“Українська літературна газета”, ч. 9 (353), вересень 2023
«Якщо втратиш, то не надолужиш», –
…Мудрі, часом, читаю розжужики.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
А задивишся на плин у часі,
То зникає – усе, віком й зразу.
То – розтріскається, те зіпсується.
Вийде з моди, ужитку, набусене.
То черствіють запеклі обожнювання,
То увага чекає запрошення
Витинанок молодших, відношення…
Та, як день – естрагонові сходження,
Й саламахи на гречці, підкускою!
…А квасоля гостренька, цибулькою…
***
Я осінньої депресії ніколи
І не маю і не матиму, напевне.
Як розгублюватися, коли засоли
Руки у заквасці миють запашенно?
…Як насмажена у губах бараболя
Конкурує з дерунами на грибах.
Й карасі з річок заскакують, вгодовані,
На пательні з кабачками, на качках…
А діброви, наакрилені, смугасті,
В тертий мідний колір жовтих окунів,
Розчиняє нам щорічні перші класи
Вернісажу дій з вітань і щебетні.
***
(Пернатий стиль):
Сивка-бурокрилка,
Як й онука-соня
Любить журавлинку
На десерт й до нього.
..Вийшли на болотні
Ягідні дендрарії –
Аж, коли спекотно
Йшлося чагарями.
Тільки журавлинку
З гілля вспостережили,
А там бурокрилка –
Снідає вже першою.
***
(Пернатий стиль):
З підмерзлого моря залісного
У київські затишні Нивки
Здавен прилітає погрітися
Куличка, морська пташка сивка.
А круть розпахтіло-епічний –
Аж їсть швидку поглядом змірним:
Як з неї ж знімати по пір’ячку
За виліт й приліт в Україну?
***
Складніше почути й навчитися
Стало у школі з війною.
Тремтить спілкування – записками
І слайдами на пам’ять гронну.
…Й на диво ж, не тільки відмінники
Торують лани без перерви,
А й інших – цікавлять малинники,
І груші-петрівки, й озера,
І ночви зручні – як обчислити,
В них кількість батонч-енергетиків
Для армії і волонтерів,
…З чим прийшлось мати справи-полини.
Подорослівшим учням й …предметам.
***
Вереснева розкидана школа залагодить…
На зумі-уроці нестримані учні
Ні-ні, на щось інше та й звернуть увагу.
На бджілки-залітки, на вуличні кручі,
На збурені голосно гримки-бабахи.
Хмаринки нових слів гарматної днини
Рацухами перепливають між стінами.
…Й уважність, кульбітами, з неба –
у шахти
Пірнає, злітає, і смішно калатає.
***
Вчителі, дистанційкою, з учнями
Мов, подружжя стіною розлучені,
Необхідному – гомонять ввічливо.
А що поруч, крім відео, нічого.
…Хтось – пастилу городинну точить.
Хто – запертий в квартирі морочній.
Та уроки й по відео-мовці –
Кают-компанії та люки-лоцмани!
***
Прийняти – це не пояснити.
Лише відчути, як поламано
Змінилося життя відкрите
На сходи в небезпеку явлену.
Й одна спорідненість-фортуна
Із рятівним чутливим духом
Дає – й прийняти важкогупне,
Й знаряддя вижити, стосмугне.
***
Не тисне піч температурою,
Щоб хліб з мокрин, зерна, глазури
Не зсохся в гумний перепалок.
І в колі багатокультурному?
Нам, обережність – актуальна
Завжди, мов гама струнна.
Життя – квартира комунальна,
Де – й відпочинок і полундра,
І пригостинна і вітальня.
***
Ну, от і вересень, і запахи вугілля
В повітрі чує, із Луганська, Ліля.
Тут, у Шотландії, всі – морем дихають.
А біженка, чомусь, антрацитним вихорем.
…На фізкультурі, їм сьогодні – на байдарках.
І дощ не заважає, гребти – парко.
Та мама – теж додому хоче, і до татка.
***
На перерві у Парижі
Алла перед класом
Свій урок проводить пишний:
Він про українські ласощі.
На світлинці – балабухи.
Булочки й на гречці, ніжні.
Й підпис той: «Для ворожіння»
Аж захоплює всім дух…
Є за що у всіх, причини –
Й помолитись й ворожити:
Чи вже скоро ворожбити
Підуть геть з їх батьківщин…
***
«Мій батько – в Оленівці зараз, в полоні.
