Ігор Топоровський. «Повстанці»

356

ВСТУП

Там, де йшли вони, то всюди

Лиш хрести стоять,

А в могилах позабутих

Їх кістки лежать.

Вже давно туди не ходять,

Квітів не кладуть.

На могилах часом маки

Влітку зацвітуть.

І не раз згадає в тузі

Матінка стара,

І заплаче, бо вмирати

Скоро їй пора.

Вже ніхто, крім неї більше

В смутку не прийде

І могили її сина

В полі не знайде.

Тільки хрест стояти буде

Там вже віддавна

І стрічати ніжним цвітом

Буде всіх весна…

 

1

– Кажуть люди, капітане,

Що у вас є сан.

– Правда, хлопці, – відповів їм

Зразу капітан. –

Все війна, – продовжив знову, –

Хай би вже їй грець!

Капітан для вас я, хлопці.

В тім селі – отець.

– Ви – отець? – спитав відразу

З сміхом весельчак. –

Про отців в нас, капітане,

Всі говорять так:

Що найкраще в світі цьому,

То лише попам,

А також від них не гірше

На печі котам…

Засміялись всі, всміхнувся

Хмуро капітан.

Жартуна штовхнув хтось в груди:

– Що ти! В нього – сан!

– Сан?– всміхнувся хлопець знову,

Скинувши бушлат. –

Там, де хрест, в отця на грудях

Бачу автомат…

– Та облиште! – мовив знову

Тихо капітан. –

Так, як ви, тепер я, хлопці,

З вами – партизан.

Другом став нам серед лісу

Місяць цей вгорі,

Й навіть дощ, що докучає

Часто в цій порі.

В цьому лісі, між собою,

Кожен з нас, як брат,

Бо зріднив всіх в цій землянці

Друг наш, автомат.

Він виспівує щоденно

Нам свої пісні.

І ніде не полишає

Нас в найгірші дні.

Може, хтось в оту хвилину

Дівчину обняв

І, цілуючи кохану,

Ніжно щось сказав.

Їм, ясніючи красою,

Сад вишневий цвів,

І до ніг із віт стелився

Солов’їний спів.

І тепер вони, обнявшись,

У саду стоять,

А до нас лиш пригорнувся

Друг наш, автомат.

Бо лише йому одному

Віддані серця.

З ним стояти будем, хлопці,

Разом до кінця…

Капітан замовк на хвильку,

Вийшов, закурив,

Потім знов ввійшов в землянку

І заговорив.

І полилася безжурна

Капітана річ,

І лягла до ніг хлоп’ятам

Тиха ніч…

 

2

– Ти розгледіла в тім лісі

Вашого отця?–

Все випитував у жінки

Старший без кінця.

– Так, я бачила, мій пане.

Був це справді він.

Поряд нього хлопців двадцять –

Весь його загін.

– Ти не брешеш? – мовив старший. –

 Показала б нам?

 – Що ви, пане. Там, де скажу,

 Ви пішли би сам.

– Може хочеш заманити?

Тягнеш на слизьке?

Може, з ними зговорилась?

– Що ви! Як таке?

– Щоб повірили, то мусиш

З нами, жінко, йти

І поможеш тих бандитів

У ліску знайти.

Ми під’їдемо до тебе.

Сядь і поглядай.

І нікому, щоб ні слова,

Лиш на нас чекай…

 

3

– Капітане, подивіться!

Там, де те сільце,

З двох сторін солдатів сотня –

Нас беруть в кільце.

А спереду якась жінка

Швидко шляхом йде.

Певно та, що вчора була

Їх сюди веде.

– Що ви, хлопці, спохмурніли?

Це ще не кінець.

Зараз недругів зустріне

Роєм наш свинець.

Пам’ятайте, що за нами

Весь батьківський, рідний край,

То ж, повстанче, стань до бою

І ні крок не відступай!

– Е, та тут їх є до біса! –

Мовив весельчак. –

Вибирай, кого ти хочеш,

На любий твій смак.

– Може, отче, – тихо інший

Хлопець проказав, –

Я би сповідь наостанку

Тут від вас прийняв.

– Що ти, сину. Сповідь – добре,

Але всьому час.

Хто за волю йде вмирати,

То простить Бог нас.

Ми не йшли розбій вчиняти,

Лити чиюсь кров.

Ми піднялись визволяти

Свій народ з оков.

Тож усі стаєм стіною

І ні крок назад.

Хай сьогодні скаже слово

Друг наш, автомат…

 

4

Після бою, на узліссі

Зажурився клен.

Полягли там славні хлопці,

Хто ж їх знав імен?

Той хлопчина, що тужливо

Сповіді прохав,

Все ще дихав і у муках

Біля них конав.

Бідна мати, мов на крилах,

Злетіла сюди

І принесла у долонях

Синові води.

Та води не треба було,

Згас він на очах.

Пригортала його мати –

Все лице в сльозах…                                                                                                                                                               

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!