“Українська літературна газета”, ч. 12 (380), грудень 2025
ДВІ ПОСТАТІ З ВІЧНОСТІ
Любов і Смерть пили на брудершафт
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На роздоріжжі двох техаських вулиць.
Сідало сонце. Втомлений ландшафт
Нагадував буремне їх минуле.
Вони жили у вічній боротьбі:
Одній молились, іншу – проклинали.
Та Смерть не зловтішається журбі.
Любов юрба фанатів задовбала.
Терпець урвався –
взяли вихідний.
Без масок і робочих етикетів
Одна зняла свій балахон страшний,
А друга всіх облаяла поетів.
Зустрілися, але не до розмов.
Сумні, бо все ж не можуть обирати:
Одна немає пільги на любов,
А іншій заборонено вмирати.
На двох створінь – єдина самота
Їх вічна, незрівнянна колежанка.
І завтра знов Любов – чиясь мета,
А Смерть когось вже забере
до ранку…
ПРОГУЛЯНКА ОСЕНІ
Гуляє стигла Осінь поміж сосон –
П’янка і терпка, як сухе вино.
Збирає листя, розплітає коси,
Туманом оповита, наче сном.
За усмішкою – прихисток печалі,
Похмурі тіні марних сподівань.
Жіноча сила в мудрому мовчанні
Рятує від нав’язливих питань.
Її мінливість – не від злого серця.
Не плачуть тільки глиби кам’яні.
Але ж і теплим сонцем
десь озветься,
І хризантеми зацвітуть рясні.
Свідомий вибір – це любов осіння.
Важливі вчинки замість метушні.
З роками відкривається прозріння,
Невидиме у більш спекотні дні.
Гуляє стигла Осінь поміж сосон –
Милується відтінками дерев.
Тьмяніють трави,
крижаніють роси,
Та ще комбайнів з поля чутно рев.
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ЦВИНТАР
Маріупольський цвинтар –
янгольське каяття.
Серед тисяч хрестів там колись
зарясніють квіти.
Обиратимуть грунт, де були поховані діти,
Наче кожна рослина присвоїла вбите життя.
Тут розп’ята надія, випалена зоря.
Їхні мрії розчавили «братні»
обійми чужинців:
Цих мерзенних потвор, божевільних р*шиських ординців,
Від яких кам’яніє і плаче
рідна земля.
Закатована сповідь скошених колосків.
Не відспіваних душ єднання
зійшло за обрій.
Хоч би там їм було у вічному сяянні добре –
У блаженстві небесної ниви
барвистих рядків.
Маріупольський цвинтар –
ледве вловимий дзвін
Там лунає у вимірі, що для живих недосяжний.
Він до болю гіркий, наче стогін
відлунням протяжний,
З-під могил, і від неба,
з усіх чотирьох сторін…
ФІЛОСОФСЬКО-ПОТОЙБІЧНЕ…
Десь за лаштунками буття
Ховається багато правди.
А наше світу сприйняття –
Це ще не все, що є насправді.
А може це лише фантом?
Проекція сюжетних ліній
У грі, де вже давно разом
Ми на кордоні світла й тіні.
Відбитки мрій на полотні.
Ескізи фатуму графічні.
Як швидкоплинні наші дні
І в них лише мистецтво вічне.
Іллюзія життя, як сніг
Що тане, і в землі зникає.
Чи то наснилося мені?
Чи нас, насправді, всіх немає?
ІСТОРІЯ ЖОВТНЯ
Осінніх барв
розхристаний пейзаж –
Холодних днів відверті монологи,
І присмак обгорілої тривоги
З бентежністю
складають антураж.
Моя душа – то витоптаний гай,
Який ущент сокирою рознесли.
Я знов помру.
І може знов воскресну
Для того, хто мені покаже рай.
Чи він існує? Чи усе даремно,
Якщо всім серцем любиш і гориш,
А ти лише чекаєш і мовчиш,
Проклявши подумки мене, напевно.
Чого чекати? Сповіді, прощання?
Війна сердець –
то програна війна.
У них висока, знаю я, ціна,
Бо відданість цінує сподівання.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.