Серед членів Спілки письменників Польщі (ZLP), які активно співпрацюють із українськими авторами, пропагуючи українську літературу в Європі, без сумніву, одним з найактивніших і найяскравіших є Презес Нижньосілезького відділення ZLP, голова Вищої кваліфікаційної комісії ZLP Казімеж Бурнат. За останні десять років пан Казімеж брав участь у багатьох Літературно-мистецьких заходах та фестивалях, які проводилися Національною спілкою письменників України в різних містах нашої держави. Письменники з Києва, Харкова, Львова, Кропивницького, Івано-Франківська побували на Міжнародному літературному фестивалі «Поети без кордонів» імені А.Бартинського, який пан Казімеж щорічно проводить в Клодзькому повіті Нижньосілезького воєводства. Крім того діяльність Презеса DO ZLP – це переклади з різних мов, особливо – української мови, до якої, як і до української літератури, ставиться з особливою увагою та пошаною.
Казімеж Бурнат народився 1 липня 1943 р. в Щепановіцах над Дунайцем (Малопольське воєводство). З 1968 р. мешкає у Вроцлаві. Випускник Вроцлавського Університету і Економічної Академії. Багатолітній директор в ZZSD «Polar» у Вроцлаві і в спілках торгового права.
Поет, есеїст, перекладач, видавець, публіцист, журналіст, літературний критик, аніматор культури, громадський діяч. Автор шістнадцяти поетичних книжок: «В черзі після» (1995), «Втихаюче» (2003), «Проникнення» (2006), «Am Rande des Erwachens» / «На краю пробудження» (2007), «Для огляду» (Broumov, 2008), «Вивернути час на лівий бік» (переклад Юрія Завгороднього/ Київ, 2008), «Подих долі» (2008), «Проникнення» (2010, II видання), «Жар сутінків» (2010), Morgondagens viskning / «Шепіт майбутнього» (Швеція, 2011), «Піднебіння небес» (2012), Miris večeri (Сербія, 2013), Krēslas karstums (Латвія, 2015), «Насичення невідомим» (2016), «Кінець літа в Аркадії» (переклад Світлани Бреславської/ Івано-Франківськ, 2017), «Ілюзія вічності» (переклад Світлани Бреславської/ Івано-Франківськ, 2018). Книжка «Проникнення» була нагороджена Великим Лавром XVI Міжнародної Галіційської Літературної Осені і відзначена на XXIX Міжнародному Поетичному Листопаді, а збірка «Піднебіння небес» отримала відзнаку на XXXV Міжнародному Поетичному Листопаді в Познані.
Переклав п’ять книжок віршів: з чеської мови – Віра Копецька «Слідами тіней» (2009); з української мови – Юрій Завгородній «Гомін дикого степу» (2009) і «Протікає пісок між пальцями» (2012), Світлана Бреславська «На лінії подиху» (2018), з угорської: Чеби Геза «Vasárnapi koncert / Недільний концерт» (2014); зробив понад сорок збірників перекладів творів з цих мов.
Переклав на польську мову книжку Шевченківського лавреата Тараса Мельничука «Князь роси» (2020) / автор ідеї та упорядник – Світлана Бреславська. Співавтор-перекладач в українсько-польському літературному проекті «Апостоли ХХ століття: доля України в поезії» (ІФ, 2020).
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Опрацював та написав післямову або вступ до близько сімдесяти п’яти різних книжок. Співавтор майже двохсот сорока антологій і монографій, виданих в Польщі та за кордоном, в т.ч. в США, Сербії, Чехії, Болгарії, Ізраїлі, Україні, Угорщині… Його творчість була представлена в журналах та на авторських зустрічах. Вірші К.Бурната перекладені на 45 іноземних мов. Наставник літературних майстерень, член журі конкурсів. Організатор, співорганізатор, а також активний учасник багатьох загальнопольських і міжнародних літературних зустрічей. Ефективно співпрацює з різними культурними середовищами в країні, з особливим урахуванням малої вітчизни. Сприяє дебютам, організовує заходи, що спонукають молоде покоління до творчого розвитку. Аніматор літературного руху в сільській місцевості. Ініціатор та організатор культурного співробітництва з Національною спілкою письменників України.
Нагороджений Медаллю за Заслуги для Культури у Війську Польському, Жовтневою Нагородою Вроцлава, почесною відзнакою Заслужений діяч польської культури, Медаллю Labor Omnia Vincit, за просування ідеї органічної праці, Золотою медаллю Заслужений для Нижньосілезького Воєводства, Срібним і Золотим Хрестом Заслуги, українською літературною нагородою «Гілка Золотого Каштана» за перекладацьку діяльність та популяризацію української літератури за кордоном; спільно зі Світланою Бреславською (переклад) став лауреатом Літературної премії імені Юрія Яновського (Кропивницький/Нечаївка, 2018) за книжку «Ілюзія вічності». Двічі отримав Почесну Відзнаку Національної спілки письменників України за особистий літературний доробок, а також вагомий внесок у розвиток духовності та культури українського народу (Івано-Франківськ, 2013; Поляніца Здруй, 2015). Удостоєний Медалі «Labor Omnia Vincit» і Медалі «Gloria Artis».
