Людмила Тарнашинська. «Застереження з минулого»

401

(подих Хіросіми)

Спочатку – світло.

А потім – звук.

Ядерний вибух  –

В натурі.

О-о-о-о-о-о-о-о-о-о-й-й-й…

Гаряче жерло.

Спопеляючий згук.

І тіні –

Від тулубів,

ніг і рук.

Тлу-у-м…

Атомне пекло.

А потім –

Ще й чорний дощ.

…Живі мертв’яки.

Чи мертві (недо)живі.

Примари обвуглені –

Анатомія пекла…

Безодня …

А-а-а-а-а-а-а-а-а-а –

Луною розходяться

Кола…

Мільйони очей –

застигли довкруж

німим запитанням:

чому?

 

Згорілі тіла,

Атомні тіні –

тримають хіба що

поглядом –

Пекло…

І подих безодні…

…А маленьке хлоп’я

Міцно тримається

За мамину руку.

Боже, спаси…

Єси на небесі…

    2021 р.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!