Ці вірші писалися
вроздріб протягом 10 років – умовно від
Майдану і до Майдану… В умовах
піднесення і розчарування… За Президента розумного і за Президента тупого. Але
різниця між ними була незначною – одному світ застували утопічні мрії, другий
жив за принципом «бери найбільше, збагачуйся найшвидше»… Народ залишався
осторонь їхніх проблем і турбот. Народ не входив у сферу їх інтересів. Лише
лакузам і лакеям вони приділяли певну увагу – цікаво було дивитися, як ті на льоту перехоплюють кістку, як благовірно
служать Мамоні…
По першому залишилися «мертві бджоли», які «не гудуть», а по другому –
драбинка межигірських пеньків, яка стала символом найголовнішого «козла»
країни…
Завдяки тому, що ці вірші не читав ні перший, ні другий президент, мені
«нічого за них не було», а тепер я пробую
викласти все (майже все) на
сторінках «Української літературної газети». Це, так би мовити, мій
індивідуальний сатиричний майдан (чи майданчик) поміж двома суспільними
Майданами з часовим відтинком, чи то пак
вакуумом, в цілих десять років…
АВТОР
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
БАНКОВА ВИЩА МАЙДАНУ
Не пацюки і кроти –
«Так!» тут кричали орлани.
Нині ж бо – як не крути –
Банкова вища Майдану.
Піднятий сяйвом зорі
У вирішальну годину, –
Був цей Майдан на горі,
Впав цей Майдан у долину.
Кинувши хату й город,
Йшов сюди кожен по правду,
Знизу майданний народ
Вивищив банківську владу.
Стих барикадний огром,
Нудить образа поразки,
Ходить, як привид, кругом
Тінь від Майдану – Параска.
В національний Йордан
Йшли ми упрост, а не згинці!
Так опустити Майдан
Можуть лише українці.
2007
ХОРОМОТЮРМИ
«Бандитам – тюрми!» – як це
справді хвацько,
Бо ж кожен
третій – в зеки кандидат.
Та сказано це лиш для агітцяцьки:
Вони й самі
вже – в’язні власних грат.
В них «стрілки» вічні, в них усе
«в натурі»,
В калічках слів – лиш їм відомий
зміст.
Бандити вже самі зладнали тюрми
Круг Києва і всіх великих міст.
В тих тюрмах бронебійні огорожі,
Собаки, стражі і колючий дріт,
Одна на іншу тюрми ті не схожі
Ні здобою, ні кодами воріт.
У бідолах і страх, і нерв-неспокій
За мідні труби й власні крим і
рим.
Сидять вони і надувають щоки
В багні чорно-червоної ікри.
Ні проклинать їх, ні жаліть не
буду,
Лиш плюну налівак в бік сатани:
У грошей, в нерухомості, у блуду
В довічному ув’язненні вони…
Зневаживши святу
біблейську заповідь:
«Бог день
дасть, хліб Бог дасть для всіх», –
Вони таки подумали про завтра,
Але чи є те «завтра» справді в
них?
2007
ОСТАННІ БУКВИ АЛФАВІТУ
Абетковий
памфлет
В сім’ї великій блудні діти –
Останні букви алфавіту.
Вже замість «А» – пани й цабе –
Хотять поставити себе.
Набридло нам усім вже «Якать»,
«Ююкать» й епатажно «ТАКать»,
Для них бравада – над усе,
Вона суспільну крівцю ссе.
Останні знаки алфавіту
Місця не можуть поділити,
«Якщо вже вмерти – то в бою»,
І «Я» стає на прю із «Ю».
В солодкім слові обіцяльнім
І величально, й самохвально
Експлуатують солов’я
І леді «Ю», і легінь «Я»…
Нема при них твердого знака, –
Їм протилежний лиже м’яко,
Ті «Ю» кричать, буває, – «Я!»,
«У нас позиція своя!».
А попередні букви кисло
Над «Ю» і «Я» гуртом нависли
Й волають – «ЙОПЕРЕСЕТЕ!
Чого крізь нас ви гребете?!»
Останні букви алфавіту
Повчають лише їх любити,
Всі інші букви їм по «Ю»
Й на «Я» їм думать про сім’ю.