2020 року Казімеж Бурнат відзначений Премією імені Пантелеймона Куліша за активну українсько-польську літературну співпрацю; Міжнародною літературною премією імені Григорія Сковороди за переклади поетичних творів класиків української літератури (двомовна антологія «Апостоли ХХ століття: доля України в поезії»). За переклад поетичної збірки «Князь роси» Тараса Мельничука, 2021 року відзначений премією «Князь роси» імені Т.Мельничука (Чернівці).
Сьогодні, попри проблеми зі здоров’ям, пан Казімеж готує до друку нову поетичну книжку, і звісно ж, працює над організацією фестивалю «Поети без кордонів – 2022».
Тож бажаємо великому другу України – п. Казімежу Бурнату – швидкого одужання і пропонуємо читачам добірку його поезій.
Світлана Бреславська,
письменниця, перекладачка, голова ІФОО НСПУ
Казімеж БУРНАТ (Польща)
Незбагненність
Думками про Бога
визнаєш його існування
чекаєш на подання руки
і бурчиш
що пустка навколо
безмежна самотність
в поетичному значенні
пристрасна –
гра ангела-охоронця
лише засоромленням
однак не відкриє нарозтвір
браму розуміння
в пустій голові
ув’язнена думка
в серці туга
(туга шкідлива)
не мало бути легко
і не є
кипіння крові
під руку з очікуванням
побожне жадання без віри
прагнення з маловірства
Проникливе надбання
Відходжу звідси йду туди
(Сократ)
Тканиною небес
затуляєш бачення
щоб спостерегти бутони сюрпризів
від сутінків нескінченності неба
земля менш чітка
життя як арена
воюючи здобуваємо
завжди незаспокоєні
(поразка буття)
релігійна перспектива створює надію
не конденсує невпевненості
як невіра
однак не врятує від розпачу
не можна шукати сенсу існування
виключно у безсмерті
духовна інтенсивність
захищає від втілення Бога
Він існує навіть у відторгненні
станеш перед Ним наодинці
без герба
твоїм ідентифікатором – вчинене добро
душа ніколи не стоїть непорушно
та відхід старої людини
це незручність
в стосунку до нетерплячих
Утопія
Речі виникають, ідеї існують
(Платон)
Шукаю безсмертя
дистанціююсь від тіла
маю тіло
та я – не тіло
лицемірство
чи божественність –
адже з дитинства
підтримую свідомість суспільства
живих і померлих
життя (тимчасове)
безрезультатно реанімоване
смерть завжди здорова
варто б її знищити
й поховати
тоді я стану
поза межі часу
перейду до світу ідеї
без умирання
Кредо
Добре бути частиною чогось
без перебільшення
вийти поза межі буття
віршем смерть підкорити
щось замінити відкинути
оголосити короткочасне приєднання
до вічності
довготривале до життя
отримати поліс
на свободу
відголосок у натовпі
спільної молитви дерев
Серце
…не дозволяй, щоб інші марнували
твоє життя більше, ніж це необхідно…
( Джонатан Каррол)
Два зрушення –
(чотирикратне мистецтво)
глибокий спів відвертої слабкості
легке зволоження рота
твоя зворушеність
її надмірна вразливість
колом справа за справою
есемес за есемескою
клітина
нерухомість
окрилююча байдужість
ще тільки прогулянка
розбурханими хвилями
з ангелом
танцювальне до побачення
смугою примарної перспективи
щоб міг відплисти
стати припливом
закріпити час
мої надзвичайні ілюзії
***
Шукаю доступ
до первинного мислення
гавкіт звідусіль
спустошує роздуми
захоплені очі
виглядають знаки
нерухоме обличчя
втискається в полотно
зморщене подувом
окрім натиску
чортових витівок
зберігаю первісну чистоту
залишаюся людиною
однієї книги
Насичення невідомим
У просторі
між думкою і бажанням
розумом і підсвідомістю
аритмічне почуття самолюбства
страх перемагає
світла радість набуває
чорного відтінку
незважаючи на здоровий глузд
прогаяв внутрішню темну сутність
кожна людина має власну долю
біль яким не може поділитися
і щастя яким ділиться
недоступну душу
вразливе серце
серце захлинається
гасне свідомість
душа живе
потрібно впасти
останнім листям осені
барвисто відлетіти
***
Не смерть розділяє людей,
але брак кохання.
(Джим Моррісон)
Кохання
це польові квіти
яскраво прості
виразно-блакитне небо
це душа переплетена з тілом
нестійким єднанням
ти і він
у блиску довіри
що вказує спільну дорогу
до сезаму
кохання
це тунель в ебеновому дереві
що закінчується засліпленням
невідання
зародить нові відчуття
***
Коли руки
прагнуть обіймів
вістря умовностей
ріже нитку жадання
пульс єства
розчиняє пропорції випадків
та шалена самотність
може піднятися хвилею радості
музикою значень
і смакувати як суниці
нанизані на стебло
лісової трави вдосвіта
перед важким днем
для зміцнення відчуттів
вільготної ночі
Бачення
Затирається обрій
але шлях не зникає
далі веде…
можеш відхилитися
зумієш також залишитися
позбирати кістки
може стануть тілом
рефлексна неоднодумність
допитливість
дух можливо тебе відвідає
зі шматком бурштину в серці
і піснею давнішою за час
витримуєш кожний образ
у довгому ланцюгу
зниклих істот
Переклад з польської мови
Світлани Бреславської