови сум пересовують

І колишуться келихи

В тасуванні тусовок їх

При кальянах у келіях.

 

І лопатами, й мітлами

Не змести хламу свинського,

І немає просвітлення

Від життя цього світського…

            2010

***

Людьми

Всяк з них

Добряче буцаний,

А заодно –

І Кучма, й Путін:

Високий

Вилупивсь із куцого,

Гігант в натурі –

З ліліпута…

            2010

***

Обнялися зневіра і віра

Під веселками прапорів:

Ми відрізані від Сибіру,

Нафти, газу і… таборів.

 

Заспокоює і тривожить

Те, що кажуть нам ізгори:

Газ і нафту купить ми зможем.

Хтось жалкує:

– А табори?

 

ГАЗОПРОВІД «ДРУЖБА» –

ГАЗОГІН «ВІЙНА»?

Злий він і сердитий,

Наче бузувір.

Чи ж повинен гріти

Нас усіх Сибір?

 

Сваряться слов’яни,

Мстяться – зуб за зуб,

І скрегочуть крани

На заглушках труб.

 

То Варшаву студять,

То морозять Рим…

Буде, ой ще буде

Лиха з газом тим!

 

Гривню вдарить рубль

Різко, навідліг,

І покрутить труби

Порожнеча в них…

 

Не замовлять «Аве…»

Таллін і Дамаск,

Реверансом аверс

Їм життя не дасть.

 

Всю свою потужність

Переллє сповна

Газопровід «Дружба»

В газогін «Війна».

 

…Брате, на образи

Наклади «табу»,

Не жартуй із газом

І не лізь в трубу.

 

Розбрате, розвалом

Гратись перестань,

Щоб стволом не стала

Трубадурна сталь!

            2010

 

 ТРЕТЯ РИМА

***

Людям видно це як на долоні –

Вся система влади у загоні,

Бо закони пишуться, бува,

Виключно для злодія в законі.

 

***

Темних і нечистих протежують,

Чесних і побитих протезують,

Тільки хто каліки з них – не зна

Навіть той, хто цим усім керує.

 

***

Немає виправдання кризі

І в Нострадамусовій книзі.

Куди «сьогодні» наше йде?

Стоїть коровою на кризі…

 

***

В них не обов’язки – права,

Пустопорожні в них слова,

Хронічну їх недієздатність

Недоторканність покрива…

 

***

Працює в нього тільки рот –

Жере й патяка «патріот»,

Його вже мав би слухать лікар,

А мусить слухати народ…

 

***

Вони із впертістю ослів

Товчуть у ступі воду слів,

Аби відвести наші очі

Від беззаконня й грабежів…

 

***

Портфель, службовий телефон,
зарплата,

Машина, секретарка, дача й хата,

А забери в них прибамбаси ці –

Не стане тої ж миті бюрократів…

 

***

Цікаво, як було б за гетьманату,

Коли б його та реанімувати?

Мабуть що за каштанчик булави

Перестрілялися б всі демократи…

 

***

У школі всі балакають про тести,

Вже й перші зафіксовано протести,

Але найбільше журяться батьки:

Кому ж це долари сьогодні нести!?

 

***

Дочасні вибори, дочасні…

Нещасні виборці, нещасні…

Це ж знову поведуть їх в «рай»

Всіх кандидатів очі ясні.

 

***

Ніхто не йшов би на оте турне,

Ніхто не млів би – «вибери мене»,

Якби світила там одна зарплата…

Це добре розуміє вже й дурне.

 

***

Дві дамочки – політика і плітка,

Сварливі і підступні дві сусідки.

Вони скандал по черзі провокують

Й людей
беруть в заручники і свідки…

 

***

Нема ані гармонії, ні ладу,

Усе – за гроші, все усім – по
блату,

І сороміцька рима в цій строфі

Аж проситься до цього слова –
влада.

 

КРИЗА

Криза, криза клята –

Все не те й не так…

Журиться багатий –

Тішиться бідняк.

 

Криза, як ворона,

Має чорну кров:

На сухар мільйона

Мільярдер зійшов.

