“Українська літературна газета”, ч. 6 (362), червень 2024
ОТЧЕ НАШ
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Отче наш, що давно не на Небі,
Хай освятиться царство Твоє
Кров’ю усіх невинних…
І хай прийде ім’я Твоє
На цю грішну планету
Явленням нового Богонемовляти…
(Знаєш, а для нас ніколи
Див не було достатньо,
Мов Хомі невіруючому…)
Хай небо і земля
Будуть сповнені миром.
(А не волею земних богів!..)
Хліб наш щоденний
Дай нам лише завтра…
Аби ми бачили майбутнє.
(Щоб не думали про сьогодні…)
Не пробачай нам наших провин,
Як і ворогам нашим
Не пробачай!..
Не виходь за межі лукавого,
Увійшовши у власний храм.
Але…
Визволи Себе від жертв…
19.10.2023
ТИ КАЖЕШ…
Ти кажеш: «Засни…
Завтра – буде завтра.
«Завтра», можливо,
Принесе воскресіння надій…
Просто напередодні
Потрібно виспатися…»
Але як заснути,
Якщо причина – в мені?
Закриваю очі – відкриваю рани…
Замикаю двері – відмикаю ніч…
Я так давно не молилася!!!
Я забула дорогу до храму…
Назву храму…
І, власне, сам храм
Забула!..
Лише розп’яття пам’ятаю…
А точніше – його тінь,
Яка йшла попереду
І кричала юрбою:
«Розіпни!..»
Ти кажеш: «Засни…»
Але як заснути
Напередодні другого
розп’яття?..
Я ж не знаю, хто я:
Юрба?
А чи Його тінь?..
02.09.2023
***
Я долучаюся, світе, до сотень німих молитов:
Навіщо лукавиш і матір ведеш на Голгофу?!
Чи ж руки умити (немов тут – вода, а не кров) –
Не гріх, о джентльмене???
…Так, світе, ти завше – філософ…
Ти гарно міркуєш і знаєш чомусь наперед
Усі варіанти… (можливі дороги до страти…)
Бо в серці – не храми, – пєньондзи і власний портрет…
Твої президенти – вони не іуди, – пилати…
03.10.2022
Повернення
Я повертаю…
Вертаю…
Розвертаюсь спиною до дня,
І до ночі обличчям…
Вивертаю нутро
Своїх власних страхів –
На прокляття юрбі
І на осуд царів цього світу…
Бо несила ховатись
Поза плівкою дивних надій.
(Парниковий ефект значить трохи…
Але небагато…)
Ти не кат,
Не пилат
І не каїн, народе…
(А я не свята.)
Я довіку стоятиму тут.
(Ти мені – піднебесся…)
Не корись.
Не хитайся.
І, напевне, нарешті забудь
Хресний хід свій…
Це – меса.
Лиш меса…
03.10.2022
ТЕМРЯВА
Темрява моя вимріла,
вимріяла, розчахнута…
Я би її зіницями
різала, різала…
Стань же мені за спиною
Вартою, Доле… Вартою
буду любові – стань мені
ризою…
Думка мені кривавиться,
дії мої розіпнуті…
Тисне вінок мені…
Тату! А я ж не зрадила…
Винна в своїй невинності.
(Мала б, напевно, звикнути…)
Тільки ж чому так боляче
бути людською вадою?..
Кланяючись, плюють вони…
Зрадили, вже цілуючи…
Чом так боюся ніжності?
(Знаю її лице…)
Станеш царем, даруючи.
Злидарем – відбираючи…
Пекло тут, Мамо? Рай? А чи…
Вперто мовчиш про це…
Темрява моя вимріла…
Ріжу її зіницями…
Стань же мені за спиною.
Вартою, Доле, стань…
…Чом не зростаєш вірою?!.
Зрадою-багряницею
Світ упіймав-спинив мене…
В серці холоне сталь…
12.01.2024
ДІМ
М.
Я будую для нас власний дім
Руками найуміліших фантазій-будівничих:
Мріємонтажників,
Мулярів найміцніших почуттів,
А надто фасадників любові,
Лицювальників
взаємодовіри й вірності…
Хочу мати найкращий…
Найкращий дім!
І найкращого господаря в ньому…
Ну скажи: а хіба це гріх –
По-жіночому мріяти?..
