Марія Косян. «Зелені стіни лютують ядерним спалахом…»

***

 

Зелені стіни лютують ядерним спалахом

Ми слинимо нитки долі, камені болісно плачуть

Коли мушлі відкинуті спинами горілиць

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Дарунки зібрані

Час оголошувати бенкет

 

Привіт, Little Boy, твій механізм визнали справним

Засукавши рукав, хтось тисне на кнопку

Металеве черево шипить і жалиться

Час бенкетувати

 

Привіт, Fat Man, білий дим на долоні піниться зламом ромашки

Блідолиці задимлені сутінки шепочуть пісню смерті

Виють її в очеретах

А синочок стискає мокру ганчірку із ситцю

Час бенкетувати

 

Сімдесят весен потому на іншому континенті,

Що втім притулився до першого теплим боком

Горять аеропорти, кришаться баштиці

У країні на ім‘я «У»

Діти палять вінки із ромашок

Шестилітки шепочуть пісню смерті

Виють її в очеретах

О як їм весело

І не треба ні Хіросіми, ні Наґасакі

Вони знають найголовніше:

де (шукати чарівний килим-літун і скарби)

як (знешкодити чорно-лимонну гранату)

коли (повернутися спиною, горблячись в ранах дому)

 

Вони чують, як дим валує ближче до східних кордонів

І пригортають до губ мокрі ганчірки із ситцю

 

Глибше вдих

 

м. Київ