З книги «РОНДЕЛЬНИЙ КАЛЕНДАР»
ОСІНЬ
Осінь приходить у злоті
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Тихо, повільно, замріяно,
Кожним листочком посіяно,
День для усіх – ще в роботі.
Птаху – щасливо в польоті!
Їхні шляхи ще не міряно.
Осінь приходить у злоті
Тихо, повільно, замріяно.
Явір і клен виграють на фаготі,
Бабиним літом всі ранки заспівано,
Перші сніжинки лісами затримано.
Поки ще вечір на сонячній ноті,
Осінь приходить у злоті.
ВЕРЕСЕНЬ
Ве́ресень – сі́вень, дови́рій, реву́н,
Ма́їк, і за́рев, і ба́бине лі́то,
Хму́рень, покрі́йний. Усе вже дозріто.
І доспівав свою пісню цвіркун…
Квашені яблука – пахне тархун.
Вересу плаття рожеві пошито!
Ве́ресень – сі́вень, дови́рій, реву́н,
Ма́їк, і за́рев, і ба́бине літо…
Диня пахуча і спілий кавун…
Школа покликала вчитися діток.
В вирій готовий летіть перволіток…
Цей вересне́ць – таки справді чаклун.
Ве́ресень – сі́вень, дови́рій, реву́н…
ВЕРЕСЕНЬ ПОСТУКАВ
Вересень у шибочку постукав:
У саду – прощальний бал троянд.
Вітер-пан осінню пісню слухав –
Ностальгічний відгомін лаванд.
В кукурудзи коси, мов перука.
Захистив дипломну коріандр.
Вересень у шибочку постукав:
У саду – прощальний бал троянд.
Вечір матіоли ніжні нюхав,
А горіхи бавились в більярд.
В гарбузів на біржі знов мільярд.
Поки Місяць серпневі аукав,
Вересень у шибочку постукав.
БАБИНЕ ЛІТО
В бабиного літа є свої секрети,
Про які, крім осені, не відає ніхто.
Бонусні багатства бджолам із квіток.
У саду дрімають сонячні памфлети.
Кронам до вподоби новії манжети,
І земля кармінове міряє пальто.
В бабиного літа є свої секрети,
Про які, крім осені, не відає ніхто.
Білі павутинки пишуть піруети.
Хмари табунами – нове шапіто.
Жолуді в беретах грають у лото.
Променад осінній не проспіть, поети.
В бабиного літа є свої секрети…
КВІТИ ОСІННІ
Квіти осінні – молодість літа.
Повні снаги́, ще любов’ю зігріті.
Я́шмів, цитри́нів, рубі́нів графі́ті.
Бал хризантем – то зібралась еліта.
Вруняться айстри – парча розмаїта.
Жар-чорнобривці серпанком сповиті.
Квіти осінні – молодість літа.
Повні снаги́, ще любов’ю зігріті.
Макам, волошкам – заграла трембіта.
Сумно трояндам – серця їх розбиті.
Слізьми печалі жоржини омиті.
Але звучить ще барвиста сюїта:
Квіти осінні – молодість літа.
ЖОВТЕНЬ
Жо́втень – зази́мник, падзе́рник, весі́льник,
Гря́зень, костри́чник і древопи́лень.
Вітер попутний, немає відхилень –
Напнуто клена жовтий вітрильник…
Ще матіолами тішиться мрійник,
Та без пташиних пісень – все журливе…
Жо́втень – зази́мник, падзе́рник, весі́льник,
Гря́зень, костри́чник і древопи́лень.
Повниться місяць – яскравий світильник,
Людям підсвічує настрій мінливий.
Ніч стає більшою, ранок – аж сивий…
Справно майструє бочки барильник.
Жо́втень – зази́мник, падзе́рник, весі́льник…
ЖОВТЕНЬ СМІЄТЬСЯ
Жовтень сміється жовтенько
Листям зірчато-кленовим,
Настроєм літньо-зимовим,
Ритмом віта бадьоре́нько.