А ще знаю наступне:
Якщо ти допоможеш мені
Мріяти із дизайнерським смаком,
Ми обставимо наші кімнати
Не холодними меблями
(Що так боляче тиснуть на волю),
А красивими затишними віршами,
Вічними щасливими романами,
І дорогоцінними словами про найсокровенніше…
А ще – книгами, книгами, книгами… –
Книгами подій і років…
(Найкращих років.
І найнеймовірніших подій.
Де ми з тобою – головні герої.
Байдуже, позитивні, а чи негативні.
Головне – головні!..)
…Ми таки його добудуємо, –
Дім усередині мого серця –
Серця, що всередині
Серця твого…
P.S.
І сталося:
Найміцніша фортеця
Менш надійна за наш дім,
Любий…
16.01.2023
ПІСЛЯ НАС ЗАЛИШАТЬСЯ ВІРШІ…
М.
Після нас залишаться вірші:
Малі і дорослі,
Білі і сірі,
Вільні і полонені
Загадковими обставинами…
А відтак
Римовані і ранені,
Перебинтовані
Алегоріями життя…
Здорові і трішки немічні,
Поспіхом підліковані
Сюжетами не про нас…
(Буває…)
Після нас залишаться вірші:
Поезії-песимісти і вірші-оптимісти,
Строфи-холерики,
Сангвініки й меланхоліки…
І навіть… вірші-флегматики, –
Мов мудрі констатації фактів,
Чи голоси музики,
Трішки схожі на тебе,
Свого мудрого тата,
І просто мої улюблені…
Після нас залишаться вірші:
Вірші-люди і вірші-нелюди,
Мертві, півмертві і вічно живі;
Усміхнені і заплакані,
Білі і кольорові,
Прозорі і темні-темні,
Як дівочі очі у безвітряну ніч,
Звернені в безмісячне небо…
(Буває…)
Після нас залишаться вірші…
Можливо, навіть кращі
За наших дітей,
Мало не народжених нами
У нашому теоретично можливому
Спільному світлому майбутті…
Наші діти-вірші…
Такі ж вередливі і своєвільні,
Потребуючі вічного вільного часу
І безміру-безміру уваги…
Після нас залишаться вірші…
А твій мало не дописаний
Великий роман про нас
Народиться шедевром –
Твоїм найвродливішим сином,
Зачатим від мене…
(І сталося б…)
…Однак ти власноруч,
Мов найвідоміший гоголівський герой,
Уб’єш його… –
Ще в материнському лоні,
На пізньому-пізньому етапі, –
За пів крику і пів подиху
До мого власного
Нового народження…
(Буває…)
20.01.2024
***
Так, усе, що в мені найгіршого, –
Почуватися віршем… віршами…
Рвати нерви на клапті (завше, о!) –
І кровавити… серцем глибшати…
Вкотре гіркнути найсвідомішим –
Жінко-долею, матір-втратою…
Утікати в найневідоміше:
«Я – за братом…
Бо світ – за ґратами…»
І дорогою, перем’ятою, –
Йти сльозою, і все солдатською…
Хай же біль мені пахне м’ятою…
Хай могила не стане братською…
Може, вкажете шляху кращого? –
Хоч дном пекла, аби із ватрою…
…Так, усе, що в мені найслабшого, –
Бути матір’ю… Бути матір’ю…
02.10.2022
ЗАМІСТЬ МОЛИТВИ
Сили подай мені, Матінко, сили!..
Людяності. Тепла. Доброти…
Сили мені розкопати усі могили.
Віри мені перенести усі хрести…
Буду Ісусом, Месією, Ієшуа…
(Ти називай мене, Тату, так, як Тобі до вподоби.)
Перша твоя померла. Другою я прийшла.
Бо… негорда.
Сили подай мені! Дуже багато сили…
Віри, мов зерня. Й ніжності зовсім трохи…
Буду вбивати ніжно. Зцілювати – насильно.
Тільки б не розіп’ясти…
її… Епоху…
…Часу мені б розкопати усі могили…
Змоги мені б перенести усі хрести…
Віри, надії, любові, мудрості й… сили…
Р.S.
Я – не Месія, Мамо. Я – Ти.
11.12.2024
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.