РОНДЕЛІ
МОЛИТВА
Господи наш! Розуму дай грішним!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На стражденній зраненій землі
Гинуть люди, ді́точки малі!
Розпинають мир нові фашисти!
Рай земний, що створений Всевишнім,
Потопає у крові́ й золі!
Господи наш! Розуму дай грішним
На стражденній зраненій землі!
Для брехні і звірств, покритих грішми,
Всі покари пекла замалі!
Та чи будуть каятись в смолі
Ті, що роблять світ цей безутішним?
Господи наш! Розуму дай грішним!
Я – УКРАЇНА
«Я – Україна – у стражданні й горі!
Той, що сусідом був, продався зброї!
Собі ж на голову шукає нео-трої!
Усі його воя́ки – тяжко «хворі».
Кінець прийде горгонячій потворі!
Ні крихти не віддам землі святої!
Я – Україна – у стражданні й горі!
Той, що сусідом був, продався зброї!»
Закони правди – чесні і суворі!
Солдати українськії – герої!
Не треба нам родинності чужої!
О Господи! Помолимось в соборі
За Україну – у стражданні й горі!
НЕ ВБИВАЙТЕ МИР!
Сьогодні убивають мир
Колись «свої» – тепер ординці.
Лишають світ на павутинці,
Загнавши все живе у вир!
В крові́ хизується мундир.
Це – не́люди, а не злочинці.
Сьогодні убивають мир
Колись «свої» – тепер ординці.
Свіча стікає на Псалтир.
Зола зосталася – хатинці.
А людство на якій сходинці?
Благає криком поводир:
«Отямтесь! Не вбивайте мир!»
ПРИЙШЛИ НА ЗЕМЛЮ НАШУ
Прийшли на землю нашу рідну
Незвані «гості» – не туристи:
Новітні не́люди-фашисти.
Та ми дамо їм відсіч гідну.
В державу вторглися сусідню
Нацисти хворі, терористи.
Прийшли на землю нашу рідну
Незвані «гості» – не туристи…
Створивши ціль собі амбітну,
Дурманять світ сепаратисти.
Услід за кораблем їм плисти…
Зібравши армію гібридну,
На землю вторглись нашу рідну.
МИ – НЕ ТАКІ ВЖЕ
Ми не такі вже, як були учора –
Міцніші духом і мудріші словом!
Землі фортеця і священне коло!
Свята молитва і правдива хо́ра.
Хитається у вбивць тонка підпора,
Без корабля – поплавають поромом.
Ми не такі вже, як були учора –
Міцніші духом і мудріші словом!
Чекає в гості їх содом-гоморра.
Рудим ще не натішилися ровом?
Невдовзі стане він останнім домом!..
Складає в скриньку все лихе Пандора.
Ми не такі вже, як були учора!
ВІН ЙШОВ
Він йшов і падав серед «градів».
Вмирав, не відаючи правди:
«Освободітєлі» – то за́йди,
Нашестя не́чисті і гадів.
В кулак зібрав сто тисяч матів,
А в голові дзинчать цикади.
Він йшов і падав серед «градів».
Вмирав, не відаючи правди.
Згадав: був кращим з-поміж бардів,
Та не напише вже балади…
Не буде про́щення й пощади
Орді кривавих торквемадів.
Він йшов і падав серед «градів».
КАКОФОНІЯ
З чим прилізли до нас «визволителі»-вбивці,
Уночі підкрадаючись в мирні будинки?
Сподівались на рясні грабунки-ужинки
На дітей і жінок «дуже вмілі» мисливці.
Зачекався Аїд вас, кати-кровопивці.
Какофонія ваша – брехливі сходинки.
З чим прилізли до нас «визволителі»-вбивці,
Уночі підкрадаючись в мирні будинки?
Мародери-злодії – нарешті «щасливці»…
Світ вражають жахливих мерзотників вчинки.
Їм тавром буде вічно плач мами й дитинки…
Хай на голови ваші впадуть блискавиці!
Забирайтеся геть, «визволителі»-вбивці!
КРІЗЬ ПРИЗМУ ДНІВ
Крізь призму днів стікає сіль
Від горя людського і бід.
Слова стають, неначе лід.
Вселилась в душу заметіль.
Яка ж краса була довкіль!..
Оскомою «вдавивсь» сусід.