Паморозь в сяйві раненько
Світиться сріблом махровим.
Жовтень сміється жовтенько
Листям зірчато-кленовим.
День шле вітання красненько
Всім грибникам гоноровим.
Стіл – під обрусом святковим.
Сонце ще гріє гарненько –
Жовтень сміється жовтенько.
ЛИСТЯ ОСЕНІ
Листя осені плаче за літом.
Сльози болю – червоні і жовті…
Всі надії від розпачу мокрі,
Компромісу шукає із вітром.
Причепившись до гілки магнітом,
Вихваляється я́шмою в жовтні.
Листя осені плаче за літом.
Сльози болю – червоні і жовті…
На землі засина паіні́том* –
Не поможуть брати його кровні…
Час відміряно – місяць упо́вні…
Розлітається зоряним світом –
Листя осені плаче за літом…
_____
* Паіні́т – мінерал коричневого кольору.
ПАВУТИНКА
Павутинка бабиного літа
Тихо плаче за вчорашнім днем.
У душі бринить жовтневий щем,
Але мріє далі полетіти.
Вічності звучить яшмін-сюїта,
Спогади мигтять кармін-вогнем.
Павутинка бабиного літа
Тихо плаче за вчорашнім днем.
У природі – осені орбіта.
Бурштиновим вітер мчить конем,
Бо парі́ уклав з грибним дощем.
У промінні відблисків зігріта
Павутинка бабиного літа.
ЛИСТОПАД
Листопа́д – грудкотру́с, листогні́й, падоли́ст,
Напівзи́мник, кова́ль і воро́та зими́…
Часом їде на возі, буває – саньми́.
Оре землю – готує посів тракторист.
Не виносить мольберт на пленер пейзажист –
Б’ється вітер холодний у шибку крильми.
Листопа́д – грудкотру́с, листогні́й, падоли́ст,
Напівзи́мник, кова́ль і воро́та зими́…
Винороб поспіша показати свій хист –
На заваді не стануть дими і громи:
Божоле́ повний келих в четвер підніми!
В день такий не завадить усім аметист…
Листопа́д – грудкотру́с, листогні́й, падолист…
МОКРІ КОСИ
Мокрі коси у дерев, кущів
Листопад не дуже поспішав
Розчесати. Жовтень заважав –
В бабиного літа захмелів.
Графік дня змінився у вітрів –
Кожен з них сюрпризу забажав.
Мокрі коси у дерев, кущів –
Листопад не дуже поспішав…
Промінь сонця навздогін летів.
Снопик щастя в смуток розмішав.
А сліди жовтіють – без забав.
Ще не сплять дерева… Поготів
Мокрі коси у дерев, кущів…
ОЙ, ЛИСТОПАДЕ…
Ой, листопаде, ти не поспішай
На чорні коси інеєм сріблистим,
Прикрась бажань калиновим намистом,
Та гіркоти у серце не впускай.
Жіночих мрій журбою не лякай,
Стелись до ніг багряно-злотим листом.
Ой, листопаде, ти не поспішай
На чорні коси інеєм сріблистим.
Летять літа за часу небокрай.
Та ще не згас любові жар іскристий,
Мо’, серпень ще провідає барвистий?
Зимовий сон у сни не підпускай.
Ой, листопаде, ти не поспішай…
ЛИСТОПАД ЗАГУБИВ КЛЮЧІ
Листопад сьогодні загубив ключі.
Голіруч прибрав скрізь менеджер зими.
Умивались мовчки день і ніч – слізьми,
Спочивали тихо в грудня – на плечі.
Розлетілись з вітром щастя дукачі,
Загубились тіні золота-хурми.
Листопад сьогодні загубив ключі.
Голіруч прибрав скрізь менеджер зими.
Боже, як же тяжко, боляче душі…
Провокують сльози спонсори пітьми.
Зцілиться природа тільки лиш дітьми.
Гоїть нас молитва тиха – при свічі.
Листопад сьогодні загубив ключі.
