“Українська літературна газета”, ч. 8 (364), серпень 2024
ЛИСТИ З НУЛЯ
Поема
1.
Не пробачу і не забуду
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
пам’ятатиму до кінця
буду перша у залі суду
як судитиме світ стрільця
Зруйнувати мою країну
невигойний хвороби план
біла міль ще живе і рвійно
натягає царя жупан
Кривошия розпухла пика
заржавілі совка думки
а очей хворобливість дика
посилає у бій полки
Зубожіння несе народу
а команда лише вперед
кров заповнила ріки сходу
і волання швидких карет
Звір худоба м’ясник убивця
недокурок і хижий тип
світять дірами рукавиці
люд гвалтуючи аж охрип
Та прийде і його година
і Гаага і Соловки
московити із карти згинуть
Україна вже на віки
Не пробачу і не забуду
пам’ятатиму погляд лиць
буду перша у залі суду
як судитиме світ убивць
2
Вістка нині з нуля серйозна
визволителі вже не пруть
їм сховатися в небо можна
та між хмарами теж знайдуть
У окопах на полі бою
між зруйнованого житла
м’ясники залили собою
всі дороги і світ тепла
Убивають життя щоденне
зафарбовують день свинцем
чорнозему захтіли певне
бо влізають туди живцем
Йде рахунок вже на будівлі
дев’ятнадцять пече в руках
навіть цвинтарю непотрібний
їх зогнилий в окопі прах
Зазомбовані юні лиця
їм би сіяти і цвісти
Біла лада в уяві сниться
і жорстокі в сітях пости
Переможемо так і знайте
згине з мапи московська рать
лапті швидше і в утиль здавайте
й штучну мову де все на мать
В нас є правда й висока віра
колір Сонця і неба цвіт
недокурку ніхто не вірить
від росії бокує світ
Вістка нині з нуля серйозна
визволителі вже не пруть
заховатися в небо можна
ЗСУ їх і там знайдуть
3.
Овдіївко моя ти земле
тебе не стерти із лиця
прийми повагу й біль доземний
непереможного бійця
Не відійшов я не сховався
не ліг в окопі не завмер
я московитів не злякався
я цілий взвод у попіл стер
Я перейшов щоб наступати
дарма що вже в землі сирій
там залишилась моя хата
і неба синього сувій
Я піднімусь піду в атаку
у бій всіх хлопців поведу
а вільної землі подяка
нам посміхнеться на ходу
Бо повернути відродити
нове життя нові стежки
я Українець і служити
вже буде хрест мій на віки
Овдіївко моя ти земле
тебе не стерти із лиця
прийми повагу й біль доземний
від Українського бійця
4
Залишившись один в окопі
усвідомив що я титан
серця спраглого витер стукіт
оголивши душевний стан
Я удачливий зріла думка
хоч снарядів уже нема
без БК є Богів підтримка
і затоптана в біль зима
Втримав фронт на собі на жилах
і не думав що я герой
чорну бинду мені вже шили
а я бою тримав пароль
На спішив не втрачав розмову
вмів стріляти і тут і там
налаштовував світло й мову
бив по вишкіреним зубам
Сам в окопі а вражі кулі
не спішили мене знайти
хоч бурят вже очима муляв
та впритул не посмів зайти
Місяць дихав мені у спину
ворог поруч і повз вужем
у думках попрощався з сином
і налився свинцю вогнем
Я за мову свою за віру
не відступлю вогнем спалю
а стріляючи сам повірив
що до сліз я життя люблю
5
Навіть могили від сина
матері сльози де лити
з карточки погляд невинний
в чорних гранітових плитах
Двадцять йому завтра буде
не дочекався вітання
церква заплакані люди
шана солдату остання
Не долюбив не досіяв
землю пішов захищати
мамо не плачте я сильний
небо навчило прощати
Навіть могили від сина
так на війні теж буває
небу болить колір синій
вічність солдату співає
Пам’ять і слава доземна
як Скакуна не згадати
квіти на цвинтарі чемні
кольором вміють вітати
Навіть могили від сина
хто так жорстоко зміг вбити
з карточки погляд невинний
й чорного кольору плити
6
Переможемо щоб вільно жити
сміх дитячий в школу на віки
мирним небом будем дорожити
і забудемо сумні вінки
В наших жилах кров а не водиця
а у серці динаміту сталь
хлібороби ми і як годиться
цінимо історії кришталь
Дух козацький і вітрила волі
небо синє й сонце золоте
колосисте збіжжя що у полі
і юнацька міць що підросте
Друга псевдо армія у світі
за три дні хотіла взяти нас
з нами небо й теплі сонця віти
і високий гідності Парнас
А відважне серце Батьківщини
так потужно нині зацвіло
є в нас порох і приціл нищівний
дух козацький і стальне весло
Переможемо щоб вільно жити
сміх дитячий в школу на віки
мирним небом будем дорожити
і забудемо сумні вінки
7
Дихай моя люба глибше дихай
разом вдвоє повні груди сил
бо не може народитись тихо
наш найкращий у цім світі син
Я убита змучена страждаю
я вже сильна за життя борюсь
я до сліз уже вас двох кохаю
дихати глибоко разом вчусь
Ти моя єдина і навіки
не скажу що крові вже нема
ти не можеш не повинна скніти
у бою мене твій плач тримав
А – а – а – а мій любий народився
є наш син явився наш Тарас
світле личко руку його стисла
що за вибух крик чому у вас
Я пішов мене уже немає
а для тебе люба не помру
біля мене небо закипає
то не ми затіяли цю гру
Ти живи тепер ти мусиш жити
в тебе син наш бережи його
я убивці підірвав корито
трупами засіяв полігон
Дихай моя люба глибше дихай
вже без мене хай не плачуть очі
бо не може народитись тихо
воїна що на нулю синочок
8.