У міжусобицях побиті,
Оті йотовані сердито
На місце «А» ведуть себе,
А опиняються на «Б»…
2009
СТЬОБКИ
Чарка-шкварка-чварка-сварка-
бізнес-бісик-чорник-чортик-
рада-радка-безпорадка-
тринди-ринди-ямка-горбик.
Ю-вілеї-при-вілеї-
ложа-лажа-ко-лежанка-
порт-моне-пир-портупеї-
банка-банк-бродяга-бранка.
Шито-крито-барте-квито-
трони-гони-пере-гони-
бюти-бити-корм-корито-
ремигони-регіони.
Віп-персони-визвір-вибір-
пан-пахан-бабло-бидляра-
бренди-смерди-липи-либи-
муза-пузо-ліра-лярва.
Арти-шоки-атри-бути-
піра-міди-медо-пірри-
люди-люти-люмпенуті-
порно-правда-прахо-прірва.
Демо-крати-торбо-хвати-
олі-гархи-супер-архі-
бари-біржі-маг-магнати-
патрі-архи-іє-рархи.
Дядько-взятько-дасться-вдасться-
руно-рана-крах-руїна-
буйство-байство-роздовбайство,
Одним словом – Україна.
2009
***
Крутії і крутелики,
Грошії і гріховники,
Благочинні священики
І святоші-чиновники.
Бабії, що над «бабками»
Сушать головно голови,
Кізки, кіски і «лапоньки»,
Холли, вілли і холдінги.
Сови сум пересовують
І колишуться келихи
В тасуванні тусовок їх
При кальянах у келіях.
І лопатами, й мітлами
Не змести хламу свинського,
І немає просвітлення
Від життя цього світського…
2010
***
Людьми
Всяк з них
Добряче буцаний,
А заодно –
І Кучма, й Путін:
Високий
Вилупивсь із куцого,
Гігант в натурі –
З ліліпута…
2010
***
Обнялися зневіра і віра
Під веселками прапорів:
Ми відрізані від Сибіру,
Нафти, газу і… таборів.
Заспокоює і тривожить
Те, що кажуть нам ізгори:
Газ і нафту купить ми зможем.
Хтось жалкує:
– А табори?
ГАЗОПРОВІД «ДРУЖБА» –
ГАЗОГІН «ВІЙНА»?
Злий він і сердитий,
Наче бузувір.
Чи ж повинен гріти
Нас усіх Сибір?
Сваряться слов’яни,
Мстяться – зуб за зуб,
І скрегочуть крани
На заглушках труб.
То Варшаву студять,
То морозять Рим…
Буде, ой ще буде
Лиха з газом тим!
Гривню вдарить рубль
Різко, навідліг,
І покрутить труби
Порожнеча в них…
Не замовлять «Аве…»
Таллін і Дамаск,
Реверансом аверс
Їм життя не дасть.
Всю свою потужність
Переллє сповна
Газопровід «Дружба»
В газогін «Війна».
…Брате, на образи
Наклади «табу»,
Не жартуй із газом
І не лізь в трубу.
Розбрате, розвалом
Гратись перестань,
Щоб стволом не стала
Трубадурна сталь!
2010
ТРЕТЯ РИМА
***
Людям видно це як на долоні –
Вся система влади у загоні,
Бо закони пишуться, бува,
Виключно для злодія в законі.
***
Темних і нечистих протежують,
Чесних і побитих протезують,
Тільки хто каліки з них – не зна
Навіть той, хто цим усім керує.
***
Немає виправдання кризі
І в Нострадамусовій книзі.
Куди «сьогодні» наше йде?
Стоїть коровою на кризі…
***
В них не обов’язки – права,
Пустопорожні в них слова,
Хронічну їх недієздатність
Недоторканність покрива…
***
Працює в нього тільки рот –
Жере й патяка «патріот»,
Його вже мав би слухать лікар,
А мусить слухати народ…
***
Вони із впертістю ослів
Товчуть у ступі воду слів,
Аби відвести наші очі
Від беззаконня й грабежів…
***
Портфель, службовий телефон,
зарплата,
Машина, секретарка, дача й хата,
А забери в них прибамбаси ці –
Не стане тої ж миті бюрократів…
***
Цікаво, як було б за гетьманату,
Коли б його та реанімувати?
