ПОЕТИЧНІ МІНІАТЮРИ
***
Зрілість яблука людство вбиває.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Змій те знає – і знов спокушає.
***
Добилися, дорилися, домилися? –
Сміється Ахіллесова п’ята.
***
Багато хто не чув і не читав Екзюпері.
Кротам доволі світла – у своїй норі!
***
Альбатроси кричать – від неба до моря.
А людина мовчить – німіє від горя.
***
Корабель завеликий – пасажири малі.
І один в полі воїн – поки віра в борні!
***
Чому мовчить – бракує слів?
Пеньок у грубці тихо тлів.
***
Проціджуєш слова, обра́зи, втрати.
Не вміє Місяць сльози витирати.
***
Філігранність брехні – на коні.
Правді босій іти – по стерні.
***
Брехня солодка і слизька.
Отак і стратили Христа!
***
Голос – джерело життя і втіхи.
А в мовчання – потемнілі плити.
***
Не спиться цілий вік землі.
А людству – сейфи замалі!
***
Він мовчки грабував – не знав,
Що Небо має свій устав.
***
Шукає людина дорогу до слави.
Ворота до раю – чужими руками.
***
Куди всі побігли? В нас трон лиш один!
Мізинець спокійно обходив свій млин.
***
Автономне освітлення розуму?
Не смішіть професора Доуеля.
***
Акаунт Космос має свій,
А тендер виграв, мабуть, Вій.
***
То правда не «сконала» – «спить»?
Нема кому її – збудить?
***
Штучний розум для людей – вінець?
Палка має – не один кінець!
***
Залізо – корисне для організму.
Комп’ютер кланявся цинізму.
***
Вхід у двері чеснот – лиш один.
А в комп’ютерні – цифри хмарин.
***
В шухляді – недописаний рукопис.
А сонце сходить – вічності часопис.
***
Дивіться в очі чесно, без гримас.
Ось приклад: небо і земля – ан фас.
***
У равлика – будинок на спині.
В людини – повні кошики брехні.
***
Письменник цей – то чоловік графині?
В газетах написали ж: графо-ман!
***
Носять люди хрести, амулети, нитки.
І для чого це все у пітьмі? Невтямки!
***
Спочатку народжують, потім вбивають.
Дорогу до страти життям називають!
***
Звичка в людини – в когось, під когось.
Сонце ж всіх любить – одне однаково!
***
Зрада найменша – народить сльозу.
Більша – маскується під правоту!
***
Скрипить давно не змащена підвода.
Скрипить життя людське – негода!
***
Думки снувались, нагорода снилась.
Пізанська вежа тихо похилилась.
***
Прибрати з атрибутів кров і зброю!
Повимітати з хати бруд мітлою!
***
Що показати зрячий може сліпому?
В темній кімнаті сонця нема нікому!
***
Міняють прізвища пошвидше на чужі.
Міркує сонце: «Спробувать собі?»
***
Канатоходець чує тілом вітер.
Письменник має чути вітер літер.
***
Рани болять не від болю.
Є в нас любителі солі…
***
Сфабриковано тонни паперів.
Де шукати нам стільки саперів?
***
Перевірка була візуально-фронтальна.
Хоч освіти аж дві – поведінка брутальна.
***
Роздягає ніч неквапно всіх.
Одягає ранок – з усіх ніг.
***
Актор – на пристані чекань.
Глядач – в партері хвилювань.
***
Радість – не розважиш кілограмами.
Людськість – не оціниш інстаграмами.
***
Коли мовчить бажання – шукай сліди.
Коли замовкла совість – чекай біди.
***
Сіль просилася в лави спілчанські.
Та не в моді вже бочки селянські.
***
Тихо вмирає сльоза на щоці.
Вчися мовчанням радіти красі.
***
Адвокати ше.правди пішли у відпустку.
Апеляція в черзі – чекає закуску.
***
Паралелі чомусь – паралельні.
Та рапіри в бою – смертельні!
***
Натовп не знає дороги – назад.
А для Феміди достатньо бравад.
***
Брехня зрівнялась з Океаном.
Пливуть – не тонуть кораблі.
***
В кожній краплі – історія роду.
Із небес предки шлють нам погоду.
***
Сміється зрадно той, хто словом зрадив.
Собака – вищий: гавканням зарадив.
***
Рука – напише, і – скарає.
Рушник сліди повитирає.
***
Хробак сховався в яблуці червонім.
Війна – це гра для недогегемонів.
***
Світ тримають руки молоді.
А старі – лиш ліки у пітьмі.
***
Крила даються не всім для польоту.
Вчать черепаху бути пілотом.
***
Хитається Віз на землі і на небі.
Лишається віск із майбутнього Гебі.
***
На терезах – мовчання й індульгенція.
Сьогодні – дуже модна ця конвенція.
***
Сповивати треба правильно думки,
Щоб не ставить кому хтозна ким куди.
***
Хтось поважного віку літає у сні?
Кораблі молодіють, як світять вогні.
