Ігор Калинець. Перед цими воротами…

415

*

 

перед цими воротами

хам повинен зупинитися

ці ворота маленькі термопіли

за ними біле полотно

на зеленому лузі

недоторкана держава

поезії за яку ми також

спізнаємо смак крові

 

*

 

мова йтиме про поета

в спокою лишім тиранів

 

мова йтиме про зухвальця

даймо спокій тим

кому заціпило

 

мова йтиме про Митусу

але чому б не згадати

Голобородька чи Воробйова

моїх ровесників

 

«отже

словутній півець Митуса

древле за гордость не

восхотіша служити князю

Данилу роздраного аки

зв’язаного приведоша»

 

але чому б тоді

не підсумувати своє

м о в ч а н н я

 

*

 

а щодень

на одно сонце меншає

 

а щоніч

на одну зорю більшає

 

а щодень і щоніч

меншає більшає

 

та незмінно

на чолі кожен несе

обов’язку герби

 

навіть не підозріваючи

 

тільки я Митусо

мушу знати

 

про свій герб неприкаяний

герб м е л а н х о л і ї

 

 

*

 

скину на терези

все зіжухле листя слів

підсумовуючи мовчання

 

o яка вже пізня осінь

нашого мовчання

 

o яка забава вітрові

наше дрібне мовчання

 

можливо я міг би

промовити

 

найсолодша

 

та чи варті всі слова

супроти твого імені

 

та чи варті всі слова

золотого листка дня

 

що з гіллі осені

ось-ось зірветься

 

*

 

поки не вистоялося мовчання

запізнися на одну хвилину

 

поки слово не округлилося в плід

запізнися на одну хвилину

 

поки у вітрові не навчуся

вбачати Митусину зухвалість

 

я також як і він

кохатиму цю осінь

 

я також як і він

відійду з цим осіннім днем

 

вільний від ласки меценатів

запізнися на одну хвилину

 

не залишивши жодної книги

запізнися на одну хвилину

 

*

 

заблудимось у цій самотності

 

поміж цих трьох дерев

поміж цих трьох днів

 

найкраща моя поема на корі під мохом

найкраща рима до мене то ти

сама найдовше моє життя один із цих днів

 

не вірю що є чужий

адже чужий

зрадив би нашу тишу

 

а коли він заблудився у цій самотності

поміж цих трьох дерев

поміж цих трьох днів

 

то його поема буде на корі поверх моєї

то його рима буде звучнішою ніж ми

і на своє життя він вибере

котрий завгодно день

 

*

 

і Митуса теж має

осінь за коханку

 

пергамент на вітрі полощеться

не для його калити

 

хай виброджує на городі

бузиновий атрамент

 

хай вправляються нестори

в кирилиці по монастирях

 

підсумовуючи мовчання

Митуса скаже

 

бояни замуровуйте

медом князівські вуха

 

на золото осіннього дерева

проміняв я княже

 

отож не мій пергамент

на вітрі полощеться

 

не мій атрамент

бродить у лозах

 

*

 

всі герби знаті нашої

в чужинецьких музеях

всі герби ремісницькі

в чужинецьких руках

всі міста наші

з гербами зайд

 

навіть золоте дерево

і се у саді сусіда

навіть ся осінь

не за нашим календарем

навіть ти Митусо

власне кажучи

не на часі

 

адже твоє мовчання

одиноке

і ті що зводити мають

вежу мовчання

стирти газетні громадять

 

*

всі книжки мої розкупив вітер

всі книжки мої спалив ясен

всі книжки мої в найбезпечнішій

книгозбірні

у зрадливих очах милої

 

прийшов ще один меценат

та й каже

я також вітер

 

прийшов ще один ясен

та й тиче

ось індекс книг

для спалювання

невже я запізнився

 

прийшла ще одна мила

та й мовить

нема очей зрадливіших

над мої

 

але я не мав більше

для іншого вітру

для іншого ясена

для ще одної милої

ні рядочка

 

*

 

підсумовуючи мовчання

промовлю тоді

устами осінньої днини

 

непевним кольором

твоїх очей

 

жовтою хмаркою

дерева за вікном

 

підсумовуючи мовчання

скажу

 

*

 

яке нечуване щастя

з-поміж мільйонів

що жили живуть

і житимуть

 

устами осінньої днини

непевним кольором очей

оманливою зустріччю рук

жовтою хмаркою

дерева за вікном

мовчати нам

 

zbruc.eu

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!