З литовськими народними піснями я познайомився під час поїздки до Вільнюса. Через мовну і географічну близькість литовські пісні добре надаються до перекладу засобами українського фольклору (подекуди є майже дослівні збіги внаслідок контактів і спільного балтослов’янського фонду мотивів). Пропоную свій український переклад народних пісень із Жемайтії, самобутнього етнографічного регіону Литви.
Назарій НАЗАРОВ
Сіяв руту, сіяв рожу,
Сіяв я лелію.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У саду літа юнацькі,
Як траву, посію.
Сходить рута, сходить рожа,
Сходить і лелія.
І літа юнацькі сходять,
Що в саду посіяв.
Квітне рута, квітне рожа,
Квітне і лелія,
І літа юнацькі квітнуть,
Що в саду посіяв.
Рута й рожа відцвітають,
Відцвіта й лелія,
Відцвіли літа юнацькі,
Що в саду посіяв.
(Simonas Duakantas. Žemaičių tautosaka. – Dainos. I. – Vilnius: Vaga, 1983. – L. 113).
* * *
Руту-м’яту сіяла,
cіяла лелію,
заодно із рутою
молодість посію.
Рута-м’ята проростає,
пророста лелія,
заодно із рутою –
літа молодії.
Руту-м’яту поливала,
лелію – водою,
поливала молодощі
дрібною сльозою.
– Ой чорнесенький вороне,
куди ти літаєш?
Ой жовтесенький коропе,
куди ти плаваєш?
Ой літає чорний ворон
над сивими тьмами,
ой плаває жовтий короп
глибокими морями.
– Хто, чорнесенький вороне,
зміг тебе стрілити?
Хто, жовтесенький коропе,
зміг тебе зловити?
– Братик стрілкою злотою,
Той мене застрілив.
А сестриця з шовку сіттю –
Та мене зловила.
(Daukantas, T.1, l.114)
* * *
Молода панна
ягідки рвала,
не так їх рвала,
не так їх рвала,
як походжала.
Прийшов хлопчина,
походжаючи,
по чистім полю,
зеленій луці
походжаючи.
Взяв за рученьку,
завів в ягідки, все далі й далі.
– Пусти, хлопчино,
пусти, на бога, сонце низенько,
вечір близенько,
дальня дорога.
– Не проси бога,
бо не випросиш,
моя панянко,
мамина доню,
будеш зо мною.
– Вступіться, хащі,
й високі гори,
пташечки вірні,
лісові звірі,
будьте зо мною.
(Daukantas, t. 1, l. 249)
* * *
При синім морі,
та й при водиці
збирала дівка,
збирала юна
дрібні ягідки.
Не так збирала,
як походжала,
лишила більше,
лишила більше,
ніж назбирала.
Звідтіль приїхав
молодий хлопець,
потяг дівчину,
потяг юную
вдаль у ягідки.
– Іди від мене,
молодий хлопче.
Вечір близенько,
дальня дорога,
треба вертатись.
– Ой відхиліте
це віконечко,
щоб постеріг я,
щоб постеріг я
ліжко дівоче.
При тім ліжечку
був би сторожем,
ходив би тихо,
щоб довго спала
моя дівчина.
– Гори і хащі,
ми обступіте,
тихі пташечки
і звірі з лісу,
ми звеселіте.
(Daukantas, t. 1, l. 248)
З литовської переклав Назарій Назаров
“Українська літературна газета”, ч. 26 (318), 31.12.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.