Мігель де Сервантес Сааведра

* * *

Хто нищить мої старання?

Недбання!

Хто болю мого призвідці?

Ревниці!

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Хто мій непокій і мука?

Розлука!

 

Тому мене душить розпука,

і їй не знайти протидії,

що спільно вбивають надії

недбання, ревниці, розлука.

 

Кому корюсь мимоволі?

Недолі!

А хто псує мені кров?

Любов!

Що живить моє тужіння?

Провидіння!

 

Тому й не чекаю спасіння,

що дивну я маю хворобу,

бо разом штовхають до гробу

недоля, любов, Провидіння.

 

Є проти недолі сила?

Могила!

Що збуджує в нас чутливість?

Мінливість!

Чи є від любові зілля?

Свавілля!

 

Безглузді відтак всі зусилля:

не зможуть зцілити повіки

любовну гарячку ці ліки –

могила, мінливість, свавілля.

 

          З іспанської переклав Сергій Борщевський

Від перекладача.  Вірш цей написаний у досить складній віршованій формі овільєхос, до речі, запровадженій самим Сервантесом, а нині практично забутій. Овільєхос – це своєрідні міні-діалоги, утворені двома строфами: перша складається з трьох пар рядків, де в кожній парі перший рядок є запитанням, а другий відповіддю. Друга строфа складається з чотирьох рядків, притому останній повторює всі парні рядки першої. Я вперше відтворив овільєхос, перекладаючи поезії та ауто “Божественний Нарцис” мексиканської поетеси ХVII сторіччя Хуани Інес де ла Крус.