І знов у мене серце заболіло

183

Не бий!

 

Не бий народ,
бо гріх це непростимий!

Не бий братів – побитим  будеш сам!

Провину ту не замаскуєш гримом,

Яка  на осуд лишиться часам.

 

Не бий людей, що мають повне право

Із миром йти та волю захищать.

Не бий нікого
– землю не скривавлюй,

Не дай нікому зболено страждать.

 

Не йди на людство карколомним

військом,

Бо сам Господь не вибачить таке.

А може судний
день твій дуже близько,

Як відповідь за скоєнння лихе.

 

Багато Україна натерпілась,

Вдовино стогне, аж здриглась
твердь.

Сьогодні це стогнання не спинилось

Та б’є на сполох – просить

щиросердь.

 

У простір рідний болем неминучим

Злітає заклик між усіх завій:

Люби братів у мирності рішучій! –

Не бий народ!

                Не  бий!

                  Не бий!

                    Не бий!

 

Доба повстанська плине за добою,

Щоб всі недолі в мужність
перелить.

О, як душі не хочеться до болю

Плачів народних і кровопролить.

 8 грудня
2013 р.

 

Криваве Водохреще

 

Ну от і все…

Війна розпочалася.

Куди там розуміння й компроміс.

Водохрещем кривавим розлилася

Борня пекуча без усіх завіс.

 

Ну от і все…

       Ми всі на полі бою.

Такий сценарій пише час самий.

Щоб Україна не була рабою,

Вже ллється кров  у точці вогняній.

 

Але ніхто крапок  не хоче ставить,

Ніхто незборним не закриє рот.

Від боку влади – безлад та
безправ’я,

Які ведуть народ на ешафот.

 

Прости нас, Боже!

              То який є вихід?

Уже не жартом увірвавсь терпець,

Щоб не стояло це щоденне лихо –

Не пошкодуймо скривджених сердець.

 

Війна  іде!

         Задумайтесь, панове!

Гуде земля, роздерта вашим злом.

Ця непокора у краплинах крові

Сьогодні йде уперто  напролом.

 

Ісус хрестився у Святім Йордані,

А нас Господь прозрінням охрестив,

І цю лавину –

             Це протистояння

Простив із неба та благословив!

20 січня 2014 р.

 

  І знов у мене серце заболіло…

 

І знов у мене серце заболіло

Та так, що неможливо передать.

Війна триває.

Господи, помилуй!

Людей вбивають.

Боженько, зарадь!

 

І знов у мене серце застогнало

Так сильно, що рядком  не оповім.

Нас добиває ця  лиха навала,

А ми і досі, як один, стоїм.

 

Мовчати можна…

Та скажіть на милість,

Де взяти сили для мовчань таких?

У мирний час усе забагряніло

Людською
кров’ю від знущань страшних.

 

І я пишу!

І я кричу у вірші!

Інакшим бути – просто не просіть.

Гостріший
погляд – мислення гостріше,

Чутливий нерв уже не відболить.

 

До смерті ми за волю боремося.

Дивися, світе!

Отака ціна.

Гаркавий вітер в’ївся у волосся,

І загляда у вічі сатана.

 

Хай навіть так.

Лиш не спіши радіти,

Криваве плем’я – підле до кісток!

Настане день.

Ти будеш теж платити

За свій убивчий, сатанинський
крок.  

 

Неначе серце в мене розірвалось,

Але молитва не спинилась в нім.

Зболілим віршем крізь усі навали

З народом залишаюся своїм!

19 лютого 2014 р.

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!