…Й жертовне самозречення дороги

93

З КНИГИ «СВІДОМІСТЬ УДОСВІТА»

 

***

Грає градусником

Березень –

Ртуть то вгору,

А то вниз…

Вчора вітривсь

Перемерзлий день,

А сьогодні –

Сонце скрізь!

 

Сяйво всюди –

На левадах,

На воді

І на гілках,

Править сонце

Світлим ладом

У природі

І в думках…

 

Ртуть

В термометровій цівці

То внизу,

А то вгорі…

Точно так,

Як сік в підкірці

Вічних плакальниць

Беріз…

 

ВЕРБНА НЕДІЛЯ

Земля

До сонця

Всім єством повернута,

Прокинулась у ній

Зелена кров…

Який високий дух

В неділі вербної !

Як срібно

Біля

Золотих церков!

 

У кожній бруньці

Вість блага

Лоскочеться,

Цілують

Тиху воду

Небеса,

І ніжиться

Живе тепло

У котиках,

Й назад –

У землю! –

Проситься лоза…

 

Неділя вербна

В храми нас покликала –

Весну у них

Благословляє Бог…

Цей вічний ритуал

Перед Великоднем

Просвітлює нам душі,

Як любов…

 

***

Бог

Світле розуміння

Дав мені,

Що все з усього

Себе тче…

У мох м’який

З твердого каменя

Жива енергія

Тече.

 

Ніщо

Само не залишається –

Взаємодіють

Сонце й сад,

Кора й комаха

Уживаються,

Усе з усім

Знаходить лад.

 

І навіть

В протиріччях вічних

Завжди

Дотична є одна,

Асиміляція космічна

Не симулює,

А єдна!

 

Усе в усьому –

Мед у квітці,

В сльозі –

Сумління,

В співі –

Плач,

Свобода совісті –

У клітці,

У колоску –

Ясний калач…

 

В губах

Солоних вод –

Перлина,

В голівці сірника –

Вогонь…

В руках у Бога – 

Вічна глина,

В серцях людей –

Любов його…

 

***

Зима уже в землі,

А не позаду,

Вже сняться саду

Світлі-світлі сни…

Дощ наліпив на вікна

Винограду –

Солодких крапель

Ранньої весни.

 

Ті краплі сяють

На екрані рами,

Зволожують

Термометровий «плюс»,

Їх доторкнутись

Хочеться губами –

Такі вони

Привабливі чомусь.

 

В квітневому дощі

Є стільки світла,

Напруги стільки є

В квітневих клем!

Здається,

Вийду з хати –

І розквітну,

І стану садом

Сам я

Під дощем!

 

***

Кора на ній,

Немов залізна,

Вся в колючках

Вона стоїть…

Ця дичка зріла вже,

Щоб зрізать

Їй крону

Й пагін

Прищепить.

 

…В той пагін

Дикі соки хлинуть,

Й зростеться

Двоєдиність ця

В божественно

Цілющій глині

Жагою

Дички і живця…

 

***

Благовістилося дощем.

В плюш традиційний

Верби вбрались.

 

– Ви на мімозку схожі,

Мем…

 

– Та годі Вам!

Розглузувались…

 

Зверта увагу

Верболіз

На себе,

Як мала дитина…

 

– Ви схожі на фіалку,

Міс… 

 

– Мій джентльмене,

Досить кпинів!

 

Землевпорядниця-весна

Дні відміряє

сажнем сонця…

 

– Чому, принцесо, Ви одна?

Де Ваші пажі й охоронці?

 

Левада золотом латать

Сія на світ увесь в цю пору…

 

…Питальний знак так хоче стать  

Окличним знаком

З Вами поруч!

 

***

Сніг

Бруньці дзьоба наморозив –

У квітні зблиснула зима,

Кошачі лапки верболозу

Втягнули кігтики…

                                                Нема

 

У сонця

Й променя спротиву

Цій холоднечі навесні…

Чекало все на теплі зливи,

А повалив холодний сніг.

 

Я знаю –

Він дарма пробився

На землю крізь рядно рябе,

Бо має вигляд самовбивці:

Іде й оплакує себе…

 

***

А доля –

То поєднання

Надій,

Слів,

Прагнень,

Кроків,

Рішень,

Вчинків,

Дій…

 

***

…Й отав левадних

Перетлілий жмих,

Й жертовне

Самозречення дороги,

Й монаша простота

Смиренних вільх,

Котрі стоять в болоті

Скромно й строго;

 

І терену

Густа, аж чорна,

Тінь,

І жалюгідне

Золото окресів,

І ряднами

Зелених жабуринь

Затягнуті між берегами

Плеса;

 

Й морозом

Підсолоджений буряк,

І встромлений у хмару

Спис тополі,

І хламом

Коронований будяк

На смітнику стихійному

Край поля;

 

Й беріз

Запраний хвищами

Текстиль,

І гостроверхий,

Ніби чум,

Мурашник,

І ліс,

Розлізлий просіками

В гниль,

Й посадка,

Що пеньками грає в шашки;

 

І пасовисько,

І корівок з п’ять,

І спитий пан пастух,

До них байдужий,

Й нежата

Ця іржава сіножать,

Й напівосліпла

Жаба у калюжі;

 

Лежачий тин

При пустці край села,

Шугає білка,

Тче поземку ласка…

Це все,

Що ти за вік свій нажила, –

Це все твоє,

Моя душа селянська…

 

Буває так

Лише після пожеж,

Що не згоріло –

Тихо дотліває…

В село ти повернулася,

Еге ж,

Але ж…

Села,

О Боже,

Вже немає!

 

***

Колючий кущ

Пом’якшив себе листям,

Колючий кущ

На кішку вже не схожий…

 

***

У юності чомусь,

Не знаю сам,

Надавши чубу

Стилю і формату,

Я так хотів

Подобатись батькам

І вчителям,

І друзям,

І дівчатам.

 

Коли я перші гроші

Заробив,

Коли осмислив

Ома й Піфагора,

Коли вина півсклянки

Пригубив, –

Відчув,

Що стану теж

Дорослим скоро…

 

В селі було

Вже півсела стиляг,

А я тулив

До дірки в штанях

Голку,

І кепкували з мене

Дзеркала:

– А де ж твій цеп на шиї,

Де наколки?

 

Кіно

Крізь бурячиховий душок,

В такт музиці

Погойдувались перса,

При танцях я стояв,

Як пастушок,

Очима пас красунь

В нестримі серця.

 

Ятрив мій біль

Колючий небозвід

І я собі

Вже місця не знаходив:

Одну з дівчат

Проводив мій сусід,

А я обох їх

Потайки проводив.

 

Заходили вони

В колгоспний сад

І розчинялись

В темряві під віттям,

А я

Своїм веснянкам

Був не рад

І вус м’який свій

Люто ненавидів.

 

Я довго ще стояв

У тім садку,

Уявно бив сусіда

Й тяжко лаявсь,

А по дорозі

Сторожу Вітьку

Хвалився,

Що з побачення в

ертаюсь…

 

Селище Гришківці
Бердичівського району

на Житомирщині

 

Редакція «Української літературної газети» долучається до привітань, які
надійшли на адресу Михайла Пасічника з нагоди його 60-ліття.

З роси і води, друже Михайле!

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!