Латиські народні міфологічні пісні

481

ВІД ПЕРЕКЛАДАЧА

Найбільше латиських народних пісень зібрав Криштіян Баронс. Він зібрав їх у спеціально виготовленій шафі, яку так і називають нині: “Шафа з дайнами”. З 2014 року вона зберігається в Латвійській національній бібліотеці. Пісні із шафи внесено до реєстру програми ЮНЕСКО “Пам’ять світу”.

У міфологічних піснях, які були в полі моїх наукових та літературних зацікавлень, збереглися персонажі дохристиянського пантеону балтійських народів, який зберіг дуже архаїчні риси. Головні персонажі – це Дьєвс (власне, “бог ясного неба; небо”, те саме, що лат. Deus, давньогр. Ζεύς), Лайма (богиня щастя), Перконс (етимологічно споріднене зі слов’янським Перуном, бог грому), діти Дьєвса (інакше – діти бога, брати-близнюки, кількість яких може бути різною; уособлюють плодючість), Сауле/Сонце, донька Сонця, а також деякі інші. Наголос у латиській падає завжди на перший склад, тому в перекладі я намагався зберегти кількість складів у рядках, а в метрі тяжів до хорею, щоб передати фольклорність стилю.

Перекладено за: Latviešu tautas dziesmas, (Chansons populaires lettonnes). Том XI. За ред. Arveds Švābe, Kārlis Straubergs, Edīte Hauzenberga-Šturma. Copenhagen: Imanta, 1956. – с. 329-435. За номерами пісень можна знайти їхні оригінальні тексти ось тут: https://latviandainas.lib.virginia.edu/tei.latv11.xml%3Flang=eng&div_id=latv11_s2.html Цифри в дужках після номеру пісні позначають номер варіанту (якщо такі є).

Н.Н.

 

 

33755

Діти Дьєвса йдуть на лови

раннім ранком у тумані.

Срібну гонять перепілку

із ногами золотими.

 

33754

Діти Дьєвса на комору

злотні крокви наставляють,

а крізь неї донька Сонця

йде, аж листячко тріпоче.

 

33754 (4)

Діти Дьєвса дім будують:

злотні крокви на верхівці,

а крізь дім той донька Сонця

у слюдовім йде вінкові.

 

33755 (2)

Діти Дьєвса йдуть на лови:

срібнії хорти із ними,

зайця золотого гонять,

вивірку зігнали срібну.

 

33755 (4)

Чутно добре рано вранці:

Сонечко пішло на лови,

гонить срібними хортами

оленя із щирозлота.

 

33763

Дьєвса діти й доньки Сонця

у повітрі йдуть до шлюбу.

Місяченько пробігав,

перстеньки у них украв.

 

33767

Знає Дьєвс і Лайма знає,

чого Сонечко ридає.

Слізьми повняться діброви,

що їх Сонце гірко ллє.

 

33770

Лісом я блукав дві днини

і нікого не зустрів я.

От іду я третю днину

і уздрів злотого дуба.

А при дубі золотому

срібна річка протікає,

а на березі при річці

діти Дьєвса ставлять лазню.

В лазню Сонечко приходить

зі своїми подружками.

Діти Дьєвса сиплють пару,

поряд стоячи в чоботях.

 

33771 (3)

Раптом вибігли із моря

два сіренькі кониченьки.

На одному з зір попона,

в іншого на спині сонце.

 

33774

Дві свічі горять на морі

у підсвічниках зі злота.

Дві доньки є у матусі,

ув обох вінки зі злота.

 

33776

Дві свічі горять на морі

у підсвічниках зі срібла –

запалили діти Дьєвса,

бо чекають доньок Сонця.

 

33778

Заїхало сонце

у сад яблуневий

дев’ятьма повозами

і сотнею коней.

Не спи лишень, Сонце,

в саду яблуневім,

аби квіточки

не пообсипались.

 

33802

Що за коні й що за повіз

при дверях у домі Сонця?

Дьєвса коні, Лайми повіз,

доньок сонця сватають.

Донька сонця йде Перкуна

на весілля запросити.

А коли Перкун приїхав,

вдарив золотого дуба.

Заридала донька Сонця

і п’ять років проходила,

і п’ять років проходила,

злоті гілочки збирала.

Хоч садила й поливала,

не ростуть, не зеленіють.

 

33788

Хлопці молоді не знають,

де ночує ясне Сонце:

серед моря на камінні,

на зеленім очереті.

33807

Що то за паркан високий

між горами у долині?

Троє є воріт в паркані,

зроблено усі зі срібла.

Через перші Дьєвс в’їжджає,

через другі – мила Мара.

Через треті Сонце їде

коней двійнею злотою.

 

33811

Той брехун, якщо хтось каже,

ніби Сонце ходить пішки:

через ліс – на колісниці,

через море – на човні.

 

33844

Мати палкою грозилась –

я побігла у долину.

Я побачила в долині:

лазня золота димить.

Діти Дьєвса при вогні,

з віниками – доньки Сонця,

і зі срібного відерця

Вранішня Зоря ллє пару.

Зоре, Зоре, я благаю:

пари піддавай помалу,

щоб вона не розтопила

віник золотий для лазні.

Дай для мами принесу я

хоч єдину хворостину.

Хоч єдину хворостину –

через тую хворостину

я побігла у долину!

 

33843

Матінка мене ростила,

з сином Дьєвса заручила.

Свого слова не здержала

і за Місяця оддала.

Що, мамусю, я удію,

разом з Місяцем живучи?

Місяць завжди перемінний –

то він юний, то старий.

 

33849

Місяченько – як вояк,

день і ніч він у човні,

а мізинна донька Сонця

все йому вітрила шиє.

33865

Скрізь туман, роса упала,

аж коня знайти не можу.

Зник туман, роса ізникла,

я коня свого знайшов.

Я коня свого знайшов

при господі Місяченька.

Місяць шлюбить доньку Сонця,

за дружка мене покликав.

Як же буть мені дружком –

на коні сідла немає!

Місяць срібну дав вуздечку,

Сонце – золоте сідло.

От тепер я можу їхать

сміло разом з дітьми Дьєвса!

 

33916

Сонце їде по Даугаві

в санях із кісток лосося.

Окунь поганяє коней,

плітка санами правує.

 

33933

Сонечко, моя хрещена,

в Ригу до собору їде:

воскових колес четвірка

коней ще й гнідих п‘ятірка.

 

33944 (1)

Донька Сонця в синім морі

Коників своїх купає,

Дьєвса син тримає віжки,

стоячи собі ізбоку.

 

33950

Сонце втяло Місячика

шабелькою гострою,

бо відняв він у Світанку

вірную його коханку.

 

33959

Доньки Сонця ведуть танці

в затінку густім берези.

Діти Дьєвса підглядають

крізь дубове листячко.

 

33961

Донька Сонця пояс в’яже,

Сидячи на місяці.

Дьєвса діти поруч сіли

зі срібними свічниками.

 

Переклав із латиської Назарій Назаров

 

“Українська літературна газета”, ч. 20 (312), 7.10.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!