“Українська літературна газета”, ч. 4 (384), квітень 2026
ПРИТЧА З ВУЛИКА
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Тільки стільники зготують бджоли,
Матка вже повчає бджоленят:
– Оси – наші вороги. Ніколи
Їм не вірте, що вони – рідня!
Зроду бджоли з осами не дружать,
Оси ласі на бджолиний мед.
Б’ються бджоли з ворогами мужньо,
Де наш вулик – варта перейме.
Стерегтись – це оборону мати.
Пам’ятайте, бджілки, повсякчас:
Рій любити – значить захищати,
Всякій комашні і осам – зась!
Рій осиний – вихор смертоносний,
Хто на медозборі – бережись!
Чи то власний мед гірчить тим осам,
Чи летять на здобич – мед чужий.
Оси схожі. Мають жала гострі.
Це сусіди – тільки на квітках.
Необачно впустите у гості –
Буде голод в наших стільниках.
P.S.
Притча з вулика – батькам на здогад.
Підготуй дітей заздалегідь:
Змалку разом – і навчання й догляд.
Змалку – знати їм і ворогів!
– Москалі, як оси, небезпечні,
Це – лихі сусіди. Не рідня! –
В Україні матусям доречно
Так повчати діток-бджоленят.
ХЛІБНА ПРИТЧА
Певно, потреби спільнотно-множинні
Швидше в молитві почує Всевишній.
«Хліба насущного дай нам сьогодні!» –
Перше благання на милість Господню.
Але щось треба для втіхи людині –
І опонують: «Не хлібом єдиним…»
– Хліба нам, хліба! – волають голодні.
Їх вже не ваблять видовища жодні.
Кожна робота і кожен зарібок –
Що б не казали – на хліб і до хліба.
«Їсти – щоб жити!» – це з вічної істини.
Звісно, що ми не живемо, щоб їсти.
Так ми існуєм – за хлібом гонитва.
Саме тому він у п е р ш і й молитві.
ЗВАБА
– Якби осучаснився ти уміло, –
Завважив якось Вітрякові Млин, –
То був би – без вітру! – завжди при ділі:
Для тяги електродвигун дали б.
– А як же із крилами бути, як?
Хіба я без них взагалі – Вітряк?
– Невже не однакове наше мливо?
А хто більш рентабельний – в цьому суть.
Стоїш на горі архаїчним дивом,
Ось-ось до музею перевезуть.
– А як же із крилами бути, як? –
І досі зітхає-скрипить Вітряк.
ДЛЯ ОТАМАНІВ
Десь при Дунаї, кордоні задавненім,
Брилу тригранну на березі знайдено.
Пам’ятка, певно, була над розтокою –
Написи рубані з кожного боку:
«Сильний не той, хто погрожує порохом,
Сильний миритись вимушує ворога.
Гнів а чи гонор – то згуба хороброго,
Мудрий до миру схилятиме ворога.
Сила і мудрість цінуються дорого:
З миром вертають від табору ворога».
…Не застаріли поради із каменя:
Завше амбітні є горе-отамани.
ДЕ КРАЩЕ ЖИТИ
(Притча про заздрість)
Як Україну Руссю називали,
З чуток – найкращі землі на Русі.
Про це вже й дике плем’я моксель знало,
І заздрили в Європі майже всі.
– У русичів меди і вдосталь хліба,
У них грушки і на вербі ростуть.
А в нас не завше родить навіть ріпа.
І нащо, Боже, комарі нам тут?
– Європо, нарікання недоречні, –
Зійшов з небес до Риму віщий лист.-
Не маєш ти сусідів небезпечних,
Що підуть ордами на Русь колись.
Вони підступні, хитрі і лукаві,
Мов хижаки, зі здобичі живуть.
Щоб перейняти навіть руську славу,
Московію Росією назвуть.
Здобичники постануть москалями,
Та сподіватися на мир дарма,
В орди нової звичаї ті самі.
Там добре жить, де москалів нема.
Для москалів війна – здобичне свято.
Завжди і скрізь вони руйнівники,
Плюндрують те, що неспроможні вкрасти.
Агов, Європо! Стережись таких!
Московія – це антисвіт людини,
Творіння сатани, що смерть несе.
У війнах з українцями загине.
Державність України – над усе!
Це від лукавого лихі сусіди,
А сили боронитись Бог дає.
Де московити, там неволя й біди.
Хваліть ту землю, де свобода є!
м. Київ
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.