Лідія Дружинович. …І вийдуть нестримні річки з берегів

1042

Нарешті листопад – і раптом лист опав,

І задощило враз… Дерева, як химери…
З високого горба котилася журба,

Скрутилася клубком, лягла посеред скверу…

 

На осені рядно ще мостить дощ листки,
картатий мовби плед витворює із бруку.

Як Великодній дзвін, мов краща з намистин,

останній впав горіх – і звук роздався лунко.

 

Нарешті листопад… Тримай мене, тримай,

Тумани розстели, туманам сивим сиво…

Тумани, як воли… Ще трохи – і зима
у ретязі скує природу неквапливо.

Хай буде осінь ще! Лише не дорікай…
Хай знає цілий світ, що я тебе кохаю!
А поки листопад, тримай і обіймай,

Мій соняшнику, мій… далекий тихий раю!

 

***

 

Трави росяні,
Свіжість вранішня.
З медоносами –
Запах прянощів.
Йде до осені
Серпень впевнено.
Без запрошення,
Поміж стернями,
Огудиннями,
Кукурудзами…
Луг з туманами
Стали друзями.
Ой, лелеки вже –
Ген до вирію.
І не байдуже,
В кого віруєм
Вертикалями,
Горизонтами….
Осінь-ткаля нам
Витче зонтики.
Зачекай ще мить,
Пані Осене,
Бо душа тремтить
Травам росяним.

 

 

 

НАШ САД

 …Кімната нам заміниться в квітчастий сад…

 (Б.-І.Антонич)

 

Мовчати несила: любов то чи шал?

А кров так пульсує, як соки кленові.

І липне наш сад, наш вимоклий сад:

Кора до кори; тісно звукам у слові.

Поглянь: он з гніздечка злітає пташа!

 

Ти міцно стискаєш і руки, і стан…

І знати б, коли вже бруньки стануть цвітом?!

Чекаєш вина: росте виноград.

Прощаю вину, аби щастям зігрітись…

Цілуй же так ніжно й жагуче вуста!

 

А руки – мов ріки, і сад вже розцвів.

Тіла сплетемо, наче пруття ліани –

Наш сад стане раєм під щебіт птахів,

Ми лишимось в ньому кохані, коханий…

І вийдуть нестримні річки з берегів.

 

 

***

 

Ми зустрілися в червні у шелесті трав,
Серед стиглих шовковиць і тихого плеса.
Подорожником легко й так ніжно припав,
Ліг спокійно на зранене серце.
Обіймав, мов стелив липи цвіт і жасмин.
Рана гоїлась, гоїлась – й зникла дощенту.
На м’яких споришах губить вік часоплин…
Ти моє найгучніше крещендо!
Ти піано моє… Тихий подих роси,
І порада, і втіха, розрада й натхнення.
Ти, напевно, у Долі мене попросив,
Діяв чари у ніч рівнодення:
Руту-м’яту зривав, звіробій, бузину…
Ми дозріли уже, щоби вірші писати.
Серед тисячі мрій маєш мрію одну –
Звідусіль лиш до мене вертатись.

 

 

***

 

Із вранішніх туманів ти виплив, наче мрія.

Десь обізвалась чайка – і плюскіт по воді.

Наснилося, либонь… Ще ніч. Іще зоріє.

Он зачепивсь за комин місяць-молодик.

 

Нам дихається легко. Й самі – неначе руна.

Рої гудуть бджолині – пора уже медів.

Торкаєш неквапливо душі моєї струни,

І чути дзвінко клекіт в лелечому гнізді.

 

Живицею по венах, мов по гіллі сосновім,

Стікатимуть цілунки – і вибухне озон.

А небо розцвіте бузково й барвінково,

і листу шелестіння,

і трелі солов’їні,

і цвіркуни на сіні

зіллються в унісон!

 

***

 

Я дарую тобі росу,

Перший промінь нового дня,

Літній ранок, озер красу

І з хмаринки прудкого коня.

Я дарую тобі туман,

Той осінній, що мов чаклун.

І джерельце, й океан,

Шелест листя і шепіт струн.

Перший сніг – ось! Лови! Він твій!

Я дарую тобі Різдво,

Віру в казку, здійснення мрій,

Теплу ковдру (одну на двох).

Я дарую тобі сльозу,

Й чисте небо, голубе.

І веселку, і навіть грозу!

Я дарую тобі себе.

 

м. Луцьк

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?