Мабуть що за каштанчик булави
Перестрілялися б всі демократи…
***
У школі всі балакають про тести,
Вже й перші зафіксовано протести,
Але найбільше журяться батьки:
Кому ж це долари сьогодні нести!?
***
Дочасні вибори, дочасні…
Нещасні виборці, нещасні…
Це ж знову поведуть їх в «рай»
Всіх кандидатів очі ясні.
***
Ніхто не йшов би на оте турне,
Ніхто не млів би – «вибери мене»,
Якби світила там одна зарплата…
Це добре розуміє вже й дурне.
***
Дві дамочки – політика і плітка,
Сварливі і підступні дві сусідки.
Вони скандал по черзі провокують
Й людей
беруть в заручники і свідки…
***
Нема ані гармонії, ні ладу,
Усе – за гроші, все усім – по
блату,
І сороміцька рима в цій строфі
Аж проситься до цього слова –
влада.
КРИЗА
Криза, криза клята –
Все не те й не так…
Журиться багатий –
Тішиться бідняк.
Криза, як ворона,
Має чорну кров:
На сухар мільйона
Мільярдер зійшов.
ВЛАДА
Джерело влади – народ
Чин чином в неї все, лад ладом,
Цій владі чистий плин зрідні,
А джерело цієї влади
Прокисло в пиві і вині.
Вся дистильована – це правда! –
Ця влада з нюхом на «Шанель»,
А джерело цієї влади
Там, де підвал, там, де панель.
Обстоює і честь, і правду
Ця влада на легкій нозі,
А джерело цієї влади
Тремтить в обманутій сльозі.
Уся в гординях і бравадах, –
Ця влада в них себе гноїть,
А джерело цієї влади
Не в силі вже її поїть.
Себе наповнювати нічим
Вже буде владі в куполах,
Як не повернеться обличчям
До джерела, до джерела.
КРУТА КРАВАТКА
Краватка на крутому «чуваку»
(Автомобіль
від неї ледь дорожчий), –
То зав’язка строката на мішку,
В якому лише
гроші, гроші, гроші…
ТИТУЛЬНА?
Належимо до титульної нації,
Але й таке із нею може буть:
Як індіанців, скоро в резервації
Її вже
Іншоликі заведуть…
Ка.Ка.Ю.Я*
Жити як в раю нам обіцяли,
Кожен відтягався «від» і «до»…
Ка. Ка. Ю. Я. нами керували…
(Як звучить – так пишеться.
Пардон!).
_____________
*Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович
ЩО БУДУЄМО?
Лише блудом їх життя прекрасне.
Тому, хто в комуну поспішав,
Заважав
Моральний Кодекс красти,
А тепер і Бог не заважа.
Їм проблем не склало пересісти
Із «Аврор» у «Джипи» всім і скрізь…
Що будуєм, друзі-комуністи?
Чи, бува, не свій капіталізм?
Розповзлись
ви по партійних нірках,
Медом намастивши правду-сіль.
Якщо вашим вивіскам повірить –
Прогресивні ви й народні всі.
…Я на партбілетах партій-мафій
З ликами косарства трин-трави
Написав би кольорами маків:
«Розум, честь
і совість – це не ви…».
РУКИ
Міцно кермо тримали,
Міцно кермо вхопили –
Руки, які не крали,
Руки, які не били.
Посеред глуму й ґвалту
Дивні ідуть процеси:
Руки умив бухгалтер,
Руки вмива проффесор…
2012
***
Кумів і кумирів
Міняє епоха,
І нас правомірно
Розводить, як лохів.
Зомбовані міддю
Політ.еМ.еМ.еМів, –
В круту піраміду
Ми совість несемо.
Симпатії наші
При салі і юшці
Щоразу інакші,
Як сукні на Юльці.
ЗАСІДАЛИ КУРИ
На
зібранні громадської ради при міському голові
Засідали на сідалах кури
Із питань дворової культури.
Виступали квоктухи, несучки,
Зозулясті, чубарки, курдюки,
Й білі-білі, і червоногруді;
Була мова їх повна огуди
Тої звички і справжнього сраму
Все клювать,
що лежить під ногами…
А одна якась курка миршава
Кудкудакнула Півневі славу:
Він один з нами ділиться, дами,
Він усіх пригоща черв’ячками.
Потім кури ті голосували
І на жадібність вето наклали.
