«БРАТАМ»
Від болю – горілка…
Із болю – пісня.
А в пісні – і щем, і бунт.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Це – прірва.
До неї прийти не пізно,
Почувши Божу трубу.
Я мрійно біжу
По хмаринах білих
У друге дитинство аж.
Апостоли так по сльозині бігли…
Маловір’я.
Мандраж.
А ще ця відраза до віршів.
Голо.
Костильно дзвенять слова.
Браття московські,
Ви ж не «моголи».
Як зрозуміти вас?..
Я ж вас… та я вам…
Ну що ж ви… гади?..
Я знаю, не ангел теж…
Спалили, як «фріци»,
Мою сільраду
І про любов галдите.
У спини стріляєте
Сито й підло.
У вас же Поети є!..
Літає печаль на модерних мітлах,
Криваву «пальонку» п’є.
В семи поколіннях
Хтось вити буде
Про ваш братовбивчий шал.
Я знаю, між вами є також Люде…
І їх мені тихо жаль.
Із болю – горілка…
З горілки – пісня.
А в пісні – і щем, і бунт.
Це – правда.
До неї прийти не пізно
Під шосту Божу трубу.
МАМАЙ
Битва.
Рано темніє.
В полі – привид Мамая.
Він вмирати не вміє.
Він між пеклом і раєм.
То співає, то б’ється,
То сміється, то плаче,
Як поранена птиця,
Характерник козачий.
Шрами навхрест у нього.
Семиструнна шаблюка.
Щось у ньому від Бога,
Щось у ньому від крука.
А кругом, на деревах,
Одноразові гнізда,
Пінопластові леви
Мерседесами їздять.
Він чужий цьому світу.
Він сильніший за нього.
Його зірка ще світить
На безсмертну дорогу.
І сміються людиська,
І кар’єру клепають.
Темно.
Вітряно.
Слизько.
В небі привид Мамая.
* * *
Готовий жити,
Готуюсь вмерти
За Україну,
Поет і воїн…
Нехай стріляють
Важкі і вперті –
Але не в спину.
Брати і сестри,
Предки й нащадки,
Мамай і мама,
І бунт, і магма,
Зоря і поле…
Усе по колу.
Біль не спочатку.
Лиш свіжі шрами…
ІЗ ЦИКЛУ «ВЕСНА І ВІЙНА»
3.
Всі війни завжди за межею слів.
Багдад гуде молитвами імамів.
Я, в людстві розчарований, змілів,
Немов дитя під бомбою без мами.
Своєї зірки голос загубив,
Який вже чув, мов дзвін своєї ж крові.
Повстали рабовласники –
Раби ж
Були і так завжди й на все готові.
Печаль космічна.
Бойня ще земна.
Хоч не за землю, не за честь…
Куди там…
В мою весну просочилась війна,
Немов ковбой з повадками бандита.
Тож замість птахів зверху літаки,
Немов розп’яття срібні в золотому…
Чом людство не людніє за віки,
Відомо Богу.
Спільному.
Одному.
СИРЕНИ І ДЗВОНИ
Це сирени не ті,
Що колись Одіссея чекали.
Воском вуха від них не заліпиш, як стогнуть вони.
Сам до щогли прив’язаний, будеш чекати металу,
Вибухової хвилі диявольської глибини.
Ці сирени не ті…
І війна не Троянська.
Хоч війни
Всі подібні –
Мов кров, −
За Ітаку атака, чи ні.
Пенелопа чекає?
Європа?
Чи Азія рвійна?
У сирен тих і нинішніх
Схожі смертельно пісні.
Як тривоги відбій –
Перестануть волати сирени.
Чути дзвони соборні
І плин вертикальний Дніпра.
Корабель ворогів піде на…
Розширяться вени.
І тунелями вен
Йде у вічність
Епоха стара.
31 бер.22.
АПОКАЛІПТИЧНЕ
…Тривають ігрища чоловічі.
Біси.
Відьми.
Капкани.
Повні патрони – погаслі свічі.
Гільзи – з кров’ю стакани.
Зверху блукає космічне сміття:
Люди і там є люди…
Скільки зосталось?
Яке століття
Всім нам останнім буде?
Віруси.
Опіум.
Бійки.
П’янки.
Чорної цвілі запах.
Хто ми тут:
Пліснява?..
Чіпи?..
П’явки?..
Сфінкси на задніх лапах?
Божа подоба –
Якщо ми з Богом,
А без Бога –
Глянь вище…
Цирк у дурдомі.
Шоу і блоги.
Фейки
І торговище.
Маски потрійні.
Очі партійні.
Страх і вмерти бажання…
В душах тривають
Космічні війни.
Ядерна – то остання…
Темна, як трумна,
Ніч перед боєм.
…Хрестимось,
Голонасінні.
Віриться серцю,
Що Лот із Ноєм
Вже народились
У сіні…
м. Львів