***
Серед шуму маленького міста,
Десь у вирі чиїхось турбот,
Попри сльози й обпалену відстань
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Йдуть оті, хто – незламний народ!
Хто невтомно щоразу й крилато
Із птахами злітає увись
І для кого всіх ран – не багато,
Хоч на рани знов біль примостивсь.
Хто втамовує розпачі й болі,
Що на іншому боці дзвінка,
Хто як плаче, і то мимоволі,
Хоч буває безсила рука.
Хто десь там, віч-на-віч із рікою
Розливає на хвилі свій жаль,
А тоді разом в дим – з головою,
Бо твердіша, насправді, за сталь!
…Серед шуму маленького міста
Йде маленька велика вона,
Їй на диво, немов піаністу,
Дуже личить ця юна весна!
Бо єднає те чорне і біле,
З-поміж шрамів і зболених швів
І торує свій шлях так уміло,
Як ніхто іще досі не вмів.
12.03.2025
Мости
Ми усі прокладаєм мости
Від душі, що на струнах любові
Починає у тиші цвісти,
Розкошуючи щастям в розмові.
Ми усі прокладаєм стежки,
Хто які і кому як вдається:
Хтось гаптує яскраві рядки,
А у когось на клоччя все рветься.
Ми усі прокладаєм шляхи,
Заплітаючи в кожен надію,
Щоб селилися в гніздах птахи
І радів врожаям, той, хто сіє!
Ми усі — той маленький місток
До великої нашої МРІЇ,
Ми міцніші стаємо щокрок,
Бо по-іншому просто не вмієм!
Ми усі проростаєм із тих,
Хто вертався до свого порогу,
Прокладаючи вперто мости
І карбуючи мить Перемоги.
1.07.2025
А Україна знов тримає небо
А Україна знов тримає небо —
Бо попри все і всупереч трима!
А світ глухий, сліпий і знов за себе —
Нема душі і правди геть нема!
Моя Вкраїна зболена й незламна,
Моя земля — у полумʼї свічі…,
А їм — як мить у вогниках рекламна,
Та наше небо плаче уночі.
Та наше небо плаче неупинно,
Його тримають доньки і сини.
Звучить молитва матері про сина,
А лютий люто йде у наші сни…
4.10.2025
Дякую за ранок, мій Герою!
Хлопчику, ти знову у окопах,
Лихо у світанок рвалось роєм…
Сліпо одвертається Європа…
Дякую за ранок, мій Герою!
Як ти там, дідусю? Повертайся!
Янгол хай попереду з тобою!
Тільки лиш здоров’ям не здавайся!
Дякую за каву, мій Герою!
Батьку, вистачає тобі сили?!
Навіть молодий тоді не встояв…
Будемо надійним тобі тилом –
Дякую за днину, мій Герою!
Сину, я крилом тебе закрию!
Рани всі молитвами загою!
Кожною сльозинкою умию!
Дякую за вечір, мій Герою!
Милий, вбережу тебе любов’ю!
Чуєш? Захищу тебе собою!
Свічечку поставлю за здоров’я.
Дякую за ночі, мій Герою!
Дівчинко-красуне, обіймаю,
Руки розкладу, неначе стіни.
Я за тебе Господа благаю,
Дякую за захист, Героїне!
8.12.2025
На білім світі
Усе бува у цьому білім світі
І різних вистачає кольорів,
Подій на усі букви в алфавіті,
Несхожих за мелодіями днів.
Усе переплітається навколо:
І долі, і погода, і біда,
І перше світанкове дивне соло,
Посуха і нестримная вода.
І пісня, лиш народжена зі слова,
І слово, ненаписане в піснях,
І віра, і найкраща рідна мова –
Усе цей світ тримає у руках.
І квіти, що зіп’ялися в руїнах,
І сонях недостиглий, що згорів,
І щастя у любові в рідних стінах,
І те, що світ побачить не схотів…
І зорі, що з’являються на небі,
І сяйво, що навічно миготить,
І вірність, що дарує тільки лебідь,
І зрада, що вогнем уже горить.
І шлях, що у молитві від порогу,
Й останній спопеляючий вже шлях,
Розрухою озвучені тривоги,
І світ, що загубися у світах…
18.02.2026
Мелодія Всесвіту
Зазвучала Всесвіту душа:
На струні окрилено-незримій,
Навіть той, хто звично поспішав,
І себе знайшов у кожній римі!
Засвітилась Всесвіту краса,
Об’єднавши музикою зорі,
Спалахнула в поглядах роса,
Забринівши хвилями на морі.
Затремтіла Всесвіту та мить –
Пригорнула скрипкою до себе:
І уже у музиці звучить
Кожне слово, мовлене до неба.
Задився Всесвіту маяк
На єства яскраву незбагненність –
Бо лише мелодія отак
Обіймати може крізь буденність!
Захопилось Всесвіту перо –
Описать гармонію вже й годі!
Може, хтось і ставить на зеро,
Ну а я – до Всесвіту мелодій!
3–4.12.2025
Тюльпани кольору тривоги
Ростуть крізь лютий цілий рік,
Торують стежечки-дороги,
Душі даруючи свій лік.
Тюльпани кольору надії
Вдихають барвами весну,
Бо так ніхто того не вміє:
Зійти, прокинувшись од сну.
Тюльпани кольору любові
Хвилюють трепетом тепла —
То наче магія у слові,
Що за трикрапкою була.
Тюльпани кольору печалі,
Тюльпани кольору снігів,
Тюльпани кольору коралів,
Тюльпани кольору громів…
7.02.2026
В тривогах між відлік лих!
Ми пʼємо з тобою каву —
Я знову впізнала смак,
Неначе душі заграва
Гаптує всі барви так.
Буває, шукаєм рими,
Бракує і слів бува:
Ми разом удвох із ними
Мережимо всі дива.
А часом ми нишком плачем,
В непроханім ритмі сліз:
І легше від цього наче,
І важко, мов тягнеш віз!..
А ген на порозі днини —
Молитва одна на двох
Світанком до неба лине,
Почув би то тільки Бог!
Колись у вечірній тиші
Мовчання тамуєм крик…,
Тоді вже натхненно пишем,
Аби лиш той ритм не зник.
Не раз видихаєм лютий
І лютий щораз — на вдих…
Та нам попри те все ж бути
В тривогах між відлік лих!
Усупереч втратам пишем,
Усупереч горю ждем,
В підвалах дітей колишем,
У весни свої ідем.
У снах обіймаєм Мрію,
Виходимо геть на край —
Отак ми на двох умієм!
Ти чуєш? Гайда на чай!
Тобі я наллю гаряче,
Зігрію в один ковток:
Ти поруч, а це вже значить,
З’явився новий листок!
Сьорбнемо буденних митей,
Вдихнемо на повну знов
І будем щасливо жити.
Кохання, ти тут, агов?!
Візьмем замість цукру віру
І небо іще візьмем.
Хто знає коханню міру?
Ти будь моїм кожним днем!
27.03.2026