Хочеться жити ще трошки
дайте мені хоч хвилину
я наберу дуже прошу
струшу із мами пилину
Хто там пішов зачекайте
хочу слова доспівати
перекажіть знати дайте
я не хотів помирати
Я ще не жив хліб не сіяв
але я можу я буду
де мої ноги знайдіть їх
стигнуть оголені груди
Вмерти та що ви не гоже
я обіцяв повернутись
я ще у бій піду можу
в туфлі нові хочу взутись
Де мої руки о Боже
мамі щось хочу сказати
так я поранений дуже
пісню їй хочу віддати
Все я пішов не прощаюсь
хлопці вогню не жалійте
земле тобою пишаюсь
грійте ту наволоч бийте
Хочеться жити ще трошки
дайте мені хоч хвилинку
я наберу дуже прошу
струшу із мами пилинку
9.
Нас було не мало тільки двоє
небо вже горіло біля нас
добре що не кінчились набої
орки сунуть мовби на показ
Зачекаю йдіть підходьте ближче
є в нас пригостити чим рідню
голову угору трохи вище
обіцяю теплу западню
Перейдемо з сіней у вітальню
тут є східці вгору до небес
хочете влаштую теплу баню
душ знімає кольоровий стрес
А сміливі вузько-морді зайди
хробаками по землі повзуть
грає нині віртуозно снайпер
направляє їх в останню путь
Зашуміло прямо біля вуха
танцювати хором вже орді
а холодна градів завірюха
переможно йшла вперед тоді
Нас в бою багато тільки двоє
тут і небо близько підійшло
вистояли в рух пішли набої
нашим залишилося село
10
Хлопці дозвольте не зразу
я ще не був на війні
довгі окопи відразу
стали боліти мені
Треба до всього звикати
знаю я в школі те чув
думав художником стати
й не допустити плачу
Хлопці а можна не зразу
хай ще співає душа
в мене до крові відраза
ніжна вона мов пташа
Ой підповзає вже бачу
цілиться прямо в мій бік
кров закипає віддячу
хижий такий чоловік
Хлопці я вистрілив вперше
аж завертілася ціль
іншим бійцям мабуть легше
в них вже зі стажем приціл
Вперше при ділі стараюсь
лізе страшна саранча
друзі я вчуся не каюсь
добре свій день розпочав
Хлопці дозвольте не зразу
я ще не був на війні
довгі окопи відразу
стали як рідні мені
11
Друзі я вижив щоб жити
душу мою не зломити
складений заново зшитий
я москалів буду бити
Я українець я воїн
рано мені ще до раю
я не зійду з поля бою
землю свою захищаю
Тут на нулю повно м’яса
суне вперед мов осліпло
бачу зомбованій масі
чорний мішок оком кліпнув
Небо повернемо й трави
мову домівку і лиця
бо Перемога за нами
світла і повна величчя
Друзі я вижив щоб жити
душу мою не зломити
зранений наново зшитий
я москалів буду бити
Я захищаю Вітчизну
матір свою свого сина
я не зійду і не щезну
звати мене Україна.
