Польський театр, як і загалом усе світове мистецтво Мельпомени, потерпає від ковіду, прем’єри перемістилися з залів до глобальної Мережі. Щоправда, з цим з’явились і нові можливості. Так наприкінці жовтня Teatr Rozrywki з міста Хожув представив глядачам півторагодинну музичну виставу «Яновська. Сини Аліни» («Janowska. Synowie Aliny»), яку можна подивитись на ресурсі www.youtube.com.
Лібрето цієї постановки – поетична збірка відомого польського поета Міхала Войцеха Заблоцького «Яновська» (2017), цілком присвячена його матері Аліні Яновській (1923-2017) – знаменитій польській актрисі, в минулому учасниці варшавського повстання та бранці жіночої в’язниці «Павяк» за німецької окупації. Для нас згадана прем’єра цікава тим, що українці, які не знають польської, не матимуть проблем із розумінням текстів. При перегляді можна увімкнути субтитри українською мовою – причому вони не просто передають загальний зміст проспіваного, а є фаховими художніми перекладами творів Заблоцького. Вихід його книжки в Україні ще попереду, зараз ми пропонуємо добірку віршів із майбутнього видання. А зі всім корпусом текстів поки що можна познайомитись при перегляді вистави.
Віктор Мельник
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Тато Аліни умів черевики пошити
деревину тесати чи дім змурувати
фурманувати, сідлати коней, плуги
борони, віялки і сівалки конструювати
Тато Аліни робив чудове морозиво
і капелюхи за допомогою преса
Готував, смажив і пік пироги
хліб, ковбасу, цукерки, пончики, делікатеси
Тато Аліни вмів робити усе
закладав школи, щирим був і щедротним
трагічно загинув останнього дня війни
але життя врятував кільком сотням
Тато Аліни таким був для неї великим
так врізався в пам’ять бо як його не пам’ятати
що не хотіла ніколи бути сама собою
а винятково і завше як тато
***
Страшно подумати
то може краще не думати
Може краще забути
доки само забудеться
Про те як було у Павяку
тієї пам’ятної ночі
Коли всіх вивели
а тебе одну ні
Коли всі стукотіли чотками
а ти одна ні
Коли всіх розстріляли
а тебе одну ні
Під вікном
з видом на зелене дерево
Бог всемогутній і милосердний
для своєї слов’янської Шахерезади
передбачив багато ще
незабутніх ночей
Ста було б замало
він дав їй удвічі більше
Цей вірш мусить бути простим і ясним
як твої коси мамо
коли ти вийшла звідтіль сивою
ледь-ледь досягнувши повноліття
***
Уціліла не для того щоб жити
досить часу було, покажи нам свідоцтво
Може не співала про Сталіна
але про відбудову то вже так
Чи то добре, чи то зле?
Чи то цяця, чи то бе?
Відповідь собі я маю
та підказки все ж чекаю
Що ти думаєш, любий читачу
про той період життя фігурантки?
Можна б і щодо неї щось трішки витягти?
Пошантажувати?
Приблокувати тут і десь там кар’єрочку?
З «Підвечірка біля мікрофона»
залишити сам підвечірок?
З Театру комедії залишити комедію?
З публічної телевізії забрати усю публічність?
Цікаво, чого б вона досягла
ставши проклятою акторкою
в якій би драмі зіграла
та й навіть трагедії
в яку Подорож би поїхала за єдину усмішку
за Урал і на Камчатку?
А чи казав їй хто-небудь сяяти?
Пхатись на блакитний екран
через смердючий коридор покритий панелями?
І що ми з пані повинні зробити?
Нібито пані вціліли
а свідоцтво негодяще
***
Сцена перша скраю
спальня на світанку
Батько всіх нас будить
як завжди від свята
За побудку ранню
мама ошаліла
Виставля гармати
і війну почато
Сцена друга мовчки
терпимо невинні
Знов молочна каша
нарікає кожен
Помста за побудку
тут не дуже вдала
Батько їсть канапки
молоко не може
Сцена третя кадри
вже в автомобілі
Кася там до мами
хоче аж голосить
Всаджує нас батько
ляпасами осліп
Полудень допіру
а вже маєм досить
А четверта – тренінґ
попід стадіоном
Мало не пліч-о-пліч
разом пробігаєм
Мама демонструє
що вона щаслива
Ми всі поховались
це напам’ять знаєм.
Сцена п’ята – їдальня
в пору пообідню
Батько робить га-га-га
і дівчат страхає
Злякана бабуся
скаче аж до стелі
Коштом Марцеліни
нас він розважає.
Сцена шоста вечірком
мама на екрані
«Громадянської війни»
спокій в дім приносить
Ми до фільму ще втекли
поробились хворі
Ані грама Яновської
мали вдень задосить
***
Найкраща роль?
