Литовські народні пісні із Жемайтії

З литовськими народними піснями я познайомився під час поїздки до Вільнюса. Через мовну і географічну близькість литовські пісні добре надаються до перекладу засобами українського фольклору (подекуди є майже дослівні збіги внаслідок контактів і спільного балтослов’янського фонду мотивів). Пропоную свій український переклад народних пісень із Жемайтії, самобутнього етнографічного регіону Литви.

Назарій НАЗАРОВ

 

Сіяв руту, сіяв рожу,

Сіяв я лелію.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

У саду літа юнацькі,

Як траву, посію.

 

Сходить рута, сходить рожа,

Сходить і лелія.

І літа юнацькі сходять,

Що в саду посіяв.

 

Квітне рута, квітне рожа,

Квітне і лелія,

І літа юнацькі квітнуть,

Що в саду посіяв.

 

Рута й рожа відцвітають,

Відцвіта й лелія,

Відцвіли літа юнацькі,

Що в саду посіяв.

(Simonas Duakantas. Žemaičių tautosaka. – Dainos. I. – Vilnius: Vaga, 1983. – L. 113).

 

* * *

 

Руту-м’яту сіяла,

cіяла лелію,

заодно із рутою

молодість посію.

 

Рута-м’ята проростає,

пророста лелія,

заодно із рутою –

літа молодії.

 

 

Руту-м’яту поливала,

лелію – водою,

поливала молодощі

дрібною сльозою.

 

– Ой чорнесенький вороне,

куди ти літаєш?

Ой жовтесенький коропе,

куди ти плаваєш?

 

Ой літає чорний ворон

над сивими тьмами,

ой плаває жовтий короп

глибокими морями.

 

– Хто, чорнесенький вороне,

зміг тебе стрілити?

Хто, жовтесенький коропе,

зміг тебе зловити?

 

 

– Братик стрілкою злотою,

Той мене застрілив.

А сестриця з шовку сіттю –

Та мене зловила.

(Daukantas, T.1, l.114)

 

* * *

 

Молода панна

ягідки рвала,

не так їх рвала,

не так їх рвала,

як походжала.

 

Прийшов хлопчина,

походжаючи,

по чистім полю,

зеленій луці

походжаючи.

 

 

Взяв за рученьку,

завів в ягідки, все далі й далі.

– Пусти, хлопчино,

пусти, на бога, сонце низенько,

вечір близенько,

дальня дорога.

 

– Не проси бога,

бо не випросиш,

моя панянко,

мамина доню,

будеш зо мною.

 

– Вступіться, хащі,

й високі гори,

пташечки вірні,

лісові звірі,

будьте зо мною.

(Daukantas, t. 1, l. 249)

* * *

 

При синім морі,

та й при водиці

збирала дівка,

збирала юна

дрібні ягідки.

 

Не так збирала,

як походжала,

лишила більше,

лишила більше,

ніж назбирала.

 

Звідтіль приїхав

молодий хлопець,

потяг дівчину,

потяг юную

вдаль у ягідки.

 

– Іди від мене,

молодий хлопче.

Вечір близенько,

дальня дорога,

треба вертатись.

 

– Ой відхиліте

це віконечко,

щоб постеріг я,

щоб постеріг я

ліжко дівоче.

 

При тім ліжечку

був би сторожем,

ходив би тихо,

щоб довго спала

моя дівчина.

 

– Гори і хащі,

ми обступіте,

тихі пташечки

і звірі з лісу,

ми звеселіте.

(Daukantas, t. 1, l. 248)

 

З литовської переклав Назарій Назаров

 

“Українська літературна газета”, ч. 26 (318), 31.12.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.