***
У правди очі – світлі, як блакить,
В брехні – смола у закутках кипить.
***
Одяг в людини – на кожен день.
Сонце – не має квартир і кишень.
***
Боятися вчимося ми – когось.
У дзеркалі – себе вже боїмось.
***
Ми – і кохаємо… Ми – і вбиваємо.
Авель чи Каїн? Кого величаємо?
***
Сувої пам’яті – це не пергамент часу.
Людина – цінність і фальшивка фарсу.
***
Того, хто залишив тебе в дорозі,
Вважай «померлим» – не «реанімуй»!
***
Кому жадоба слави очі застить,
Той навіть до Парнасу шлях привласнить.
***
Для когось речі – це ніщо.
Для когось люди – просто речі.
***
Орієнтир у просторі затоптано підошвами.
Байдужість живиться щоразу грошами.
***
Мова буває слизька і солодка.
Пам’ять правдива, та часом – коротка.
***
Танцюють рими у тумані.
Верлібр їм грає на баяні.
***
Самсони роздали всі трони.
Даліли мають ще салони.
***
Скільки солі зібралося в слові!
Терези заржавіли, бо голі.
***
Годинники вміють мовчати.
У людства жорстокі всі кати.
***
Під парасолю ти від слів не заховаєшся.
І від брехні ніколи правди не дізнаєшся.
***
Кожен Іван має свій план.
А в Божії плани входять Івани?
***
Великі гроші і маленькі гроші
Обтяжують діряві людські ноші.
***
Відболіло… і знову болить…
Дзвін у пам’яті плачем дзвенить.
***
З витоків народних – хрестиком душа.
Два тисячоліття – в пошуках Христа!
***
У когось – ноги, в когось – лапки.
Пісок прийме всі відпечатки.
***
Обгортка на цукерки – гарна.
Війна – безглузда, зла і марна!
***
Коли є мама – ти герой.
А вже без мами – ти ізгой.
***
Кому з двох пішаків живеться ліпше?
В людини чи фігурки шансів більше?
***
У патронів немає сердець.
Їхня їжа – пухкий гаманець.
***
На переправі навіть тінь слизька.
Не дорікнеш у зраді слимака.
***
Красу троянди спишуть за борги.
Чому від ніжності плодяться вороги?
***
Каравани брехні бредуть по землі.
Не боїться брехня ні пісків, ні ріллі.
***
Ферзя сміялась з пішака.
Хитнувся трон від гопака.
***
Для молоді – метал і рок.
Для старості – і блюз промок.
***
Тріумфатор клітинок вже руки потер.
Назріває концерт у малюнках Екстер.
***
Напитися сьогодні – не проблема.
Де запасне лице знайти – дилема.
***
Шлях довгий і безпомічний в приблуди.
Причина всіх руйнацій в світі – люди.
***
Без дурману дурманяться люди.
Ген мутації визрів – усюди.
***
Старі сади, мов старці, не потрібні.
Будинок пристарілих – сльози срібні.
***
Хробак уміє так любити:
Він яблуку не дасть зогнити!
***
Фарбований лис не далеко утік.
Буває й поганим кінець всіх утіх.
***
В потоці суєти блукають всі голодні,
А хтось салони відкриває модні.
***
Де Соломон? Де Мітрідат?
Сховала рисочка між дат.
***
Невже людина не втомилась красти?
Годинник думав, стрілка йшла вперед.
***
Дощ весь промок – до ниточок.
Не бачив сліз його TikTok.
***
Карусель наших днів усміхається.
В черепахи – інстинкт зберігається.
***
На каруселі – дітки коней поганяли.
Час усміхався: то все миттєві мурали.
***
У руках – бабусині узори.
Небо вишиває мовчки зорі.
***
Гніздо лелече снігом замело.
Старіє хата, си́віє село.
***
Останній раз зайдеш на дороге подвір’я.
Шибки-зіниці ще чекають надвечір’я.
***
Старість програє завжди в двобої.
Мудрість ще дописує сувої…
***
Пройти дороги щастя і печалі…
Спинитись мовчки на терпкім причалі.
***
Мить забила штрафний – у роки́.
Люди – знову на ті ж грабельки!
***
Старість сміється і плаче – з октав.
А перевізник – лиш свідок отав.
***
Дзвінки, листи – такі прийшли часи!
Світ загубився в гаджетах – і МИ!
***
Скільки б не було – кути, кути!
Дзиґа часу знає лиш: крути!
***
Колеса крутяться численні.
Роки – як східці безіменні.
***
Годинник – дзеркало століть.
В полон бере – і біль, і хіть.
***
Видзвонює Пам’ять – у скронях.
Спить Вічність у людських долонях!
***
Карусель є днів, годин, хвилин.
Жорна крутить безупинно млин.
***
Коро́мисло днів притомилось під осінь.
У прутика шльопки біжать ще у просинь.
***
У часольоту помилка одна:
Життя було, та болю – аж до дна.
***
Двері відчинені – мама гойдає хату.
