“Українська літературна газета”, ч. 5 (361), травень 2024
Я ВЕЗУ ТОБІ ХАОС СЛІВ
Я везу тобі хаос слів
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Вочевидь не востаннє й не вперше
Елементи вже нашої гри
Залишуся чи ні
У тенетах…
Ти ще мій чи не мій
Одиначе?
Божевілля смакує об’ємно
Іншомовно
Хай навіть незнано
Але я на мовчання не здатна
ОбіймИ не вагаючись в долях
Серце має до серця озватись
Серце має у такт відбиватись
Любиш – так, віриш – так
І не треба
Вагатись, лякатись…
ІМ’Я МОЄ – ЛЕГІОН
Ім’я моє – Легіон
Маршрут від початку й по колу
Я – хто?
Мандрівник
Одинак
Єретик
Людського потоку самотність безкровна
Елегія вже чутно – знаних пісень
Герой без медалей
Ікона без лику
Один – одинак, мандрівник, єретик
Невитерта пляма кривавих історій
ЛЕГІОН – ТО ПРО СЕНС, А НЕ ВИБІР
Легіон – то про сенс, а не вибір
Ефемерність залишимо на потім
Героїзм
І щодня
Одноциклічно
Наче доля постійно по колу…
Ти приходиш в життя безпідставно
Одинак теж бажає суспільства й розмови
Повертатись назад – може й варто
Ризикнути – й самого себе
Обмовити…
Серпантином довкола тутешностей
Екскурсант з Самоти – то не просто
Натяк в силу, в півсилу – на допити
Силуетом на силуети…
Але ж вибір лишається вибором
Навіть зараз
Елементарно
Вочевидь
Й
Беззаперечно
Ініціали
Розписати, зоставити…
А АНДЕГРАУНД Є МІСЦЕМ ДЛЯ ТВОРЧОСТІ
А андеграунд є місцем для творчості
Анатомічно
Найближче до пошуків
Де є дороги, що йдуть прямо в космос?
Епос
Гонінь
Ретроградних
Антрактів
Увесь – з помилками,
падіннями,
стрілами
Не має забутись
До новИх реформаторів
Є те, що єднає епохи крізь відстані
Мотиви не втрачені
Інтерпретації
Сучасні ті погляди на очевидне
Це є не сміття
Етнос справжності
Майстра
До чого тут рамки, шаблони та принципи?
Людство в позиції
«Я» не лицемірник
Творчість не має кордонів, граничностей
Всесвіт
Окремий
Ритм
Час
Особливість
Саме для неї – всі , хто повз правила
Творчості генії
І андеграунди.
А ВІН ЇЇ ШУКАВ І НЕ ШУКАВ
А він її шукав і не шукав
Востаннє так було, мабуть, ніколи
Інакше б пам’яталося чуття
Хай не в деталях, але щось, хоч трохи
Її погорду знав вже наперед
Її беззахисність впізнав за першим словом
Шукання не було йому взірцем
У тОму він вбачав лиш невідому
Колись, в минулому, він все ж був не таким
Аутентично – ввічливим
Відкритим
І надто романтично – показним
Не вірив в лихо, вірив лише в диво
Елементарно, до останніх «так»
Широкоглядно, але помилково
Усупереч всьому, що мав й хотів
Коритися не став, змінив маршрути
А разом з тим і
Вектор двох сердець…
ДИВИЛАСЬ ПОДОРОЖНЯ У ВІКНО
Дивилась подорожня у вікно
Й очей своїх не зводила із тіней
Вивчала незнайоме в горизонт
Й очікувала на тутешнє диво
Леліяла останні із надій
Аби не забуватись в сірій барві
Свій шлях обітницями нездійсненних мрій
алЬбомно в спогади – на знімки й кадри
Пустельно – порожньо вчувався понеділок
Охочіше йшли сльози, а не щастя
Дорога між зупинками трамваю
Оголено
Ритмічно
Опиралась
Живою до світанку – ще на часі
Насиченість вбирала
Як востаннє…
Уважна подорожня все те знала
Вікно трамваю – то щодня й незмінно
Інакшість не була властиво – звична
«Комусь» й «колись»
Оце їй було в дикість…
З ЦИКЛУ «МІНІМАЛІЗМ»
1.
в часи війни не кажуть про любов
а так кортить почути – я кохаю
і байдуже, що завтра ще нема
і що сьогодні – обстріли й удари…
2.
а її успіх також був відносним
захмарним лиш для стартових відрізків
вона нагору – протилежність «різко»
і не рівнялася до інших відчайдухів
3.
картини в подарунок – малювали
присвячували оди та поеми
здавалося, що все у ній пізнали
але ж чи вона справжня – то дилема
4.
кава ніколи не була актуально-міцною
опісля безсонної ночі хіба кофеїн є всесильним?
рядки віршувань безупинно
безпринципово
перерва на стоп – то вже потім
на час невід’ємний
5.
в розмовах подеколи була аж занадто різкою
їй критика та аргументи – червоний сигнал на кориді
душі до смаку було бути поважною та поступовою
а серце кортіло вогненного шторму та битви
6.
він грає на скрипці – вона чує вітер
шепоче їй тихо – я поряд, я вірю
вона під дощем – він тінь на граніті
вона не самотня, самотні лиш мрії
7.
реальність ця була неідеальна
далека від законів та контрактів
багато чорних плям, дефектів, скалок
і справжні до судом – слова й кохання
8.
інколи на стоп – життя й слова
на поворотах долі – тільки пішки
вона не поспішала в небеса
людський ресурс – то не дев’ятка кішки
9.
вечір дарував не прохолоду
вечір зупиняв щоденні справи
їй – такій маленькій, забобонній
темрява була холодно-кавова
10.
буває невагомість ненавмисна
слова не для образ, фатальні збіги
я не вважаю помилки критичними
неправильність – то є урок, не вирок
11.
якби ж то ще навчитись розуміти
де справжнє почуття, а де імла
то певно світ не був би невблаганним
й закон для всіх один
вона – свята
12.
а їй бракувало годин на самотність
вона не відлюдько, проте й не тактильна
розмова трапляється тільки доцільна
а решту часу їй би краще у тиші
13.
а вона спалювала власні рукописи
аби не пам’ятати вже написаних слів
бібліотечні палаци з фоліантними стосами
їй за сирістю й холодом нагадували заметіль
14.
попри час, обставини та кордони
попри те, що завтра може не статись ніколи
попри власні амбіції й минулість обпечену
попри все
для кохання
вона знаходила речення
15.
божевілля вже було в кожному слові
в кожному «я проти», що вдруковувалось в систему
вона – не воїн, вона – не для бою
вона цілісність з іншими
не суспільно-окрема
16.
рожевий колір пасував би в стилі
хоча вона і так його носила
не прикрашала, не комбінувала
комфортно й зручно – з чорним, сірим, білим…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.