А мама – на вулиці, тут, біля школи», –
Так представляється про себе Оля
На першому в Гданську занятті безтрольному.
…А зошити в дівчини – у берестянці
У кошику для грибів, з-під Соледару.
«Та досить вже кланятись нам у подяці», –
Їй штурхає в бік учень-поляк пеналкою.
***
В Маямі – ніч, але Марійка
По скайпу із своїм колишнім класом,
Де йдуть уроки – дистанційка,
Присутня! Й теж читає казку.
…Одна біда: коли сирена
І вчителька біжить в криївку –
Чекати – сили тре силенної…
І мама сварить назаснинку.
***
«Намагаюсь погладити кожного
За екраном занять дистанційних.
Вони – стримані, як перехожі
Одинаками на трасах до Відня.
Чорнява, котика з рук перевертних,
Не випускає, й я бачу, як хоче
Дитинка й молить, аби її, вперто
Приголублювали, мов пісочок
Бокоплавок – на пляжах-тенетках».
Монолог зупинився учительський.
На столі – ягідки й полунички
Спільно контрастували з почутим.
І себе хтілось-хтілось вщіпнути
***
Пізнє літо, рання осінь.
Стан – сумник люмінесцентний.
Ріпакові ж колосочки
Підіймаються на сцени
По узбіччах зсипно-зрушних.
…Бахрома шляхів буденних,
Яруговий золотушник
Розгортає вернісаж
Пірамідок сонцевужих!
На серцях – ажіотаж.
***
(Пернатий стиль):
Хто з птахів на собі носить
Піаніно і цимбали?
Й грає шиплячоголосо
На льоту телеканалам?
Ні крильцями-пальцятами,
Ані лапками-хапцятками.
…А хвостом, де пір’ячка
По струні повітрячка
Заворожують петрівки,
І веснянки і гаївки,
І жнивальські і купальські.
…Може – баранці бекаси,
Буро-сіроньки строкасті?
***
(Пернатий стиль):
Онук, доцентам оборони,
Закінчує лист від пернатих,
Як водяний бугай болотний
Гудить у воду нічним страхом.
Як гухне рев бика із тини
Синьокитом найгучно-линним –
Й тікає ворог, з глузду з’їхав,
Щуром від злої мельничихи.
І не помітить його й Вій
У очереті і траві.
А нападуть, як дзьобом вчосить…
Бо має, захистам, нагострене!
***
Повертаюся лісом у своє мальовниче місто Вінницю. Заїхав бусиком на привокзальну площу. І на мотику незгаданого знайомого чомусь потьохкали ми спершу до нього. Ліворуч-праворуч – садки з димнецею-сливкою, грушками петрівкою і плацівкою, у ренетних яблунях. І ось повертаюся гілко-пневим шишкарем-акробатом назад на посьолок. З ясельок звик переходити через десятки скакучих рейок, які між собою грають у обійми. Ноги не забулися і я весело перескакую через залізні змії, надихуюсь дитячим ароматом напудрених мазутом шпал.
Ліс, нарешті. Пам’ять ховає листяні назви і починає награвати клавішами соняшникової рудбекії і наваніленої дикої ліщини. Стежки нові, і мене розвертає і розвертає назад крізь ліси до лісапедних задібровних озер. Але пахощі колишньої домівки устелюють подорожників шлях ліворуч залізничної колії – не заблукаю ж. Колія стане вище мене, коли пройду далі. А поки ми – як близнюки йдемо й думаємо-згадуємо разом. Прилісок не став заповідним урочищем. Але вільний у себе на погойдуючій мережі грибної місцини.
І мене відпускає, не тримає щедрим лісовпорядкуванням. Країна деревостану мене передає надійним вагонним і дрезинним коліям й стежці земляків. Під кедами-конверсами кольору чорної дзеркальної вишні через дихаючу шкіру відчуваю десятирічні кроки-відлуння – і того сусіда, й того, велосипедні шини.
Попереду, метаморфозою, колишня весела діоптазова і малахітова посадка зустрічає мене у темно-стриманих кольорах мудрою глибиною, як здається. Ноги починають рухатися швидше. Радісна, розкинутим ліворуч полем, сила – гойдалкою намагається розкружляти. Підхоплює печеричним на маслюках вітром крижі, волосся, пальці-дотики, і … Як же сказати, почати: це – я?
Серпень–вересень 2023 року
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.