Експромти щодо зваби.
Мандруючи зі Львова на Кіровоград
КАВ’ЯРНЯ «ШТУКА»
Юнацьких зваб солом’яний бичок
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У павутині харапудних вулиць
Така от штука
Кнайпик
Світлячок
Тут
В чарці переховує минуле
І за минулим
Казиться душа
Не кається
Межи дощів та мряки
Щоб мрія мов сполохане лоша
Переганяла старість
Як собаку
То я не той
Не тут
Не цій порі
До попелу пересірів від
шалу
І тріщини в тугій земній
корі
Як зморшки розбігаються
помалу
Не від старіння
Лиш від самоти
Світ заочі летять опіній
лави
Львовезна штука
Юних зваб гурти
Викохує немов портрет з уяви
***
Маестро Дурню
Чар твоїх дурню
Тепер ніхто задурно не зіграє
Сакраментально
Скрипка серце крає
Цноту цноти
Розміняно на «ню»
Гортає глянець
Дуремарство літ
Мозолить погляд
В ницому притомний
Палахкотять вагіни
Ніби домни
Зекстажених
Лоліт і аеліт
Маестро
Ця львовезність маячні
Дурня – дурнею
Виридана в мряку
Мовчить оркестр
За тебе
Небораку
Скувала Вічність бронзою
пісні
АТтІЛА
(Про козака Гатила)
Мечі
Рідня серпів
А лавр
Не просто листя
Гатило
Цар степів
Ридають середмістя
Іде косар біди
Косити
Тяти
Жати
А збіжжя
Рим і Канни
Аркани череди
І Череда арканів
Гати
Без ворожби
Таро
Отари
Тавра
Від смерті до божби
Бреде людців отара
Хай слави ждуть литаври
Гатило
Кубки вщерть
Драконство стоголове
І долі як полова
А зупинити смерть
Так вистачило
СЛОВА
***
Туареги міст
Зирять чорними очима
містиків
У відкриті книги облич
Параноїдально гортають
Зскорублі сторінки долонь
Неписьменні
Читають сакральні знаки долі
Туареги
Вони
Не знають письма
Ото нікому переписати долю
Набіло
***
Мої палкі безсоння
Бігтимуть слідом
За потягом зі Львова
А назирці
Холод і Мряка
Бігтимуть
І хтось чужий
Приведе білого агнця сну
До капища моєї пам’яті
Храм без жриці
Пустка
***
Уяви мене
Метеликом
Мерехтливим рабом лампи
Чарівної лампи твоєї жаги
Котру ти запалиш іншому Каліфові На Мить
Співаючи сповивальної
***
Стежки на Львовчик
Дні захрясли
Вирій
Ні журавля не верне
Ні синиць
Останнє листя снігом ляже
ниць
Карби мовчань
Жахкі
Безбожно сірі
Візьмуться пестить днів моїх чекання
Бо навіть тінь моя не
упаде
На твій поріг
На тіло молоде
А час біжить по колу
На аркані
***
Вам не треба мене забувати
Сам забуду
І сум осідлаю
Самотою його підкую
І поїду
До себе самого поїду
Гостювати
Дивитися в душу
Самому собі
Вже не в змозі
Забути згадати
Тих
Кого я навіки скарав забуттям
***
Ми
Щемом розчинились у літах
І миро душ виточується з
глека
Шукає стежки в небі чорний
птах
Та рідше неба горнеться лелека
Зима
Забілить ночі чорноту
Не вибілить
Наосліп цілиною
***
Потяг марно воліє степу
У неволі обмежень
У чавунній приреченості до усталеності
У проклятті повторів
А порушення графіку
Лише
Варіація на тему
***
Кава
Випиває мою втому
Горілка
Випиває мій щем
Ти
Випиваєш мою душу
А я
Я допиваю час
Час
Належний мені за сценаріями Парок
Та чиєю сльозою
Захлинуться дві жовтих квітки
Миті скорботи
***
У прогірклому медові
Мендельсонівського фарсу
Тонуть
Гиблі апокрифи
Приречених кохань
Сонце жагунку засліпило мою наївність
Білий світ
Це не молоко у слоїку
Та немає чорноти у ночі
Де свічечка мерехтить на роялі
Де Вічність гомонить із
Шопеном
***
Коли
Муедзинно сканудить підстаркувата
хвойда
Ледве тримаючись берегів
Окреслених розхристаними акордами
Ветхого фортепіано
В порожнечі її самозакоханості
Ледь вчувається
Луна дівочої цноти
Котра колись
Давно
Безславно полягла в битві
За продовження роду
***
Отруйних зваб колчан
Некормлена Кутя
Щемить кора мовчань
На дереві буття
І є одна твоя
У тім сагайдаці
Лукава як змія
Бездушна як мерці
Безжурних днів туман
Гайнув світи білить
Солоних сліз лиман
Не море
А болить
Від щему біль знімів
У глузду на межі
Із безлічі томів
Усі слова чужі
Тримає долю нить
Спить харалугу чат
Лиш осінь гомонить
Рахуючи курчат
Львів – Кіровоград
16 вересня 2013 року.