Ліх-тар, ліх-тар

191

«Ліх-тар, ліх-тар!» –
Я співала іще б, іще б.
Зацілована сивим дощем,
Увіходжу під звуки фанфар
                                               ув Едем.

Цок-цок-цок-цок –
Черевичками цокочу
                                    мовчу.
Знаєш, я теж колись до зірок
по-ле-чу!

Дін-дон-дін-дон!!!
Може, будем тихіше йти,
Бо впадемо дощем з висоти!
Й буде співати пісню наш дощ:
я-і-ти-я-і-ти-я-і-ти………………

***
Наречену цілуєш до смерті,
А думаєш про мої пальчики…
Я народжена мальвою… й досить вже!
Третій тиждень
                           дощу
                                    не бачу…

***
Я складу тебе в вірш про весну,
Таку свіжу, неначе рана,
Як жебрачка, брудну і п’яну…
Я складу тебе в вірш і засну.

Я створю з тебе вірш про тепло,
Що у комині тихо тліє.
Це – моя березнева надія,
Розхристалася – й геть за скло.

А за вікнами майже весна,
Наче дівка, залюблена в когось.
Я розпалюю віршами комин,
Щоб закохувалося і нам…

***

моє чуттєве
цілуєш
в груди
в тобі
лава
вулканна
в мені
просто кров
яку
ганяє
лежачий
камінь
і псевдолюбов

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!