Ярослав Ткачівський. «То знак блаженства, хоч минає все…»

УКРАЇНСЬКА МАДОННА

 

Хай святиться ім’я твоє,

Українська Мадонно,

слава Богу, що в нас ти є,

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

хоч життя не медове…

Тут – сирена й тривога,

в укритті, а не вдома.

Ми – під захистом Бога,

Українська Мадонно.

 

Захистила дитяточко,

своїм тілом накрила:

на руках ангеляточко –

скоро виростуть крила.

Загояться поранення

від осколків ворожих.

Серце б’ється: «Пора мені

йти між ангелів божих,

 

між героїв, між месників

за отця свого й сина,

і за вбитих ровесників –

так велить Батьківщина!».

Кожен воїн у стрій стає

й орків нищить невтомно.

Хай святиться ім’я твоє,

Українська Мадонно!..

21.03.2022 р.

 

 

БОЯГУЗАМ  ВСЬОГО  СВІТУ

 

Убивці й зрадники, чекайте кару,

вас гроші не врятують, ані схрон.

Он втікачі – синок і внук Ротару –

теж «змитися» хотіли за кордон.

Впіймали… Й відкупились «патріоти»:

грошей в мажорів – кури не клюють.

Чому в наш час блаженствують істоти,

а наші діти кров невинну ллють?..

 

А скільки ницих поховалось вдома

чи подались поспішно за кордон.

Та в нас тут не гоморри й не содоми,

тут – Україна! – не Армагеддон…

Призовники, що в мами з-під спідниці

вилазять, щоб смачним напхати рот

й ховають потім знов свої сідниці

в той час, як інші гинуть за народ.

 

За Україну й волю, за свободу,

за небо мирне та пшеничний лан

під кулі йдуть сини мого народу,

щоби у пеклі здох з Москви тиран.

Горить земля від бомб, ракет і «градів»,

в облозі діти гинуть без води…

А світ мовчить – й цим пригріває гадів.

О Боже, сонних лідерів збуди!

 

Відкрий їм очі й серце. Європейці,

американці, африканці – всі!..

Не тіштеся, що нині ви в безпеці,

бо москалі – це зло, це в оці сіль.

Кремлівський нелюд в рух приводить атом

й ракети ядерні спрямовує на нас.

А ви, «стурбовано-обурені» й багаті,

ще й досі не збагнули – тут війна?!

 

Мій син боронить нас і всю Європу…

Вожді могутніх й сильних наддержав,

та руште вже нарешті ситу ж*пу

й закрийте небо, щоб Пуйло дрижав

у бункері, далеко за Уралом –

там смерть його ганебна вже от-от…

І пекло тут чекає всю ораву,

бо є непереможним наш народ!

08.03.2022 р.

 

 

СУЧАСНОМУ ІРОДОВІ

 

Удень й вночі немає супокою –

тривоги, бомби, вибухи і кров…

Ну що ж ти, клятий іроде, накоїв?

Та ж українців й дідько не зборов!

 

Кремлівський кате, бункерний щуряко,

будь, канібале, проклятий вовік!

Ти навіть не тварина – скотиняка,

ти – вбивця, нелюд й недочоловік!..

 

Послухай, гаде, виродку паршивий,

у бункері сконаєш вже от-от…

Є люди на землі й людці фальшиві,

а в Україні – нація, народ!

 

Нікому не здолати дух козацький,

він – як Дніпро, Дністер, Десна чи Буг…

Ординцю, що напав на нас зненацька,

знай: з нами сила Правди, світ і Бог.

 

Ми славимось героями-синами…

А ти – кривавих нелюдів кумир.

Та Перемога буде теж за нами,

й настане Світло, Істина та Мир!

 

Немає в світі нації такої –

живучої! – так велено згори…

Ну що ж ти, клятий іроде, накоїв?

Невдовзі в пеклі власному згориш!

07.04.2022 р.

 

 

 

* * *

Зустрінемось в наступному житті,

бо в цій епосі всесвіт догорає…

Кохана, обійми, бо ми вже ті,

що пекло на землі прозвали раєм.

 

Горіли довго душі на війні,

а вогнища – чистилищем нам стали.

Ти в небі підморгни колись мені,

щоб знов кохання для обох настало.

 

Впізнай мене, бо вже без бороди

і в моїм чубі не знайдеш сивини…

Я – молодий, бо край свій боронив

й у землю вріс із кольором калини.

 

Пробач мені, що вас недолюбив,

що сина й доньку обіймав не часто,

Поглянь, рідненька, в небі голуби –

це символ миру й всього світу щастя.

 

То знак блаженства, хоч минає все,

немов пречистий цвіт у мирні весни.

…На світі був я почуттів ловцем,

і в зореслові – їх співцем воскресну.

 

Зустрінемось в наступному житті…

11.03.2022 р.

 

 

КИЯНАМ  і  КАЇНОВІ

Киян лякає найманець Кадиров,

кремлівський нелюд, ренегат Чечні.

Не допоможе вбитому кадило:

цей каїн – терорист Москви. Чи ні?..

 

Християнин, буддист і мусульманин

у свого бога вірить, а не в тьму.

Від смерті не врятують і шамани –

він вже покійник в Києві… Й тому

не в цинковій труні, а в чорній торбі

ординця на росію повезуть….

Тут українці – люди мужні й горді,

та в герці оркам горло прогризуть.

Героїв наших не злякає каїн,

цей бородатий, чи без бороди.

У нас є серце в грудях, а не камінь,

ти краще, найманцю, зі зброєю не йди.

 

Чекає смерть, це українське пекло

для тебе, орку… Тут – моя земля!

«За Україну!» – кожен з нас запекло

боронить рідний край від москаля…

14.03.2022 р.

 

м. Івано-Франківськ