Засудили дертя свої, греби
Й розійшлися…
знов дерти під себе!
ДЕ Ж ВАШІНГТОН?
Немає жодних прав у черні,
Як не було їх іспокон…
Політ.еліти суд печерний.
Палеолітівський закон….
Про себе дбають биті й терті –
Не дбає про народ ніхто…
Уже до влади учетверте
Не йде, хоч лусни, вашінгтон*…
* «Чи ж діждемося вашінгтона?»
Т.Шевченко
ПІСЛЯ ЧЕРГОВОЇ БІЙКИ У ВР ГРУДНЯ 2010
Ви усі в потрясіннях і стресах,
В небезпеках і ризиках лих…
Добивайтесь доплати до пенсій
Як учасники дій бойових!
***
Цих вождів –
Холодних кіберів –
До життя
Не навернуть,
Ці несправжні –
Дуті лідери –
З льоду нас
На лід ведуть.
Ці оратори
Й оракули
Все туди ж
Провадять нас,
Всі надії наші –
Плакали
І заплачуть
Ще не раз…
ХАЙ ЇДУТЬ…
Не треба нам
Усовіщать
Апологетів шовінізму,
А всім квитки еСВешні взять
До місця їх патріотизму.
Хай втішить жест наш москалів
І їдуть хай в тайгу і тундру
Із ними в ролях козачків
І яничари, і манкурти…
ПІШАК БРИТОГОЛОВИЙ…
У нього своєрідна мова,
В ній кожне третє слово
«Бля…»,
Бо цей пішак бритоголовий
Охороняє короля.
Добірним матом обкладає
Він кожен свій зухвалий шах,
Бо короля охороняє
Яйцеголовий
Цей пішак.
Й хоч до звання ферзя
Доскочить
Амбітний намір має вже,
Король ним жертвує,
Як хоче,
Бо цей пішак –
Пішак лише…
КАПІТАЛЬНА КРАЇНА
Капітал прийшов до влади,
Капітал-копитоніг…
Капітал возвів фасади
Капітоліїв своїх.
Капітал копійколасий
Все під власний пуп підгріб,
Капітал зробив нас класом –
Ви праві – пролетарів.
Там, де немічні і сильні,
Де розумні і дурні, –
Капітальна в нас країна!
Капітальна влада в ній…
***
Час такий,
Така пора,
Скрізь
Написано
Зі смаком:
На хатинах –
«Ветеран»,
На хоромах –
«Злий собака»…
ВІТЕР ІЗ КИШЕНЬ
Скрізь уже –
над нужниками й площами,
Над хатами й віллами щодень
В прапорах партійних, гей,
полощеться
Вітер, який дує із кишень!
Хто у сім
плугів, хто просто сошкою –
Орють мізки нам нові хохли,
І летять
крізь пальці в урни зошити,
Що в дітей крикливці відняли.
Книги у шухлядах маринуються
Й Григора, і Ліни, і Дмитра,
А вони в усобицях муштруються,
Ще й кричать, що їхня то пора.
Ох же і крута ти, демократіє,
Вслід тобі крокує демон грат.
Не під Крути йде елітна братія,
А в круті аж пнеться невпопад.
…Голос маєм –
тож голосуватимем,
Той нам люб, так само той нелюб…
Україна ж, як вдова несватана,
Вже не вірить у щасливий шлюб.
З НАРОДНИХ ВУСТ
Що ж то воно за епоха?
Що за нові порядки?
Намакіяжилась льоха,
Видівсь кнурець в краватку.
Завжди голодна й несита,
Лізе ота свинота
До золотого корита
Крізь Золоті Ворота.
По дифірамби й паради,
Почесті й нагороди,
До городів і градів
Через людські городи.
Лізе крізь мох і мерву,
Лізе крізь тин і мури,
Через кар’єри мертві
Йде до кар’єри-курви.
Слинити вміє слава,
Гикать ганьба навчилась,
Лізе і зліва, й справа,
Бо вже така вродилась.
Хреститься і пророчить
Хрюкавка-лжемесія,
Тільки підняти очі
К Богу свинство не вміє.
Всі паркани залиті
В іміджеві смердоту,
Бо не буває в світі
Святості для свиноти.
Хряпа електоратом,
Мов качаном капусти,
Мо, у Верховну Раду
Він її, жирну, впустить?