Крізь призму днів стікає сіль
Від горя людського і бід.
Світ похитнувсь від божевіль.
Хтось дуже хоче пірамід!
Страждання терпить наш нарі́д.
Й тому через нестерпний біль
Крізь призму днів стікає сіль.
БІЖЕНЦІ
Біженці – чи просто переміщені?..
Птахи із розбомблених руїн,
Що втікають від ракет і мін,
Бо міста і села мирні – знищені.
За кордоном начебто захищені,
Та нема фортеці рідних стін.
Біженці – чи просто переміщені?..
Птахи із розбомблених руїн…
Мрії – наче речі – перечищені.
В білоцвіття – вплетено кармін.
Та чекають перемоги й змін
Долі й душі – зранені, скалічені…
Біженці – чи просто переміщені?..
В СВІТІ ВСЕ ТЕЧЕ, ВСЕ МІНЯЄТЬСЯ
В світі все тече, все міняється.
І не віриш ти, що так сталося.
На законах же людство зналося.
А тепер – і «друг» огризається.
І хоч з часом літ Каїн кається,
На землі трудом все нам да́лося.
В світі все тече, все міняється.
І не віриш ти, що так сталося.
Навіть правда в кут заганяється.
За чужі гріхи їй дісталося.
«По закону» злу зло прощалося.
Навесні життя прокидається.
В світі все тече, все міняється.
ЙОГО ПОВЕЛИ НА ГОЛГОФУ
Його повели на Голгофу
Такі ж, як нинішні ординці,
Що розтерзали українців,
Плямуючи в крові́ епоху.
Зібралось з «міра» повно моху.
Слизькі в руках у них червінці.
Його повели на Голгофу
Такі ж, як нинішні ординці.
Вчимося мудрості потроху
На кожній страдницькій сторінці –
І йдуть на дно чужі есмінці…
За що невинного щороку
Його ведуть знов на Голгофу?
ПРОКИНЬСЬ
Прокиньсь, країно зла і зброї,
Країно блуду та брехні!
Земля палає у вогні,
А ти вистрілюєш набої!
Отямся, досить фальші тої,
Що розкидаєш у війні!
Прокиньсь, країно зла і зброї,
Країно блуду та брехні!
У нас – це знай: усі – герої!
Міста і села – у борні!
Звучать по-іншому пісні.
Ти волі не уб’єш святої!
Прокиньсь, країно зла і зброї!
ЗАПИТАННЯ
Запитання сьогодні глухі і сліпі.
Ворог – розуму ворог і кат.
Навіть в іграх є шах і є мат!
«Рускій мір» забирайте собі!
В правді вашій всі букви липкі і скупі.
Зажирів, захмелів «старший брат»?
Запитання сьогодні глухі і сліпі.
Ворог – розуму ворог і кат.
Добре видно тепер у космічній лупі,
Хто є воїн, хто – зрадник, хто – гад!
Хто на мир і на діток шле «град».
Їхня совість, напевно, ще мокне в ропі…
Запитання сьогодні глухі і сліпі.
«БОРОДЯНКА»
«Бородянка» – назвали тебе волонтери.
Героїня мереж, але цього не знаєш.
Перелякано з сьомого вниз поглядаєш.
Не дібрались в розбомблений дім мародери.
За два місяці з голоду мруть і пантери.
В ДеСеНеСника вмить на руках засинаєш.
«Бородянка» – назвали тебе волонтери.
Героїня мереж, але цього не знаєш.
Що напишуть про тебе майбутні гомери?
Чи свого рятувальника згодом впізнаєш?
Мабуть, досі господарів вірно чекаєш.
Твої предки, напевно, з палацу Венери.
«Бородянка» – назвали тебе волонтери.
НА ПРИЧАЛІ ЖИТТЯ
Сну немає давно – у тривогах стрічаю весну.
Хто покликав війну у розчинене навстіж вікно?
Бо у когось нагострені зуби жадоби – давно.
На причалі життя порозкидано зброю страшну.
А земля у тумані-диму просить впасти зерну.
Плаче попелом трупів трагічне бучанське панно.
Сну немає давно – у тривогах стрічаю весну.
Хто покликав війну у розчинене навстіж вікно?
Це розумні істоти руйнують? Ніяк не збагну!
Птах не може літати – поранене тягне крило…
Світ схилився від болю, в осколках і кро́ві чоло,
А на скронях Міне́рва малює списо́м сивину.
