Мені потрібен голодний чоловік у хаті

***

Щоб замісити хліб,

мені потрібен

голодний чоловік у хаті.

 

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Хай свою долю

по шматочках відриває

для мене.

Добрість – некваплива

і так йому пасує!

 

Нехай свободу собі візьме за коханку.

Хай вистачить йому того,

що я – жива.

 

Та тісто, до якого душі додаю,

цілу вічність росте.

Висипається білий поговір

із небесного сита:

«Вона вечеряла з Богом!»

 

***

Ув оці криничному

                огледіла
своє життя.

На небі і на дні вже побувала,

                носила
дно і небо на колінах.

Приходили чоловіки – напитися,

                мене
спивали.

І воду каламутили мою,

                у ній
тонули.

Жінки камінням кидали у мене

                і далі
йшли –

А я була глибокою і темною.

 

І стало тісно у зеленім колі,

в якому зачинилася смиренно.

Води зійшло із мене половину,

                тож
сохну я тепер.

 

Хто схоче мене пити –

                вже запізно…

 

ЗНАКИ

Прокинуся одного дня, здивована:

минуло, відійшло життя!

Ніби коханий мене залишив

перш, ніж народжу дітей

і перш, ніж вогнище родинне збережу

                для
нетривких його повернень.

 

Запитання згинають наді мною спини,

але від чого мене оберігають?

Вірш

                 язиком голодного собаки

долоні мої лиже й роздирає до крови.

Та десь поодаль від паперів

сховалася єдина правда.

 

Поза реальністю

спокійно блукає зміст речей земних,

свої причини знає,

і вираховує всі наслідки, й розумно

несе свою вагу – все нижче,

все донизу.

 

Мудрість мовчить під ореолом смутку.

Й коротшає стежина до кінця,

і каблучок мій так тонко ставить крапку

                                    на тій, якою я була,

                                    якою вже не є,

                                    а
після того…

 

Переклад з болгарської – Анна Багряна