Напевно була у «Дятлі»
Я дав би тобі за неї «Оскара»
ішла б собі червоним килимом
а я з тобою за руку
як тоді на зйомках
коли мені дали потримати
спортивний пістолет
і потім я розповідав сусідським дітям
як стріляти щоб поцілити в голову
А премію «Тоні» дав би тобі за «Бабу-Диво»
«Гоп блішки гоп!» До сьогодні пам’ятаю
І йшов би собі далі червоним килимом
в Голлівуді чи в якомусь Нью-Йорку
а потім розповідав би в дворі друзякам
що зблиски спалахів зашкодили моїм очам
і тому я втратив роль Стася
в пустелі і в пущі
де на пробних зйомках
нас до крові били нагайками
хто витримав – проходив
Я витримав – пройшов
та очі не ті
тому вже ніколи не міг дивитись просто на лампи
Дав би тобі «Оскара», «Тоні» чи що завгодно
аби тільки виплисти на вар’ятські води
Пошити когось у дурні на довгому килимі
шматок якого відрізаний на пам’ять
кожного тижня в суботу виходив би тріпати
й водити за носа тебе, світ і людей
зірвавши раніше мітку
Welton Made in Poland
***
Важко сказати
коли Яновська досягла успіху
Її життя є смугою успіхів
тріумфів, до яких звикла
Можна було б навіть спитати
що було перш, успіх чи праця
Чи тут випадково не маємо справи
з програмою вписаною в ґени
закодованою для цієї особи
від народження до смерті
Кожен із нас досягав колись успіху
і знаємо, які то прекрасні хвилини
Відтак уявляєм собі щоденний успіх
який входить у кров
і помпується від серця до голови
дорогою живлячи всі частини тіла
Успіх як підкріплення
успіх як наркотик
незалежний від людей і їхніх капризів
Успіх не як ефект, але передумова
не як фінал, але як ґенеза
Причина всього, чого не торкнемось
ми – обранці богів – сини Аліни.
***
Цей вірш я пишу як останній
хоч буде він посередині
багато справ роблю не по порядку, щоб не нудьгувати
бо проекти цікаві спочатку, але під кінець уже втомлюють
і в кінці приходить спокуса трохи їх скоротити
Наприклад забіг на п’ятсот метрів до трьохсот сорока
або сорок ударів до тридцяти восьми
У Яновської інакше
Для неї п’ятсот то було п’ятсот сімдесят
а з сорока ударів робилася сотня
Як бачите, темою цього вірша є спорт
лижі, теніс, плавання, танці, ґімнастика
Але водночас це певний спосіб
подолання власних обмежень
Щиро кажучи, не знаю, який вона мала спосіб
щоб на вакаціях у гурті колежанок
робити ранкові вправи без оглядки на погоду
на восьмому місяці вагітності з’їжджати з Каспрового верху
а в віці вісімдесять п’ять з половиною
громити на корті моїх ровесників
Не знаю, який мала спосіб, та я маю свій
роблю завше і тільки те, що було заплановано
Цей вірш вже останній, добігаю мети
а ви собі мучтеся далі, панове і пані!
***
Гей Алінко
гей дитинко
не тре плаття рвати
Із Альцгеймера
із того
будем реготати
Про розпуку
ані слова
плакати не будем
Поклади
голівку сиву
ти мені на груди
Пожартуємо
з хвороби
з усієї сили
Щоб ім’я
твоє Алінко
гідно похвалили
***
Кожен має таку матір, на яку заслужив
або приручену, або дику
або помічну, або шкодливу
або потайливу, або відкриту
Коли щось не так із нашими матерями
ми самі собі винні
слід було краще старатись
глибше копати
в пошуках правди
Щоб докопатись до глибшої Аліни
потрібно було з неї здерти багато золотих масок
зірвати предосить орденів, нагород, медалей
Поставити її на ноги
бо стояла на голові
з ногами біля сходів
на рівні очей
Щоб докопатись до глибшої Аліни
потрібно було з нею боротися з ранку до ночі
рік за роком, мозольно
брати її за барки
Щоб докопатись до глибшої Аліни
потрібна була хвороба
сильніша за неї
коли казала, що ніколи нічого не попросить
що вона міцна як скала
що дає собі раду
Після всіх тих боїв,
після всіх отих спроб
після поразок, які завше були успіхами
можу нарешті сказати:
у мене прекрасна матір
Кінець війни за тебе
мир поміж нами
***
Релігійність Аліни сильно хвилювалась
здіймалась і опадала як море
пристрасна в пору припливів
з кожним відпливом на піску залишала
незатертий образ батька Станіслава
що лежав хрестом посеред каплиці
таким його побачила вернувшись із повстання
Релігійність Аліни сильно хвилювалась
і не вдаватимемось тут у деталі
але в кінці почала дробитись
Спершу в вогонь пішов символ віри
від якого відпадали поодинокі речення
потім деякі пісні: барка й колядки
врешті Радуйся Маріє
найдовше тримавсь Отче Наш
насамкінець лишилось єдине слово: Амінь
Увечері ми сідали близенько
проказували всі ці нелегкі речення
а вона з важким серцем підтверджувала: Амінь
Потім упало Амінь як останній бастіон
що сталося з вірою
важко оцінити
може триває як образ батька
тут же під повіками
Смерть матері
Померла уночі
Я був далеко
Вимкнув тоді на ніч телефон
Міцно спав
Сни мені не снились
Нічого не передчував
Рано встав
Отримав повідомлення
Багато повідомлень
Перехрестився
Вдягнувся
Купив квиток
А за чотири години
Побачив твоє паперове обличчя
І не відчув нічого
Ані жалю
Ані страху
Ані навіть смутку
Просто був там де повинен бути
Чекаючи на перебіг усіх тих справ
До яких ніколи мені не вдасться дорости
З польської переклав
Віктор Мельник