Сну немає давно – у тривогах стрічаю весну.
ХЛОПЧИКУ, ЯКБИ ТИ ТІЛЬКИ ЗНАВ
Хлопчику, якби ти тільки знав,
Що тебе чекає в цьому світі!
Окупант розкидав мінні сіті –
І журавлик білим сонцем впав.
Вранці мамі віршик розказав,
Переглянув книжку «Світ Гаїті»…
Хлопчику, якби ти тільки знав,
Що тебе чекає в цьому світі!
Щоб жила матуся – все б віддав!
Та в фашистів – смертоносні кігті,
На будинках – вогняні графіті!..
Скільки б у житті всього здолав…
Хлопчику, якби ти тільки знав!..
НЕНА́ВИДЖУ
Нена́виджу прокляту цю війну,
Що вдерлася підступно у мій дім.
Бомблять, стріляють – і тепер усім
Платити треба дорогу ціну!
Колись нападник за свою вину
Опиниться у вирії чужім.
Ненавиджу прокляту цю війну,
Що вдерлася підступно у мій дім.
Полили «смерчем» чарівну весну.
Та сила – у пагінні молодім!
До перемоги непохитно йдім!
Насіялось у ду́ші полину…
Нена́виджу прокляту цю війну.
КЕЛИХИ БОЛЮ
Наливайте скоріш повні келихи болю,
З гіркотою на дні – за героїв…
У мовчанні парад закривавлених строїв…
Побратими – готові до бою…
Подарунків-атак ой набралася вволю,
Плаче мовчки земля: вбито воїв…
Наливайте скоріш повні келихи болю,
З гіркотою на дні – за героїв…
Гарні хлопці були: всі козацького крою,
Їхні подвиги – пам’ять-сувої…
Світ сьогодні не може без зброї.
Линуть в Ирій, рятуючи зболену волю…
Наливайте скоріш повні келихи болю…
ВІЙНА, СПИНИСЬ!
Війна, спинись біля вікна!
Поглянь на світ, протри зіниці!
Димами сховано зірниці.
Земля – згорьовано-сумна…
Від мін, снарядів свист луна…
Плюндрують, нищать все ординці.
Війна, спинись біля вікна!
Поглянь на світ, протри зіниці!
Душі надірвана струна!
Знов плаче дзвін біля каплиці!
В скорботі службу – на верви́ці…
Для зброї – бре́ндова труна!
Війна, спинись біля вікна!
АТЛАНТИ
Воїни наші сьогодні – Атланти,
Мужньо тримають поранений світ.
Сила незборна – неначе граніт.
Бачити цього не хочуть куранти.
Чинять безчинства звірці-окупанти,
Знищують сліпо Вкраїноньки цвіт.
Воїни наші сьогодні – Атланти,
Мужньо тримають поранений світ.
Геть забирайтеся, дикі мутанти,
Будуть вам снитися очі сиріт.
Жити у мирі – ось наш заповіт!
Віри і єдності, духу гіганти –
Воїни наші сьогодні – Атланти.
ЛИСТ
Лист тим, хто може зупинить війну.
Усім, хто може: зупиніть війну!
Поки не пізно, поки є ще шанс.
Бо сипле «град», руйнуючи баланс.
За що ми платимо важку-гірку ціну?
Хто в голови заклав таку дурню?
Розрізав мир брехнею кат-фугас.
Лист тим, хто може зупинить війну.
Усім, хто може: зупиніть війну!
Поки не пізно, поки є ще шанс.
Не місце в світі людському – лайну!
Діагноз у безумців – дикий сказ?
Чи зарубцює рани лікар-час?
Щоб зберегти планети вісь земну,
Усі, хто може: зупиніть війну!
БЛАГАННЯ
«Не вбивайте дітей на землі!» –
Світ благає, стає на коліна…
Все, що є, відійде́, де заміна?
Пагінці ще у Древа – малі…
Крик і плач – у червоній золі…
Зброю – геть, у законі: відміна.
«Не вбивайте дітей на землі!» –
Світ благає, стає на коліна…
Позліталися чорні жалі…
«Плине ка́ча…» – ридає країна…
Призабулось: була вже Руїна…
Голуб Миру – видніє в імлі…
Не вбивайте дітей на землі!