Євгеній Юхниця. «Я тобі намалюю в застиглому січні…»

693

Я тобі намалюю в застиглому січні

пелюстки фортепіанних рапсодій,

снігові естакади в наметі графічнім,

і нічну Фудзіяму в далекій Японії.

…Туберози, ароми княгині із Індій,

заховаю в садку під сорочкою,

де ти зможеш Венерою чути Юпітери

і качатися тактами досхочу.

 

***

 

Надворі зранку – віхола

Молочна, невагома.

І очі мило бігають

По закрутках знайомих,

…І колами  клубочить

Розсипчатою пудрою.

І віриш остаточно

У зміни, хоч надумані.

 

***

Аби у січні достатніло сонця –

Я викладаю сніги мандаринками,

Й з будинків стишених, змерзлих кіосків

Маленьким сонечкам – оплески линуть.

…Так може, й в сонці – мільядр мандаринок,

І нагорі хтось малює для нас,

Аби раділи ми й в січні з будинків

Театру, банку, пошт і ощадкас.

…У заметіль ми смакуємо літо

Крюшонами з малинового морсу

 

***

 

Багаттям тліють спогади за літо.

І ми удвох листопад зустрічаємо.

Вино рубіновими спалахами злите

У аромати один одного, натаїні.

А силуети безкордонної уяви

Між нами парою і горнуться і гріють нас.

Здється, ладні дати і життя заставою –

Тобі, листопаде, за рідний поклик-резонанс.

 

***

 

Я хочу побачити ранішній сніг

на пожухлій траві,

На старті – сніжинок зухвалий розбіг

в пломінях ліхтарів,

Де небо відчинене навстіж для тебе…

…птахів перегнати б,

Й позаду – пульсуючі шпилі тих склепів

й годин циферблати!

І зранку біжиш до вікна, до вікна –

А біла трава, білина…

 

***

 

Вони врятують в цю бентежну осінь,

Жовто-гарячі хризантеми:

Шарами куркуміновими й досі

У темряві палахкотять тотемами.

…І – твої очі. Я їх зафільмую

І бачитиму в кожній туї,

В кожнісінькій автівці і сповіщенні –

І своєчасно знатиму провіщення.

 

***

 

Занурює листопад у хандру?

Шаблони… Й ми ламаємо систему:

У клітку – депресивну гідру, шуррр!

Й хай поміркує: як є воля, що – буденне?

…А ми – в повітря чисте і бадьоре,

Яке нам санітар-мороз акордить.

 

***

 

Кажуть, осінь у Берліні –

Відчайдушного карміну:

Неохопні куражі.

Не модерн, а вантажі –

Листопадні монтажі…

 

…В кожного – відчутні зміни…

В кожного з нас, як в Берліні.

 

***

 

Ну, добре, якою вже прийшла –

Коліжанкою, сердитою знайомою –

Листопадка моя: й не зимова,

Й не  вітаюча грубка тепла.

…Ми – людей, й тих не можем змінити.

А приймаємо вже – які є.

 

Що ж за осінь казати обвітрену,

Яка – грація, з вікон фойє.

 

***

 

За потребою, людям,  найнеобхідніші –

Відхожі місця різноформні.

Куди тільки ковзнуть пани зніжені,

Як народжують там – дірки схронні.

…А якщо не збудують їх, цінних,

То вони перетворюють в себе –

 

Кожну річку, узбіччя, малину,

Пліт і стіни, від квітки до щепки…

 

***

 

Чим пишаються непроговореним

Бар, готелі, човни,  санаторії?

Рідні та славолюбні сусіди?

Фірмовласники і зореліти?

Вернісажі, театри, балети?

 

– Називають їх – як?

– …ети.

 

“Українська літературна газета”, ч. 1 (319), 14.01.2022

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!