ВСТУП
Там, де йшли вони, то всюди
Лиш хрести стоять,
А в могилах позабутих
Їх кістки лежать.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Вже давно туди не ходять,
Квітів не кладуть.
На могилах часом маки
Влітку зацвітуть.
І не раз згадає в тузі
Матінка стара,
І заплаче, бо вмирати
Скоро їй пора.
Вже ніхто, крім неї більше
В смутку не прийде
І могили її сина
В полі не знайде.
Тільки хрест стояти буде
Там вже віддавна
І стрічати ніжним цвітом
Буде всіх весна…
1
– Кажуть люди, капітане,
Що у вас є сан.
– Правда, хлопці, – відповів їм
Зразу капітан. –
Все війна, – продовжив знову, –
Хай би вже їй грець!
Капітан для вас я, хлопці.
В тім селі – отець.
– Ви – отець? – спитав відразу
З сміхом весельчак. –
Про отців в нас, капітане,
Всі говорять так:
Що найкраще в світі цьому,
То лише попам,
А також від них не гірше
На печі котам…
Засміялись всі, всміхнувся
Хмуро капітан.
Жартуна штовхнув хтось в груди:
– Що ти! В нього – сан!
– Сан?– всміхнувся хлопець знову,
Скинувши бушлат. –
Там, де хрест, в отця на грудях
Бачу автомат…
– Та облиште! – мовив знову
Тихо капітан. –
Так, як ви, тепер я, хлопці,
З вами – партизан.
Другом став нам серед лісу
Місяць цей вгорі,
Й навіть дощ, що докучає
Часто в цій порі.
В цьому лісі, між собою,
Кожен з нас, як брат,
Бо зріднив всіх в цій землянці
Друг наш, автомат.
Він виспівує щоденно
Нам свої пісні.
І ніде не полишає
Нас в найгірші дні.
Може, хтось в оту хвилину
Дівчину обняв
І, цілуючи кохану,
Ніжно щось сказав.
Їм, ясніючи красою,
Сад вишневий цвів,
І до ніг із віт стелився
Солов’їний спів.
І тепер вони, обнявшись,
У саду стоять,
А до нас лиш пригорнувся
Друг наш, автомат.
Бо лише йому одному
Віддані серця.
З ним стояти будем, хлопці,
Разом до кінця…
Капітан замовк на хвильку,
Вийшов, закурив,
Потім знов ввійшов в землянку
І заговорив.
І полилася безжурна
Капітана річ,
І лягла до ніг хлоп’ятам
Тиха ніч…
2
– Ти розгледіла в тім лісі
Вашого отця?–
Все випитував у жінки
Старший без кінця.
– Так, я бачила, мій пане.
Був це справді він.
Поряд нього хлопців двадцять –
Весь його загін.
– Ти не брешеш? – мовив старший. –
Показала б нам?
– Що ви, пане. Там, де скажу,
Ви пішли би сам.
– Може хочеш заманити?
Тягнеш на слизьке?
Може, з ними зговорилась?
– Що ви! Як таке?
– Щоб повірили, то мусиш
З нами, жінко, йти
І поможеш тих бандитів
У ліску знайти.
Ми під’їдемо до тебе.
Сядь і поглядай.
І нікому, щоб ні слова,
Лиш на нас чекай…
3
– Капітане, подивіться!
Там, де те сільце,
З двох сторін солдатів сотня –
Нас беруть в кільце.
А спереду якась жінка
Швидко шляхом йде.
Певно та, що вчора була
Їх сюди веде.
– Що ви, хлопці, спохмурніли?
Це ще не кінець.
Зараз недругів зустріне
Роєм наш свинець.
Пам’ятайте, що за нами
Весь батьківський, рідний край,
То ж, повстанче, стань до бою
І ні крок не відступай!
– Е, та тут їх є до біса! –
Мовив весельчак. –
Вибирай, кого ти хочеш,
На любий твій смак.
– Може, отче, – тихо інший
Хлопець проказав, –
Я би сповідь наостанку
Тут від вас прийняв.
– Що ти, сину. Сповідь – добре,
Але всьому час.
Хто за волю йде вмирати,
То простить Бог нас.
Ми не йшли розбій вчиняти,
Лити чиюсь кров.
Ми піднялись визволяти
Свій народ з оков.
Тож усі стаєм стіною
І ні крок назад.
Хай сьогодні скаже слово
Друг наш, автомат…
4
Після бою, на узліссі
Зажурився клен.
Полягли там славні хлопці,
Хто ж їх знав імен?
Той хлопчина, що тужливо
Сповіді прохав,
Все ще дихав і у муках
Біля них конав.
Бідна мати, мов на крилах,
Злетіла сюди
І принесла у долонях
Синові води.
Та води не треба було,
Згас він на очах.
Пригортала його мати –
Все лице в сльозах…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.