Вся напарфумлена, вмита,
Наблендамедена ротом,
До золотого корита
Крізь Золоті Ворота –
Лізе і лізе свинота…
2010
ВОНИ ЩЕ ДОТОРКАННІ
Три бабці при воротах,
На кожній другій хаті
Замок – пішли з народу
Всі в мери й депутати.
Есдеки й комуністи,
Народники від роду
Несіть селу і місту
Пориви благородні.
Есери і кадети
Кричать, немов з печери:
Селу – пріоритети!
Сосновий гроб – без черги!
На місці скирти – мерва,
На місці швайки – шило,
І навіть «фе» від ферми
Уже не залишилось.
Приємні, корчать либи
І сунуть поміж нами,
Немов на нерест риба,
У Київ косяками.
Під чревом ніг не чують,
Нема коли стояти…
Вони все галасують,
Щоб голос в нас відняти.
Піду, плече підставлю,
Піду, проголосую,
Піду, свій знак поставлю,
Піду, щось їм сформую.
Повз гасла на плакатах,
Повз прапори у русі, –
Вони ще доторканні, –
Піду, хоч раз торкнуся!
2010
ГІРЧИЦЯ З РІДНОГО ПОЛЯ
Яка різниця між народами!
Хто першим має буть, хто ззаду?
Французи й
німці лад наводять нам,
А ми вже дихаєм на ладан.
Ми й редьку розучились чистити.
На полі цьому й полі онім
Господарюють співвітчизники
І Гітлера, й Наполеона.
Ганьба нам під оцими зорями
Чужинцю воздавать осанну.
Степи дідів вони розорюють,
Розорюючи нас, поганих.
Стражденне українське поле це,
Нужденне це священне поле.
Його вогнем палили половці,
Топтати шведи і монголи.
В чужім ставку солодше ловиться,
В чужім саду смачна і соя.
Ми поле це здали, як мовиться,
Без сорому – сиріч без бою.
Мужі верховні розбираються,
Де хазяї, а де ординці.
А людям що?
Вони пишаються,
Що наймитують у чужинців…
2011
РУБАЮТЬ!
Рубають
Іржавою шаблею
Вкраїнське коріння
Миршаві:
Ще й перша
Не стала державною –
Давай вже їм
Другу державну!
ХОХЛЯЦЬКИЙ ОРЕОЛ
Як при дворах колись, тепер
Чужі словечка зуживають.
Не голова він вже, а мер –
Сер-мер його вже називають.
«Олрайт» для нього «трин-трава»,
Коли на себе п’ялить шати,
Й свій ореол не забува
Поверх усього одягати.
Усе на ньому «Маде ін….»:
Костюм – англійський, гольф –
фінляндський,
Шкарпетки – чеські, лише він,
Цей ореол, таки хохляцький.
Мов цар порогів і дверей,
Шеф шифанер свій зачиняє,
Й сказавши дзеркалу «О’кей!»,
Робочий день розпочинає…
***
Йдуть в депутати і злодюги, й
урки,
Що хрестяться й надкушують
проскурки…
ЇХ вислови крилатими стають,
Але то крила не орла, а курки!
І ВИВЕЛИ ЙОГО
НА ЕШАФОТ…
…І вивели його на ешафот,
Злютований зі снігу в зимню пору,
І зразу стало ясно: патріот
Не схилить
голови в тремкій покорі.
Йому тицяли топірець до рук
І в об’єктив нахабно реготали…
Бринів мороз, а голий Гаврилюк
Орлом
вивищувавсь над «Ягуаром».
Йому козацьке пасмо утяли,
Розвівши в хрест ні в чім не винні
руки,
Зсередини ті хлопи прогнили,
Оперенням нагадуючи круків.
Він відчував у тілі силу й міць,
Хоч синів од морозу і побоїв,
На ньому не було срамотних місць,
Котрі хотілося б прикрить рукою.
Стояв, як є, як мати привела,
Готовий і до пекла, й до Йордану,
А із шоломів злих текла смола
Нащадків не Богдана – Чінгісхана.
Схиляюсь
перед лицарством крутих
Характерами, а не злотошмоттям,
Стоїть земля і досі на таких,
А отже, в нас є доля не на потім!
2014
Селище Гришківці Бердичівського району на
Житомирщині