Зимно. Стрічайте Ганнусю в Едемі, тату!
***
Верстат щасливих днів зламався.
Батьків нема – Світ захитався!
***
Поспішаємо… час – не гаємо.
У слідах візерунки краємо.
***
Піраміди завжди мовчать.
У пісків – віковічна печать.
***
Чи день, чи ніч – йому байдуже:
Тік-так, тік-так! – йому всі служать.
***
Знову плачуть самотні дощі,
Приміряють холодні плащі.
***
Час нам пояснень не дає ніколи:
Нема у Часу ча́сової школи.
***
Від криків батьків – заховалось маля,
Від вибухів в світі – здригнулась Земля.
***
Нових слів так багато у вирі розмов.
Суть зерняти – донести до світу любов!
***
На терезах – життя, або – війна.
«Ще вибираєте?» – запитує Земля.
***
І для чого ті «при́думки» із кольорами?
Світ спектральний. Читайте серцями!
***
Крик – народилось дитя…
Постріл – забрав життя!..
***
Кровоточать рани Землі.
А колись був і фельдшер в селі.
***
Світ знепритомнів: пульсу не чути.
Клепсидра волає: вода пропадає!
***
Брі́хні, ві́йни у світі – віки́.
Йдуть у бій уже льодовики.
***
Кожна людина – вбивця.
У Всесвіту свій телескоп.
***
База доказів давно тріщить – по швах.
Ящик чорний у Пандори – на замках?
***
Ікар любив життя – літав, бо крила мав.
Безкрилку розстріляли – титул взяли.
***
Чудо найбільше у світі – людина.
Робот – загибелі людства причина.
***
– Люди, не вбивайте голубів!
– Нас також! – проскреготав дельфін.
***
Насінина росте усіма жилочка́ми.
А людина вирубує все до безтями.
***
Спектакль – на дві дії: Едем і обитель.
Сотворення Світу, антракт, і Загибель.
***
Мода: пошвидше шукати планети.
Землю-красуню плюндрують ракети.
***
Все граємось на ковзанці буття,
А пишемо лиш чорновик життя.
***
Сліди – великі і малі…
Розмітки коду – на землі.
***
Тонни пластику, нафти, сміття…
Це тобі, Океан, від землян…
***
Ребуси створення – шлях миротворення.
Знищення – примха одного спотворення.
***
Продається земля, продається душа.
Блудний син дав усім – відкоша!
***
Розкололи небо, сонце і ліси.
А була ж одвіку – символом краси!
***
Катафалк підганяють до Арктики.
Так і стане початком – кінець!
***
Де б заховатись? – звір шукає.
А Око бачить – і ридає.
***
Гіркота вся від чорного болю.
А чи любить земля свою долю?
***
Відчиняє весна дороги.
Для пенька – гіркота свободи.
***
Босоніж по траві, босоніж по землі.
Задивився Чорнобиль крізь штори в золі.
***
Альбатросе, зачекай ще тисячу віків.
Бо, мабуть, у Каїна ключі всі від замків.
***
Річка замулилась, висихає.
Розум бідний, чи його немає?
***
Дитина… рутина… цифрина….
У яблука – правда єдина…
***
Дошка шахова – в клітинку.
Бережіть святу зернинку.
***
Квітка сонця просить допомоги.
Пальмова «гостює»: б’є пороги.
***
Акваторія знань переповнена.
Ремонтується Ноїв ковчег.
***
Віртуальність завжди забавляє.
Сонце гратися часу не має.
***
У високості мова птаха мовчазна.
Червона книга – як невидима стіна.
***
Пташка міряє небо крильми.
Літаки і ракети – людьми.
***
Світ опускається за паралелі.
Міцність екватора держить удар.
***
«Малюють» вчені формули життя.
Та без любові згине все – без вороття.
***
Обоє вкрали день один в розлуки.
І дзеркало сховало свої руки.
***
Чоловік без жінки – як кобзар сліпий.
Жінка одинока – поводир нічий.
***
Сьогодні можна не любити, але – жити.
Сьогодні можна цілувать – і не любити.
***
Адам і Єва – праведники грішні?
А діти їхні? В симбіозі – лишні?
***
Дитина прагне любові – щодня.
Та кинуто поспіхом в землю зерня.
***
Мати в істериці вдарила сина –
Впали додолу поламані крила.
***
У зради свої забобони.
В прощення – суворі закони.
***
Народили матері синів…
За селом – сторожа ясенів…
***
Кожна буква у слові прощальнім –
Тихий сум у польоті печальнім.
***
Пташечка на гілці – знов весна.
Самотинність – це завжди зима.
***
Хтось втратив трон через любов.
Комусь багатство мутить кров.
***
Слова запізнілі – болять.
Думки задощілі – роять.
***
Троянду ніж поцілував…
Любив… але життя забрав.
***
Шепотіти слова може вітер.
Поцілунки – солодкі без літер.
***
Чистіша від сльози, від співу кришталю.
У генах всіх віків лікує лиш «люблю».