
ЛІТО
Літо плаче дощиком, а сміється сонечком.
Розцвітає маками, айстрами і мальвами.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Грається скакалками, жмурками і фантами.
Посилає зайчики всім, хто за віконечком.
Веселіться діточки, синочку і донечко,
Сад малюйте, річку, ліс, квіти диво-барвами.
Літо плаче дощиком, а сміється сонечком.
Розцвітає маками, айстрами і мальвами.
Зігріває сердечко мами й тата словечко.
Ранок прокидається разом із трояндами.
Дивина чарує бджіл жовтими гірляндами.
Платтячко квітчастеє одягає полечко.
Літо плаче дощиком, а сміється сонечком.
ЧЕРВЕНЬ
Че́рвень – різноцві́т і кре́сник,
Сінокі́с, ізо́к, гниле́ць,
Ге́дзень, гни́лень і черве́ць,
Травня – брат, весни – похресник.
Спілій ягоді – ровесник.
Друг найкращий – вітерець.
Че́рвень – різноцві́т і кре́сник,
Сінокі́с, ізо́к, гниле́ць…
Ломить голову словесник:
Чом так зветься молодець –
Сонцекре́с і рум’яне́ць?
Гамірний палкий облесник –
Че́рвень – різноцві́т і кре́сник.
ЧЕРВЕНЬ ВІДХИЛЯ ДВЕРЦЯТА
Червень відхиля дверцята в літо –
У безмежжя черешневих див,
Де місток веселки – після злив,
І наряди всім новенькі зшито.
Теплотою днів усіх зігріто,
Батько-місяць справно спорядив.
Червень відхиля дверцята в літо –
У безмежжя черешневих див.
Надихайся квітами, орбіто,
Слухай оксамитовий мотив.
Над полями – вітер засурмив.
Всіх гостей суницями зустріто.
Червень відхиля дверцята в літо.
ТРОЯНДА
Троянда – примадонна саду,
Любові символ і бажання.
Стрічає росяні світання,
Дарує ароматів знаду.
Знаходить кожен в ній відраду,
Даруючи щемкі признання.
Троянда – примадонна саду,
Любові символ і бажання.
Хтось заспіває серенаду.
У почуттях – душі сіяння,
Чарівна магія кохання,
Щасливі миті променаду.
Троянда – примадонна саду.
КОРОЛІВСТВО ЯГІД
Ягід – ціле королівство магічне:
Вишня, черешня, малина, суниця,
Аґрус, смородина і полуниця –
Барв і смаків джерело феєричне.
Джем із порічок, варення чорничне –
Все виставляє чарівна крамниця.
Ягід – ціле королівство магічне:
Вишня, черешня, малина, суниця…
Все у житті – і миттєве, і вічне.
Хай не міліє природи криниця
І вітамінів цілющих скарбниця.
Дітям, дорослим це – свято щорічне:
Ягід ціле королівство магічне.
ЛИПЕНЬ
Ли́пень – стра́дник, бі́лень, місяць-дощови́к –
Музикант, художник, майстер-парфюмер,
І ландшафт-дизайнер, й диво-модельєр –
Ко́сень, ли́пець, і́ллюх, грозови́к…
Альпініст і дайвер, стрімер-мандрівник…
Планер, скейт чи серфінг – всюди він призер.
Ли́пень – стра́дник, бі́лень, місяць-дощови́к –
Музикант, художник, майстер-парфюмер…
До легкого флірту, як до меду, звик.
Він – гравець-спокусник, мрійник-фантазер,
І знавець галантних правильних манер,
І поет-філософ, часом – жартівник:
Ли́пень, стра́дник, бі́лень, місяць-дощови́к…
ЛИПОВИЙ ЦВІТ…
Липовий цвіт, липовий мед –
Найкращий і дуже цілющий.
А чай, як і цвіт, запахущий
І зміцнює добре імунітет.
Квіточка липи – як той амулет,
Що завжди для дому значущий.
Липовий цвіт, липовий мед –
Найкращий і дуже цілющий.
Лине бджолина мелодія флейт:
Липа – оркестр квітучий.
Доторк – як сміх, липучий.
Здавна цілителі знають секрет:
Липовий цвіт, липовий мед…
ВОЛОШКА
Волошка – королева всіх полів.
Людина ж у «злочинці» записала
І бур’яном прилюдно обізвала.
Та захист попросила у богів.
За честь їй буть окрасою брилів
І поцілунком навіть у кресала.
Волошка – королева всіх полів.
Людина ж у «злочинці» записала.
Нектар який? Спитайте у джмелів.
Про те, як мака в серпні покохала,
На вушко вітрові тихцем шептала.
Повагу заслужила в травників
Волошка – королева всіх полів.
ЛИПНЕВИЙ ДЕНЬ
Липневий день підстрибував до сонця,
Купався в хвилях-колосках ланів.
Вітрець на вушко хмарці шепотів.
Чи річці, може, так лише здалося.
І повнилися радістю віконця.
Дитячий сміх до вечора дзвенів.
Липневий день підстрибував до сонця,
Купався в хвилях-колосках ланів.
Та гримнув грім, немов із гучномовця.
Бунтарський рій над липою злетів.
І сад перед грозою розімлів…
Енергії хоч відбавляй у цього хлопця –
Липневий день підстрибував до сонця.
СЕРПЕНЬ
Се́рпень – жни́вень, ко́пень, хлібосо́л,
Зоряни́чник, спа́сівець, жита́р,
Городни́к, припа́сень і густа́р,
Ґе́дзень і бари́льник, хлібочо́л…
Всі поля підстригли під гарсон –
Урожай збирає молотар.
Се́рпень – жни́вень, ко́пень, хлібосо́л,
Зоряни́чник, спа́сівець, жита́р…
Надвечір’ю час приміряти камзол.
Не з усіх квіток ще зібрано нектар,
Та освячує вже Спас природи дар.
Зорі сипле нам небес роздол…
Се́рпень – жни́вень, ко́пень, хлібосо́л…
СОНЯШНИК
Соняшник – квітка сонця.
Бджолам – таріль насолоди.
Настрій тіп-топ – від погоди.
Світу – жовтенькі віконця.
Листя – махрові суконця.
Полем веде хороводи
Соняшник – квітка сонця.
Бджолам – таріль насолоди.
Ллється янтар – у бідонця.
Колір, як вісник свободи,
Символом взяли народи.
Зерня – сміється в долоньцях.
Соняшник – квітка сонця.
СЕРПЕНЬ РОЗСИПАЄ…
Вже серпень розсипає срібні зорі
І серпиком всміхається в вікно.
В брилі солом’янім ще крутить він кіно,
А соняхи злотаві – у дозорі.
Пташки мовчать, бо відспівали в хорі,
І підростають діточки давно.
Вже серпень розсипає срібні зорі
І серпиком всміхається в вікно.
Радіють люди – урожай в коморі.
У бутлях, бочках – молоде вино.
На видноколі – золоте панно.
Вільшанки спів – журливий, у мінорі.
Вже серпень розсипає срібні зорі.
ЩО РОБИЛО ЛІТО
Літо манило жасмином щовечір,
Диво-шовками на травах пахучих.
Липа купалася в звуках жу-ж-жучих,
Гріла до сонця земля свої плечі.
Літо – як нянька веселій малечі.
Радість хлюпоче в очах їх блискучих.
Літо манило жасмином щовечір,
Диво-шовками на травах пахучих.
Літо ховало ключі холоднечі,
Гнізда пташок зігрівало співучих,
Шлях випікало для всіх неідучих.
Більше за все – не готове до втечі.
Літо манило жасмином щовечір…