Маятник осені

– Запізніла мріє, куди ти?

– У вирій!

Вранці на полі

Я знайшов захололу ластівку.

 

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

***

В очу

схарапудженого моєю ласкою коня,

який звик

лише до батога,

побачив я

своє обличчя,

спотворене дзеркалом кімнати
сміху,

що визирала крізь коневу зіницю.

 

***

Розчахнуло стару вишню,

І збурена кров її душі

застигла сльозою,

а люди не відчули вишневого болю.

У зглибі ночі місто спить,

а тиша так чатує,

на пізні кроки самоти,

яка розбивається

об відлунені зойки

осиротілої бруківки.

Не я перший так іду.

 

***

Злилися два світла –

Хвилі дві.

Й дві відповіді –

Дві провини,

Дві ніжності –

У подих єдиний.

Якби ж то це сталося

Раніше…

Але не тепер

У цьому вірші.

Як жаль, що мізерна малість

До звершення дива

Зосталась…

 

***

Вельможі часто люблять

серед Диких коней

обрати улюбленця,

щоб принагідно

чужими руками

цупку вуздечку

накинути на нього,

а після муштри

осідлати вже й самому.

 

***

Чужими словами

            не
питають поради

                        у
свого народу.

 

ТУГА

Мчали коні повз хату,

І куріла дорога.

Осідав пил з копит

На солом’яність стріх,

І котилась сльоза,

Як горіх без зачаття,

А заграва ковтала

Люттю скоєний сміх.

Згорбла хата угрузла

В придорожнє чекання.

Пил копитний поріс

Мохом скимлих ночей.

І гукає луна,

Бита стінами хати,

І надія пливе

В шибці чорних очей.

 

***

Я – маятник свого часу;

Розхитує мене мій час.

Я вирок вічності несу –

Самотність ув облозі мас.

Мене хита тягар бажань,

І я, розхитаний, лечу

Крізь чорний відчаю туман

Назустріч журавлів ключу,

Який зорить роками в ирій,

Розкручуючи циферблат…

А доля все віщує: «Віруй!»

Це непорушний постулат.

Настане благо. А для кого?

Настане благо. А коли?

Одна надія лиш на Бога

І на молитву без хули.

 

***

Відшелестіли колоски століття,

їх час підняв, щоб в сторінки
лягли,

їм би відлежатись, святкуючи
поліття,

А їх на суд нащадки потягли.

 

***

Якого б фаху не набув,

А станеш копачем –

Могилу вириєш собі

Пером або мечем.