«Ліх-тар, ліх-тар!» –
Я співала іще б, іще б.
Зацілована сивим дощем,
Увіходжу під звуки фанфар
ув Едем.
Цок-цок-цок-цок –
Черевичками цокочу
мовчу.
Знаєш, я теж колись до зірок
по-ле-чу!
Дін-дон-дін-дон!!!
Може, будем тихіше йти,
Бо впадемо дощем з висоти!
Й буде співати пісню наш дощ:
я-і-ти-я-і-ти-я-і-ти………………
***
Наречену цілуєш до смерті,
А думаєш про мої пальчики…
Я народжена мальвою… й досить вже!
Третій тиждень
дощу
не бачу…
***
Я складу тебе в вірш про весну,
Таку свіжу, неначе рана,
Як жебрачка, брудну і п’яну…
Я складу тебе в вірш і засну.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Я створю з тебе вірш про тепло,
Що у комині тихо тліє.
Це – моя березнева надія,
Розхристалася – й геть за скло.
А за вікнами майже весна,
Наче дівка, залюблена в когось.
Я розпалюю віршами комин,
Щоб закохувалося і нам…
***
моє чуттєве
цілуєш
в груди
в тобі
лава
вулканна
в мені
просто кров
яку
ганяє
лежачий
камінь
і псевдолюбов