Не бий!
Не бий народ,
бо гріх це непростимий!
Не бий братів – побитим будеш сам!
Провину ту не замаскуєш гримом,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Яка на осуд лишиться часам.
Не бий людей, що мають повне право
Із миром йти та волю захищать.
Не бий нікого
– землю не скривавлюй,
Не дай нікому зболено страждать.
Не йди на людство карколомним
військом,
Бо сам Господь не вибачить таке.
А може судний
день твій дуже близько,
Як відповідь за скоєнння лихе.
Багато Україна натерпілась,
Вдовино стогне, аж здриглась
твердь.
Сьогодні це стогнання не спинилось
Та б’є на сполох – просить
щиросердь.
У простір рідний болем неминучим
Злітає заклик між усіх завій:
Люби братів у мирності рішучій! –
Не бий народ!
Не бий!
Не бий!
Не бий!
Доба повстанська плине за добою,
Щоб всі недолі в мужність
перелить.
О, як душі не хочеться до болю
Плачів народних і кровопролить.
8 грудня
2013 р.
Криваве Водохреще
Ну от і все…
Війна розпочалася.
Куди там розуміння й компроміс.
Водохрещем кривавим розлилася
Борня пекуча без усіх завіс.
Ну от і все…
Ми всі на полі бою.
Такий сценарій пише час самий.
Щоб Україна не була рабою,
Вже ллється кров у точці вогняній.
Але ніхто крапок не хоче ставить,
Ніхто незборним не закриє рот.
Від боку влади – безлад та
безправ’я,
Які ведуть народ на ешафот.
Прости нас, Боже!
То який є вихід?
Уже не жартом увірвавсь терпець,
Щоб не стояло це щоденне лихо –
Не пошкодуймо скривджених сердець.
Війна іде!
Задумайтесь, панове!
Гуде земля, роздерта вашим злом.
Ця непокора у краплинах крові
Сьогодні йде уперто напролом.
Ісус хрестився у Святім Йордані,
А нас Господь прозрінням охрестив,
І цю лавину –
Це протистояння
Простив із неба та благословив!
20 січня 2014 р.
І знов у мене серце заболіло…
І знов у мене серце заболіло
Та так, що неможливо передать.
Війна триває.
Господи, помилуй!
Людей вбивають.
Боженько, зарадь!
І знов у мене серце застогнало
Так сильно, що рядком не оповім.
Нас добиває ця лиха навала,
А ми і досі, як один, стоїм.
Мовчати можна…
Та скажіть на милість,
Де взяти сили для мовчань таких?
У мирний час усе забагряніло
Людською
кров’ю від знущань страшних.
І я пишу!
І я кричу у вірші!
Інакшим бути – просто не просіть.
Гостріший
погляд – мислення гостріше,
Чутливий нерв уже не відболить.
До смерті ми за волю боремося.
Дивися, світе!
Отака ціна.
Гаркавий вітер в’ївся у волосся,
І загляда у вічі сатана.
Хай навіть так.
Лиш не спіши радіти,
Криваве плем’я – підле до кісток!
Настане день.
Ти будеш теж платити
За свій убивчий, сатанинський
крок.
Неначе серце в мене розірвалось,
Але молитва не спинилась в нім.
Зболілим віршем крізь усі навали
З народом залишаюся своїм!
19 лютого 2014 р.