ЛИСТИ З ОКОПІВ
МАТУСІ
В мене все добре мамо
зранку поїв умився
зараз в окопі саме
в землю святу зарився
Вдягнутий тепло нині
до рукавиць звикаю
сонце цвіте в машині
що на переднім краї
А хробаки близенько
цілюся гострим зором
кулі пішли низенько
зайва вже мокші скора
Добре що є мобільний
орків розмову чую
я у окопі вільний
серед зими ночую
Все в мене добре мамо
ходжу у зріст не злюся
думкою нині з Вами
і за всіх нас молюся
***
Рідна моя матусю
Вам із окопів пишу
сніг нині густо трусить
білим фарбує тишу
Чемний я дуже нині
зранку умився снігом
вишлю маленький знімок
як разом з вітром бігав
В мене усе стабільно
поле мов на долоні
ходжу в окопах вільно
орків пасу в колоні
Тихо погода гарна
вечір на небі зорі
дуже висока барва
є у моєї долі
Скоро прийду додому
з орденом за Відвагу
десь подівалась втома
хлопцям несу повагу
Орків б’ємо по повній
йдуть штабелями в небо
віру і рідну мову
нам захищати треба
***
Рідна моя матусю
нині я старший групи
сніг дуже гарно трусить
орків вкриває трупи
Нині заснув під ранок
мухи були кусючі
тішуся день настане
орків збере онучі
Їх завалялось повно
пре хробачня новітня
в мене все клас «бавовна»
густо поблизу квітне
Нині в саду пробігся
випив води з криниці
мамо в них погляд бісів
й песиголовців лиця
Кашляти не збираюсь
чується генів почерк
шапку вітри зривають
дірку зробили хочуть
Всього у мене в міру
вчуся сніги місити
мову любов і віру
ворогу не убити
***
Зараз хочу кілька слів
мовити на вухо
мамо вчора зуб болів
і губа напухла
А на пост як зранку йшов
нити передумав
мабуть вижити хотів
й не коловся струмом
Зуб то діло не просте
рішення нелегке
вирвати хай не росте
тільки пункт далеко
Кажуть друзі прив’яжи
до гранати нитку
як рване а ти лежи
у снігів сповитку
Добре було б але зуб
перемоги хоче
як побачить орка труп
з радості регоче
Все до завтра гарних снів
і доброї ночі знаю
мабуть зуб той заболів
бо додому хоче
***
Гарну пісню замовляю
для матусі щиро
щастя й радості бажаю
Перемоги й миру
Рідна ви моя й хороша
і найкраща в світі
Ваше слово в серці ношу
у віночку з квітів
Про калину заспіваю
що росте у лузі
хай отруйну раші зграю
знищує в окрузі
Гарну пісню замовляю
для матусі щиро
щастя радості бажаю
Перемоги й миру
***
Ніч мовчала а ми йшли
але успіх мали
орків сплячими взяли
ті і не моргали
По секрету скажу Вам
очі в них овечі
двоє нас було не сам
і зимовий вечір
Висадка нічна на нуль
проходила славно
хоч московська біла міль
сон бачила саме
Йде дорогою зима
сніг вдягнути мусить
мамо вигляньте з вікна
йду з нуля
сніг трусить
***
Віру маємо і пісню
слово українське
Перемога буде звісно
злий кацапе бійся
Сотні років нас вбивали
заганяли в рабство
виборами гендлювало
личакове хамство
Назву викрали змінили
історію й віру
слово рідне задушили
любов і довіру
Бо кацап не був нам братом
вбивав мою мову
урожай даремно брати
нині хоче знову
Показали всьому світу
нутро своє нині
не уміють мирно жити
азіатські свині
Є кутя сьогодні з медом
горох і капуста
не зігріти слово пледом
коли в шлунку пусто
***
Не сумуй за мною мамо
не хвилюйся марно
має військо наше славне
історію гарну
Амуніція відмінна
в очах й крихти страху
є ротація заміна
політ вищий птаха
Дрони нині дуже чемні
мов діти дорослі
бо робота в них по темі
оркам чешуть кості
В небо крила це серйозно
глаголять газети
нотуємо всі курйози
у прості гаджети
Нині до куті присіли
є узвар у глеку
хробаками знов кишіло
тут неподалеку
Переможемо я знаю
нас не подолати
зорі в небі краще сяють
коли бачать «вату»
Не тривожся люба мамо
нас у світі люблять
генерал Залізний з нами
Перемога буде
***
Вийдіть мамо на дорогу
теплу зустріч ношу
бережіть рідненька ноги
обережно прошу
Я у білому убранні
ви мене впізнайте
ще живий і думи гарні
люблю дуже знайте
Дуже хочу зустрітися
вас поцілувати
чи світиться подивитись
вікно в нашій хаті
Вас на хвилю побачити
за рідних воюю
скільки друзів утратили
на нулі стою я
Не поцілить в мене куля
захищає слово
мамо рідна мамусенько
то моя основа
Вийдіть мамо на дорогу
коні маю пишні
серце б’ється погляд строгий
дуже довгі дишлі
***
Слово хотів сказати
тепле і в міру файне
тіло коней пузате
рівно зайшло у стайню
Думки нема упасти
і не дійти до цілі
ружу мені на радість
висадіть на могилі
Квіти у неї пишні
кольором спілим в очі
буде мені не лишній
їх недосяжний почерк
Бо веселково квітнуть
цвиркають медом влітку
аж відчиняю вікна
каже моя сусідка
Щось вам хотів сказати
гарне і дуже тепле
коні ідуть на захід
щоб не зайти до пекла
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.