 

ВЛАДА                         

Джерело влади – народ

Чин чином в неї все, лад ладом,

Цій владі чистий плин зрідні,

А джерело цієї влади

Прокисло в пиві і вині.

 

Вся дистильована – це правда! –

Ця влада з нюхом на «Шанель»,

А джерело цієї влади

Там, де підвал, там, де панель.

 

Обстоює і честь, і правду

Ця влада на легкій нозі,

А джерело цієї влади

Тремтить в обманутій сльозі.

 

Уся в гординях і бравадах, – 

Ця влада в них себе гноїть,

А джерело цієї влади

Не в силі вже її поїть.

 

Себе наповнювати нічим

Вже буде владі в куполах,

Як не повернеться обличчям

До джерела, до джерела.

 

КРУТА КРАВАТКА

Краватка на крутому «чуваку»

(Автомобіль
від неї ледь дорожчий), – 

То зав’язка строката на мішку,

В якому лише
гроші, гроші, гроші…

 

ТИТУЛЬНА?

Належимо до титульної нації,

Але й таке із нею може буть:

Як індіанців, скоро в резервації

Її вже

Іншоликі заведуть…

 

Ка.Ка.Ю.Я*

Жити як в раю нам обіцяли,

Кожен відтягався «від» і «до»…

Ка. Ка. Ю. Я. нами керували…

(Як звучить – так пишеться.

Пардон!).

_____________

*Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович

 

ЩО БУДУЄМО?

Лише блудом їх життя прекрасне.

Тому, хто в комуну поспішав,

Заважав
Моральний Кодекс красти,

А тепер і Бог не заважа.

 

Їм проблем не склало пересісти

Із «Аврор» у «Джипи» всім і скрізь…

Що будуєм, друзі-комуністи?

Чи, бува, не свій капіталізм?

 

Розповзлись
ви по партійних нірках,

Медом намастивши правду-сіль.

Якщо вашим вивіскам повірить –

Прогресивні ви й народні всі.

 

…Я на партбілетах партій-мафій

З ликами косарства трин-трави

Написав би кольорами маків:

«Розум, честь
і совість – це не ви…».

 

РУКИ

Міцно кермо тримали,

Міцно кермо вхопили –

Руки, які не крали,

Руки, які не били.

 

Посеред глуму й ґвалту

Дивні ідуть процеси:

Руки умив бухгалтер,

Руки вмива проффесор…

2012

***

Кумів і кумирів

Міняє епоха,

І нас правомірно

Розводить, як лохів.

 

Зомбовані міддю

Політ.еМ.еМ.еМів, – 

В круту піраміду

Ми совість несемо.

 

Симпатії наші

При салі і юшці

Щоразу інакші,

Як сукні на Юльці.

 

ЗАСІДАЛИ КУРИ  

            На
зібранні громадської ради при міському голові

Засідали на сідалах кури

Із питань дворової культури.

 

Виступали квоктухи, несучки,

Зозулясті, чубарки, курдюки,

Й білі-білі, і червоногруді;

 

Була мова їх повна огуди

Тої звички і справжнього сраму

Все клювать,
що лежить під ногами…

 

А одна якась курка миршава

Кудкудакнула Півневі славу:

 

Він один з нами ділиться, дами,

Він усіх пригоща черв’ячками.

 

Потім кури ті голосували

І на жадібність вето наклали.

 

Засудили дертя свої, греби

Й розійшлися…
знов дерти під себе!

 

 

ДЕ Ж ВАШІНГТОН?

Немає жодних прав у черні,

Як не було їх іспокон…

Політ.еліти суд печерний.

Палеолітівський закон….

 

Про себе дбають биті й терті –

Не дбає про народ ніхто…

Уже до влади учетверте

Не йде, хоч лусни, вашінгтон*…

 

* «Чи ж діждемося вашінгтона?»

                                   Т.Шевченко

 

ПІСЛЯ ЧЕРГОВОЇ БІЙКИ У ВР ГРУДНЯ 2010

Ви усі в потрясіннях і стресах,

В небезпеках і ризиках лих…

Добивайтесь доплати до пенсій

Як учасники дій бойових!

 

***

Цих вождів –

Холодних кіберів –

До життя

Не навернуть,

Ці несправжні –

Дуті лідери –

З льоду нас

На лід ведуть.

 

Ці оратори

Й оракули

Все туди ж

Провадять нас,

Всі надії наші –

Плакали

І заплачуть

Ще не раз…

 

ХАЙ ЇДУТЬ…

Не треба нам

Усовіщать

Апологетів шовінізму,

А всім квитки еСВешні взять

До місця їх патріотизму.

 

Хай втішить жест наш москалів

І їдуть хай в тайгу і тундру

Із ними в ролях козачків

І яничари, і манкурти…

 

ПІШАК БРИТОГОЛОВИЙ…

У нього своєрідна мова,

В ній кожне третє слово

«Бля…»,

Бо цей пішак бритоголовий

Охороняє короля.

 

Добірним матом обкладає

Він кожен свій зухвалий шах,

Бо короля охороняє

Яйцеголовий

Цей пішак.

 

Й хоч до звання ферзя

Доскочить

Амбітний намір має вже,

Король ним жертвує,

Як хоче,

Бо цей пішак –

Пішак лише…

 

КАПІТАЛЬНА КРАЇНА

Капітал прийшов до влади,

Капітал-копитоніг…

Капітал возвів фасади

Капітоліїв своїх.

 

Капітал копійколасий

Все під власний пуп підгріб,

Капітал зробив нас класом –

Ви праві – пролетарів.

 

Там, де немічні і сильні,

Де розумні і дурні, – 

Капітальна в нас країна!

Капітальна влада в ній…

 

***

Час такий,

Така пора,

Скрізь

Написано

Зі смаком:

На хатинах –

«Ветеран»,

На хоромах –

«Злий собака»…

 

 

ВІТЕР ІЗ КИШЕНЬ

Скрізь уже –
над нужниками й площами,

Над хатами й віллами щодень

В прапорах партійних, гей,
полощеться

Вітер, який дує із кишень!

 

Хто у сім
плугів, хто просто сошкою –

Орють мізки нам нові хохли,

І летять
крізь пальці в урни зошити,

Що в дітей крикливці відняли.

 

Книги у шухлядах маринуються

Й Григора, і Ліни, і Дмитра,

А вони в усобицях муштруються,

Ще й кричать, що їхня то пора.

 

Ох же і крута ти, демократіє,

Вслід тобі крокує демон грат.

Не під Крути йде елітна братія,

А в круті аж пнеться невпопад.

 

…Голос маєм –
тож голосуватимем,

Той нам люб, так само той нелюб…

Україна ж, як вдова несватана,

Вже не вірить у щасливий шлюб.

 

З НАРОДНИХ ВУСТ

Що ж то воно за епоха?

Що за нові порядки?

Намакіяжилась льоха,

Видівсь кнурець в краватку.

 

Завжди голодна й несита,

Лізе ота свинота

До золотого корита

Крізь Золоті Ворота.

 

По дифірамби й паради,

Почесті й нагороди,

До городів і градів

Через людські городи.

 

Лізе крізь мох і мерву,

Лізе крізь тин і мури,

Через кар’єри мертві

Йде до кар’єри-курви.

 

Слинити вміє слава,

Гикать ганьба навчилась,

Лізе і зліва, й справа,

Бо вже така вродилась.

 

Хреститься і пророчить

Хрюкавка-лжемесія,

Тільки підняти очі

К Богу свинство не вміє.

 

Всі паркани залиті

В іміджеві смердоту,

Бо не буває в світі

Святості для свиноти.

 

Хряпа електоратом,

Мов качаном капусти,

Мо, у Верховну Раду

Він її, жирну, впустить?

 

Вся напарфумлена, вмита,

Наблендамедена ротом,

До золотого корита

Крізь Золоті Ворота –

Лізе і лізе свинота…

            2010

 

ВОНИ ЩЕ ДОТОРКАННІ

Три бабці при воротах,

На кожній другій хаті

Замок – пішли з народу

Всі в мери й депутати.

 

Есдеки й комуністи,

Народники від роду

Несіть селу і місту

Пориви благородні.

 

Есери і кадети

Кричать, немов з печери:

Селу – пріоритети!

Сосновий гроб – без черги!

 

На місці скирти – мерва,

На місці швайки – шило,

І навіть «фе» від ферми

Уже не залишилось.

 

Приємні, корчать либи

І сунуть поміж нами,

Немов на нерест риба,

У Київ косяками.

 

Під чревом ніг не чують,

Нема коли стояти…

Вони все галасують,

Щоб голос в нас відняти.

 

Піду, плече підставлю,

Піду, проголосую,

Піду, свій знак поставлю,

Піду, щось їм сформую.

 

Повз гасла на плакатах,

Повз прапори у русі, – 

Вони ще доторканні, –

Піду, хоч раз торкнуся!

            2010

 

ГІРЧИЦЯ З РІДНОГО ПОЛЯ

Яка різниця між народами!

Хто першим має буть, хто ззаду?

Французи й
німці лад наводять нам,

А ми вже дихаєм на ладан.

 

Ми й редьку розучились чистити.

На полі цьому й полі онім

Господарюють співвітчизники

І Гітлера, й Наполеона.

 

Ганьба нам під оцими зорями

Чужинцю воздавать осанну.

Степи дідів вони розорюють,

Розорюючи нас, поганих.

 

Стражденне українське поле це,

Нужденне це священне поле.

Його вогнем палили половці,

Топтати шведи і монголи.

 

В чужім  ставку солодше ловиться,

В чужім саду смачна і соя.

Ми поле це здали, як мовиться,

Без сорому – сиріч без бою.

 

Мужі верховні розбираються,

Де хазяї, а де ординці.

А людям що?

Вони пишаються,

Що наймитують у чужинців…

            2011

 

РУБАЮТЬ!

Рубають

Іржавою шаблею

Вкраїнське коріння

Миршаві:

Ще й перша

Не стала державною –

Давай вже їм

Другу державну!

 

ХОХЛЯЦЬКИЙ ОРЕОЛ

Як при дворах колись, тепер

Чужі словечка зуживають.

Не голова він вже, а мер –

Сер-мер його вже називають.

 

«Олрайт» для нього «трин-трава»,

Коли на себе п’ялить шати,

Й свій ореол не забува

Поверх усього одягати.

 

Усе на ньому «Маде ін….»:

Костюм – англійський, гольф –
фінляндський,

Шкарпетки – чеські, лише він,

Цей ореол, таки хохляцький.

 

Мов цар порогів і дверей,

Шеф шифанер свій зачиняє,

Й сказавши дзеркалу «О’кей!»,

Робочий день розпочинає…

 

***

Йдуть в депутати і злодюги, й
урки,

Що хрестяться й надкушують
проскурки…

ЇХ вислови крилатими стають,

Але то крила не орла, а курки!

 

І ВИВЕЛИ ЙОГО

НА ЕШАФОТ…

…І вивели його на ешафот,

Злютований зі снігу в зимню пору,

І зразу стало ясно: патріот

Не схилить
голови в тремкій покорі.

 

Йому  тицяли топірець до рук

І в об’єктив нахабно реготали…

Бринів мороз, а голий Гаврилюк

Орлом
вивищувавсь над «Ягуаром».

 

Йому козацьке пасмо утяли,

Розвівши в хрест ні в чім не винні
руки,

Зсередини ті хлопи прогнили,

Оперенням нагадуючи круків.

 

Він відчував у тілі силу й міць,

Хоч синів од морозу і побоїв,

На ньому не було срамотних місць,

Котрі хотілося б прикрить рукою.

 

Стояв, як є, як мати привела,

Готовий і до пекла, й до Йордану,

А із шоломів злих текла смола       

Нащадків не Богдана – Чінгісхана.

 

Схиляюсь
перед лицарством крутих

Характерами, а не злотошмоттям,

Стоїть земля і досі на таких,

А отже, в нас є доля не на потім!

                                   2014

 

Селище Гришківці Бердичівського району на
Житомирщині

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!